Не «може», а повинен.
Нагадаємо: 50 % інвалюти 1-ї групи Класифікатора.., затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, і рублів (далі — «інвалюта»), що надійшла за експортним контрактом, підлягає обов’язковому продажу. Давайте простежимо шлях інвалюти від покупця-нерезидента до комітента-резидента з урахуванням цієї «обов’язковості».
1. Інвалюта, що надійшла від нерезидента, підлягає зарахуванню на поточний інвалютний рахунок комісіонера-резидента через так званий розподільний рахунок (абзац дев’ятий п.п. «а» п. 5.3 Інструкції № 492*).
* Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
2. На відміну від ситуації, коли комісіонер був би не посередником, а самостійним продавцем-експортером, у вашому випадку інвалюта, що надійшла від нерезидента, від процедури обов’язкового продажу з розподільного рахунку комісіонера звільнена (див. п.п. 12 п. 2 постанови № 45**), тож підлягає зарахуванню на поточний інвалютний рахунок комісіонера.
** Постанова Правління НБУ від 30.05.2017 р. № 45.
3. На підставі абзацу четвертого п. 5.4 Інструкції № 492 за розпорядженням власника поточного інвалютного рахунку — комісіонера ця інвалюта в повному обсязі підлягає перерахуванню із зарахуванням на поточний інвалютний рахунок комітента-резидента також через розподільний рахунок (абзац десятий п.п. «а» п. 5.3 Інструкції № 492).
До речі, оскільки інвалюта, що надійшла комітентові-резидентові, від обов’язкового продажу її 50 % частини не звільнена (див. нижче), уповноважений банк комітента зобов’язаний зарахувати її (спершу) на відповідний розподільний рахунок (п. 4 постанови № 45).
4. Із суми інвалюти, що надійшла на відповідний розподільний рахунок в уповноваженому банку комітента, 50 % «обов’язково продаються» на міжбанку, виручена від продажу інвалюти гривня зараховується на поточний гривневий рахунок комітента, а інші 50 % цієї інвалюти — на його поточний інвалютний рахунок (п.п. 12 п. 2 постанови № 45).
5. Оскільки при цьому інвалюта не є засобом платежу в торговому обігу між комісіонером і комітентом, для такого перерахування комісіонерові не потрібна індивідуальна валютна ліцензія НБУ.
Це визнають податківці в листі ДПАУ від 21.12.2009 р. № 28396/7/22-5017 (ср. ).
Звертаємо вашу увагу, що в п. 13 інформаційного листа ВХСУ від 07.04.2016 р. № 01-06/1187/16 написано прямо: якщо комісійна угода має зовнішньоекономічний характер і виконується в іноземній валюті, то «вся отримана комісіонером виручка має бути передана в натурі комітентові як його власність».
Що ж до комісійної винагороди, то вона є оплатою послуг (посередницьких), наданих одним резидентом (комісіонером) — іншому резидентові (комітентові). Нагадаємо, що разова валютна операція, що полягає у використанні інвалюти як засобу платежу, потребує обов’язкового отримання індивідуальної ліцензії НБУ (п.п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 р. № 15-93). За порушення цієї заборони встановлений штраф в еквіваленті суми інвалютного платежу, перерахованої за офіційним обмінним курсом НБУ на день такого платежу (абзац третій п. 2 ст. 16 цього ж Декрету).
Таким чином, комісійну винагороду від комітента комісіонерові слід перерахувати (виплатити готівкою) саме в гривні.
Хоча за бажанням в договорі комісії можна розмір винагороди не фіксувати в гривні, а прив’язати його до певної суми в інвалюті через офіційний обмінний курс НБУ.
