<...>
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість — заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі — Цивільний кодекс) позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки ( ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу).
Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст. 253 — 255 Цивільного кодексу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу).
Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув строк позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
<...>
При цьому, якщо списана заборгованість не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то у разі списання такої заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, витрати на таке списання збільшують фінансовий результат до оподаткування.
