На жаль, навіть за цих обставин податку на майно з витратами ФОП-загальносистемника не по дорозі. ☹ Причому це твердження справедливе як для року, що минув, так і для поточного року теж.
Перш ніж навести аргументи, на яких ґрунтується цей невтішний висновок, згадаймо, що на сьогодні податок на майно складається з:
1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2) транспортного податку;
3) плати за землю (справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Суб’єктами права приватної власності цивільне законодавство визначає фізичних та юридичних осіб. Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
З огляду на це серед платників податку на майно, перелічених у відповідних нормах ПКУ ( п.п. 266.1.1 — щодо податку на нерухомість, п.п. 267.1.1 — щодо транспортного податку та п. 269.1 — щодо плати за землю), в окрему категорію платників фізичні особи — підприємці не виділені.
Отже, вони сплачують його за тими самими правилами, що й пересічні громадяни. Тож податкові декларації за кожною із складових податку на майно підприємці не подають*. Належні до сплати суми їм розраховує контролюючий орган у податкових повідомленнях-рішеннях. Та не це є справжньою перешкодою, що закриває шлях таким сумам до витрат ФОП. Мотиви тут зовсім інші.
* Водночас якщо у договорі оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності визначено, що орендарем є ФОП і земельна ділянка надана для провадження підприємницької діяльності, то платник орендної плати — саме ФОП (див. БЗ 112.01). Але податківці все одно відмовляють у витратах (лист ДФСУ від 21.04.2015 р. № 3701/М/99-99-17-02-02-14).
Почнемо з очевидного. Якщо майно, визначене як об’єкт оподаткування будь-яким із «майнових» податків (житлова та нежитлова нерухомість, легкові автомобілі, земельні ділянки), використовується для особистих потреб фізичної особи, то про те, щоб віднести суми цих податків до витрат такої особи, зареєстрованої як підприємець, не може бути й мови. На заваді цьому стоїть п. 177.2 ПКУ, де
йдеться лише про документально підтверджені витрати ФОП, пов’язані з його господарською діяльністю
Разом з тим не можна виключати, що таке майно повністю задіяне у виробничому процесі чи продажу товарів або наданні послуг підприємцем. Адже власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦКУ). То чому б у такому разі суми зазначених податків щодо майна господарського призначення не віднести на витрати ФОП?
Для відповіді на це запитання звернемося до п. 177.4 ПКУ, який визначає перелік витрат, безпосередньо пов’язаних із отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. На жаль, досі у цьому пункті йшлося лише про ЄСВ (див. попередню редакцію п.п. 177.4.3 ПКУ станом на 31.12.2016 р.). А про будь-які інші податки та збори там узагалі не було жодного слова (ПДВ не чіпаємо, бо він нам зараз ні до чого). Саме це давало фіскалам певні підстави стверджувати, що ФОП-загальносистемник не має права включити до складу своїх витрат суму сплачених податків та зборів.
Чи можна тут щось заперечити? Узагалі-то, якщо витрати ФОП пов’язані з його господарською діяльністю, то чому б їх не класифікувати як «інші витрати», зазначені в п.п. 177.4.4 п. 174.4 ПКУ. Адже перелік ФОП-витрат, наведений у цьому пункті, не вичерпний, а примірний.
Проте такий підхід до вирішення «витратних» питань, як показала практика, податківці не підтримали. Якраз навпаки, судячи з їхніх численних роз’яснень, вони розсудили інакше: до витрат ФОП-загальносистемника можуть потрапити тільки ті витрати, які прямо згадані в п. 177.4 ПКУ.
Гаразд, а що каже нова редакція п.п. 174.4.3 ПКУ, яка набула чинності з початку поточного року? Теж нічого втішного. Бо незважаючи на те, що відтепер у ній є згадка про суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності,
податок на майно з 01.01.2017 р. прямо виключено зі складу витрат фізичної особи — підприємця
Тож тепер остаточно мають зникнути усі сумніви щодо неможливості віднести суми сплачених «майнових» податків до витрат ФОП. Причому, ще раз підкреслимо, така заборона стосується як майна, що використовується з негосподарською метою, так і того, що задіяне у господарській діяльності підприємця-загальносистемника.
