Перш за все зазначимо, які вимоги висуває діюче законодавство до строків виплати відпускних.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ч. 3 ст. 115 КЗпП заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку
В зазначений строк повинна виплачуватися заробітна плата за час усіх видів оплачуваних відпусток, передбачених ст. 4 Закону про відпустки.
Обчислення триденного строку здійснюється в календарних днях.
Якщо, наприклад, перший день відпустки — 17 березня, то останнім днем виплати заробітної плати за час відпустки є 13 березня (див. лист Мінпраці від 26.06.2009 р. № 155/13/116-09).
Отже, встановлений трудовим законодавством термін для виплати відпускних — не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Тобто раніше цього строку виплатити відпускні можна, а пізніше — ні.
А що «загрожує» роботодавцю, якщо він виплатить відпускні не до відпустки, а після?
Відповідь на це запитання залежить від того, на який строк затримана виплата відпускних: до одного місяця чи більше як на один місяць.
Виплату затримали не більш як на місяць. Тобто відпускні мали бути виплачені 13 березня 2017 року, а фактично були виплачені не пізніше 13 квітня 2017 року.
Тоді це порушення розглядається як порушення інших вимог трудового законодавства. За нього роботодавець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення правопорушення (абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП).
До речі, такий штраф накладається не по кожному працівнику, якому було не своєчасно виплачені відпускні, а в цілому на роботодавця.
Виплату затримали більше місяця. Тобто відпускні мали бути виплачені 13 березня 2017 року, а фактично були виплачені після 13 квітня 2017 року.
У цьому разі роботодавця можна притягнути до відповідальності, яка встановлена абзацом третім ч. 2 ст. 265 КЗпП. Згідно з ним за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі на роботодавця накладається штраф у трикратному розмірі МЗП, встановленої законом на момент виявлення порушення.
При цьому такий штраф накладається за факт порушення без урахування кількості працівників, права яких порушено.
Крім того, за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати (в нашому випадку відпускних), незважаючи на те, на який конкретно термін затримана виплата відпускних, посадова особа, винна в цьому порушенні, може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Ця законодавча норма за зазначені правопорушення передбачає відповідальність у формі адміністративного штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг) (від 510 грн. до 1700 грн.).
Адміністративна відповідальність буде більш суворою при виявленні вчинення посадовою особою повторно зазначеного правопорушення протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або за ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда. В цьому разі адмінштраф на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності становитиме від 100 до 300 нмдг (від 1700 грн. до 5100 грн.).
Отже, штрафні санкції за несвоєчасно виплачені відпускні чималенькі. Тож роботодавцю буде цікаво знати, коли допускається виплата відпускних у пізніші, ніж встановлено законодавством, строки.
Це стосується ситуації, коли від працівника надійшла заява про надання відпустки «поза графіком», тобто про перенесення її на більш ранній термін, і роботодавець не заперечує.
Стислі строки щодо її надання не дозволяють йому виплатити відпускні у передбачений законодавством триденний строк.
Роботодавець може «піти назустріч» працівнику, уникнувши при цьому відповідальності за порушення законодавства про працю, якщо виплату відпускних в інший день погодить із працівником.
Таку можливість роботодавцю дає Конвенція Міжнародної організації праці № 132 (переглянута) 1970 року про оплачувані відпустки, ратифікована Законом України від 29.05.2001 р. № 2481-III, відповідно до § 2 ст. 7 якої суми, що належать до виплати за час відпустки (її частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
На застосування в даному випадку міжнародної норми «дає добро» ст. 8¹ КЗпП, відповідно до якої: «якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди».
Зауважимо, що про можливість виплати відпускних у більш пізній термін, ніж за три дні до початку відпустки зазначають і фахівці Мінсоцполітики у листі від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12.
У ньому йдеться про ситуацію, коли працівникові необхідно отримати щорічну відпустку (або її частину) у стислі терміни (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров’я тощо). Тому у цьому разі відповідальності роботодавця за затримку виплати відпускних не буде.
висновки
- Якщо роботодавець затримав виплату відпускних менше ніж на місяць, то відповідальність за це встановлена у вигляді штрафу у розмірі 1 МЗП.
- Якщо роботодавець затримав виплату відпускних більше ніж на місяць, то відповідальність за це — штраф у розмірі 3 МЗП.
- В обох випадках на посадових осіб може бути накладений адмінштраф у розмірі від 510 грн. до 1700 грн.
- Якщо працівник йде у відпустку терміново й роботодавець погоджується на це, у цьому разі може бути відтерміновано виплату відпускних за особистою заявою працівника, узгодженою із роботодавцем. У цьому разі роботодавець не несе відповідальності за невиплату відпускних у термін за три дні до початку відпустки.
