(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
12/13
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Грудень , 2017/№ 100

Рекламна інформація про виробника, розміщена в місці торгівлі

Виробник продукції планує розмістити рекламну інформацію про себе (назву, логотип тощо) у вітрині магазину, який реалізує продукцію цього підприємства. На яких підставах це краще зробити?

Сподіваємося, що в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 62, с. 3 ви читали статтю про найважливіші заморочки з розміщенням комерційної (в тому сенсі, що не соціальної) реклами. І раз уже ви поставили подібні запитання, то в принципі буде корисним ту інформацію освіжити. ☺

А зараз ми сфокусуємося на вашій конкретній ситуації.

Коли реклама — не реклама?

Відразу ж визнаємо, що згідно з визначенням у ст. 1 Закону про рекламу відповідно рекламою вважається інформація, поширена в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами і їх інтерес не лише до певного товару, але і до певної особи.

У цьому випадку — до вашого підприємства як виробника певної (вашої) продукції, який постачає її, зокрема, в той самий певний магазин, у якому вона і продається (і в якому ви плануєте розміщувати інформацію про себе).

Тобто, з цієї точки зору, розміщена інформація про вас (як ви пишете «назва, логотип тощо»), оскільки вона напевно призначена для формування і підтримки обізнаності й інтересу до вас (а кінець кінцем, звичайно ж, до вашої продукції) у покупців останньої (як споживачів реклами), безумовно відповідає ознакам реклами. Але!

Але подібно до відомого кіноперсонажа скажемо: «Это ж ведь очень и очень! Да! Да! Но нет!*»... У тому сенсі, що подібна інформація про вас, розміщена у вітрині магазину, — увага! — який торгує продукцією вашого виробництва, — ще раз увага! — рекламою вважатися не буде!

* З к/ф «За двома зайцями».

Давайте розберемося, чому так.

Дивіться. По-перше, згідно з ч. 7 ст. 8 Закону про рекламу:

не вважається рекламою розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де такий товар реалізується або надається споживачам

По-друге, в ч. 1 ст. 15 Закону № 1023 також установлено, що інформація про продукцію не вважається рекламою. При цьому в п. 12 цієї ж ч. 1 ст. 15 Закону № 1023 до інформації про продукцію віднесено, зокрема, найменування і місцезнаходження її виробника. А в ч. 2 тієї ж ст. 15 Закону № 1023 передбачається обов’язковість розміщення інформації про продукцію в місцях, де вона реалізується.

Що ж це за місця, де продукція реалізується?

Відповісти на це запитання допомагає визначення «місце торгівлі» в ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (ср. 025069200). Згідно з ним місце торгівлі — це місце реалізації товарів в одному торговельному приміщенні (будівлі).

Зрозуміло, що ми можемо скористатися цим визначенням зі спеціального алко-тютюнового Закону, оскільки в згаданих вище законах подібного визначення не встановлено. Так от, виходячи з цього визначення, ми робимо висновок, що інформація про виробника товару/продукції, яка реалізовується в магазині, не вважатиметься рекламою незалежно від того, де саме в приміщенні магазину така інформація розміщена.

Тому якщо така інформація розміщена у вітрині такого магазину — це теж означає «в приміщенні», тобто в місці реалізації товару.

Це твердження непрямо підтверджується також тим, що незважаючи на факт, що обговорювану інформацію про виробника товару видно в магазинній вітрині і зовні магазину теж, проте якби про неї йшлося як про рекламу — вона б усе одно класифікувалася не як зовнішня реклама, а як внутрішня. І тому вважалася б розміщеною саме всередині приміщення магазину (щоб переконатися в цьому — порівняйте визначення внутрішньої і зовнішньої реклами в ст. 1 Закону про рекламу), тобто вважалася б розміщеною у місці реалізації товару.

Усе сказане допоможе вам заспокоїти магазин, якщо він виявить побоювання, по-перше, через те, що ваші плани вимагають від нього набуття статусу розповсюджувача реклами, а по-друге, через острах порушити жорсткі заборони, якими ми лякали в згаданій на самому початку статті публікації, що стосуються реклами саме алкогольно-тютюнової продукції (якщо ви виробляєте саме таку).

Як бачите, магазину тут побоюватися нічого. ☺

Як рекламний засіб передати магазину?

Повертаючись до вашого запитання, акцентуємо увагу на такому цікавому моменті.

Якщо говорити про ваші рекламні засоби, то, з одного боку, вони, стовідсотково підпадаючи під визначення реклами та будучи розміщеними НЕ в місці реалізації вашої продукції, вважатимуться рекламою (і відповідно, підпадатимуть під усі відповідні регуляторні/заборонні норми рекламного законодавства).

А з іншого,

якщо ці ж рекламні носії будуть розміщені саме в місці реалізації вашої продукції, то вони вважатися рекламою не будуть

Зазначимо, що в згаданих нормах законів не встановлено, хто конкретно розміщує в місці реалізації товару обговорювану «нерекламу» (тобто рекламну інформацію про вас як його виробника, яка рекламою не вважається). Проте цілком очевидно (особливо із Закону № 1023), що відповідні обов’язки покладаються на суб’єкта, який безпосередньо здійснює діяльність з реалізації товарів/продукції, тобто на сам магазин.

Тому не можна упустити питання про правові підстави розміщення ваших рекламних засобів (носіїв) у приміщенні іншого суб’єкта господарської діяльності.

Адже, з точки зору обліку, такий рекламний об’єкт — це матеріальна цінність (актив), що перебуває на вашому балансі, тому необхідно відповідним чином оформити той факт, що цей актив контролюєте не ви, а інший суб’єкт госпдіяльності. Крім того, передача такого активу без документального оформлення не зможе забезпечити його збереження і відповідальності магазину в разі втрати...

До речі, оскільки (як зазначено вище) для вас відповідний об’єкт (засіб, носій) — таки рекламний, то, з точки зору обліку, витрати на його створення мають бути класифіковані вами саме як рекламні (тобто відображені у складі витрат на збут).

Так ось. Повертаючись до правових підстав передачі такого активу магазину, нагадаємо, що згідно з ч. 2 ст. 67 ГКУ підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Свобода договору встановлюється також у ст. 627 ЦКУ.

Тобто все залежить від погоджених сторонами (вашим підприємством, з одного боку, і магазином — з іншого) умов передачі йому рекламних засобів.

Якщо з будь-яких причин ви або інша сторона (а може, й обидві сторони) побоюєтеся безкоштовності подібної угоди (зокрема, через єдиноподатний статус), то можете оформити передачу ваших рекламних засобів магазину на підставі договору найму (оренди) згідно зі ст. 759, 760 ЦКУ. При цьому ціна договору може бути встановлена в розмірі «символічної» 1 грн.

Якщо ж обидві сторони не виключають безкоштовного характеру угоди, то вам може підійти полюбовний варіант оформлення передачі магазину ваших рекламних засобів (які для нього свій рекламний «статус» втратять) на підставі договору позики — згідно зі ст. 827, 828 ЦКУ.

Як бачите, вам є з чого обирати.

рекламна інформація про виробника, розміщення в місці торгівлі, рекламні засоби, оформлення передачі, правові підстави розміщення додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті