Спершу нагадаємо, про які штрафи йдеться. Це фінансові санкції, передбачені ст. 265 КЗпП. Вони й раніше були чималими, але у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати набули просто космічних масштабів.
Розгін — від 3200 грн. (за інші, ніж у ч. 2 ст. 265 КЗпП, порушення трудового законодавства) до 320000 грн. (за недопуск контролерів до перевірки з питань оформлення працівника* і виплати зарплати без нарахування та виплати ЄСВ і податків).
* Маються на увазі питання допуску працівника без оформлення трудового договору, а також оформлення працівника на неповний робочий час (якщо фактично він працює на умовах повного робочого часу).
Мудруєте ☺ з оформленням співробітників? Працюють без трудових договорів? Або працюють повний робочий день, а офіційно — на умовах неповного робочого часу? Виплачуєте зарплату без нарахування та виплати ЄСВ і податків? Підприємству в такому разі доведеться викласти 96000 грн. за кожного «ображеного». А якщо мінімальних держгарантій у сфері оплати праці не дотримуєтеся, то до бюджету заплатите 32000 грн.
Хто зможе покарати?
Обговорюємо фінансові санкції у сфері трудового законодавства — отже, дивимося у КЗпП. І що там бачимо? У перекладі з «юридичної» «людською» штрафи застосовує Держпраці в порядку, встановленому Кабміном ( ч. 4 ст. 265 КЗпП).
Зауважте, ані органи місцевого самоврядування, ані інші державні органи, крім «трудовиків», тут не згадуються.
Але, якщо зазирнути до інших нормативних актів, виявиться, що контролювати «чистоту» трудових відносин і карати за промахи нібито може не тільки Держпраці.
Перші на черзі — органи місцевого самоврядування. Так, виконкоми міськрад міст обласного значення і об’єднаних територіальних громад набули право контролювати дотримання трудового законодавства і накладати штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість (ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.2007 р. № 280/97-ВР). Але обидва ці повноваження вони можуть реалізовувати тільки «в порядку, установленому законодавством».
На наш погляд, доки не внесуть змін безпосередньо до КЗпП, положення «самоуправлінського» Закону — це «фільчина грамота». Тому і спроби перевіряючих з органів місцевого самоврядування застосувати штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, будуть поза законом.
У будь-якому разі чекати перевіряючих-самоуправлінців найближчим часом не доведеться.
На органи місцевого самоврядування поширюються мораторій на планові і «особливий» порядок позапланових заходів держнагляду (контролю)
Детальніше про мораторій читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 11, с. 22.
Претендують на контроль за «трудовими» порушеннями і на штрафи ДФСУ з її територіальними органами.
Так, контроль за дотриманням законодавства в цій сфері з боку податківців допустимий, але тільки коли це пов’язано «з метою перевірки податкового законодавства» ( ч. 2 ст. 259 КЗпП).
А ось їх бажання накладати обговорювані штрафи розбивається об положення КЗпП, про які ми говорили вище.
Звідси остаточний висновок: на сьогодні «трудові» штрафи згідно зі ст. 265 КЗпП може накладати виключно Держпраці.
Як?
Почнемо з підстав для застосування штрафних санкцій. Вони передбачені Порядком застосування штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509.
Підставами для застосування штрафних санкцій можуть бути (п. 2 Порядку): (1) рішення суду про визнання правовідносин трудовими або виконання роботи на умовах повного робочого дня (у разі, якщо співробітник працював на умовах неповного робочого часу, хоча фактично виконував роботи повний робочий день) або (2) акт перевірки, який складає посадова особа Держпраці або її територіального органу.
Оскільки рішення суду не викликає запитань, поговоримо про порядок проведення перевірок.
Загальні положення встановлюються Законом про держнагляд**. Раніше він не поширювався на «трудових побратимів». Але з січня 2017 року під його дію потрапляє і Держпраці. Тільки згадується, що особливості процедур держконтролю (нагляду) (у тому числі перевірок) визначаються профільною нормативкою.
Крім того, наразі діє наказ Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390 (далі — наказ № 390), що встановлює порядок проведення перевірок. Щоправда, стосується цей порядок Держінспекції з праці (що існувала у минулому), а не її наступниці — Держслужби з праці. Але застосування саме наказу № 390 нікого не бентежить. Адже служба існує вже майже рік. Судової практики в цьому питанні замало. І вона далеко не на боці роботодавця. Наприклад, в ухвалі ВАСУ від 19.10.2016 р. у справі № 817/2288/15*** стверджується, що оскільки іншого порядку немає, Держпраці може користуватися наказом № 390.
*** Див. за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62133422.
Очевидно, що контролери відвідуватимуть роботодавців, прикриваючись саме останнім.
Проте підзаконна нормативка повинна поповнитися новою постановою Кабміну. При цьому повноваження інспекторам з праці збираються надати якнайширші. Наприклад, безперешкодно у будь-який час дня і ночі без попередження проводити «інспекційні відвідування» (простіше кажучи — перевірки), самостійно проходити в будь-які приміщення (виробничі, адміністративні тощо), право на надання окремого робочого місця для проведення конфіденційної розмови із співробітниками про предмет «інспекційних відвідувань». І таких «цікавих» моментів там ще більш ніж достатньо.
Щоправда, його прийняття відкладається. ДРСУ не «дає добро», оскільки проект постанови КМУ не відповідає Закону про держнагляд.
Більше того, ДРСУ заявляє, що
доки не будуть прийняті відповідні нормативні документи, госпсуб’єкти можуть не допускати перевіряючих до перевірки
При цьому «кивають» на ст. 10 Закону про держнагляд.
Припускаємо, що мається на увазі уніфікована форма акта, що має бути затверджена та опублікована контролюючим органом на власному офіційному веб-сайті. При цьому такий документ повинен містити перелік питань залежно від ступеня ризику госпсуб’єкта. Саме відсутність уніфікованої форми акта дає право роботодавцю не допускати до перевірки відповідно до ст. 10 Закону про держнагляд.
Але з урахуванням штрафу в 320000 грн. за недопуск до перевірки інспекторів з праці краще з формальними підставами (неопублікування уніфікованих актів або планів перевірки, неповідомлення про планову перевірку тощо) не «балуватися». Правильніше буде допустити, але ретельно стежити за діями перевіряючих.
Сподіваємося, що цього року перевірки Держпраці, як і нечувані штрафи, вас оминуть. А ми й надалі інформуватимемо вас про чергові зміни і триматимемо руку на пульсі.
