ПН за другою подією — не підстава для нарахування подвійних ПДВ-зобов’язань

В обраному У обране
Друк
Нестеренко Максим, податковий експерт
Податки & бухоблік Липень, 2017/№ 54
Суть спору. Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Не погоджуючись із цим, податківці звертаються із касаційною скаргою до ВАСУ.

Позиція податкових органів

На думку податківців, підприємство занизило податкові зобов’язання з ПДВ, неправомірно зменшивши за допомогою розрахунків коригування суми ПДВ, відображені в деяких податкових накладних, без підтвердження первинними документами факту повернення товарів.

Вирішення справи судом

ВАСУ ухвалив рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги і залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено порушення підприємством порядку ведення податкового обліку. А саме: податкові накладні виписувалися як за датою отримання передоплати, так і за фактом відвантаження товарів, що призвело до подвійного декларування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ по одних і тих самих господарських операціях.

В обґрунтування свого рішення ВАСУ зазначив, що коли підприємством помилково двічі проведено операції в обліку, повторно об’єкт оподаткування не виникає, оскільки повторна операція об’єктивно є відсутньою. Оподаткуванню підлягає фактично проведена операція.

Думка редакції

Ситуація, коли платник складає податкову накладну на одну і ту саму операцію і за першою, і за другою подією — одна з найпоширеніших помилок при веденні ПДВ-обліку. Висновок ВАСУ у рішенні, що коментується, — цілком логічний. Навіть з урахуванням того, що ситуація стосується періоду 2012 — 2014 рр., коли ще не існувало чітких правил виправлення помилки у вигляді складання «лівої» податкової накладної. Тож і висновок у цілому аналогічний теперішнім часам, коли у ст. 192 ПКУ прямо прописано, що розрахунок коригування складається і для виправлення помилок.

Тож у ситуації, коли платник помилково склав «ліву» податкову накладну, її не потрібно відображати у податковій звітності (ані в декларації з ПДВ, ані в жодних додатках до неї). Такий висновок ґрунтується на п. 6 розд. ІІІ Порядку № 21. У цьому пункті проголошується, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Оскільки з погляду бухгалтерського обліку мала місце одна, а не дві операції, «ліва» податкова накладна (складена за другою подією) не повинна відображатися у ПДВ-звітності платника. Адже в ПДВ-звітності повинні відображатися тільки накладні, складені на реальні операції. Підтверджують такий висновок і податківці у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 101.23).

У рішенні, що коментується, податківці посилаються на неправомірне коригування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ, яке не підтверджується первинними документами. Але якщо розрахунок коригування складається до «лівої» податкової накладної, таке коригування і не може підтверджуватися первинними документами, оскільки власне операції не існує. А розрахунок коригування платник зараз складає, аби «анулювати» «ліву» податкову накладну і виправити свій ліміт (у випадку, якщо «ліва» накладна була зареєстрована в ЄРПН). До 01.07.2015 р. цієї потреби не було, оскільки ще не працювала СЕА ПДВ. Ні «ліву» накладну, ні розрахунок коригування, складений для її анулювання, у ПДВ-звітності відображати не потрібно. На цьому ми вже неодноразово наголошували у наших публікаціях, у тому числі в тематичному номері, присвяченому виправленню помилок у податковій накладній*.

* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 34.

За таких обставин ВАСУ дійшов цілком обґрунтованого висновку, що наявність помилок у бухгалтерському обліку не свідчить про однозначний факт завищення або заниження об’єкта оподаткування. А помилкове (подвійне) складання податкових накладних на одну і ту саму операцію є порушенням, яке не призводить до заниження платником податкових зобов’язань з ПДВ. За таких обставин касаційна скарга податківців цілком виправдано залишена без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій (винесені на користь платника) — без змін.

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Київ К/800/8638/16

Вищий адміністративний суд України <...> встановив:

<...>

Підставою донарахування грошового зобов’язання з ПДВ став висновок податкового органу про неправомірне коригування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ по неплатниках ПДВ, яке не підтверджується первинними документами і сумами ПДВ, зазначеними у податкових накладних, які коригуються. Суми, вказані в податкових накладних, до яких виписані розрахунки коригування <...> від 31.12.2012 року, <...> від 31.12.2013 року, <...> від 31.12.2014 року менші за обсягом постачання <...> та на суму податку на додану <...>, сум, що коригуються.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

<...>

Згідно з п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку — постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

<...>

Отже, згідно з переліченими вище нормами законодавства, коригування (у бік зменшення) суми податкових зобов’язань постачальника в разі постачання товарів особам, що не були платниками цього податку, дозволяється лише у випадках повернення раніше поставлених товарів з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

<...>

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Первинні документи — це письмові свідчення, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Матеріали справи свідчать, що основним видом діяльності ПП «О» є торгівля продуктами харчування, зокрема кондитерськими виробами.

Позивач щороку у жовтні-листопаді 2013, жовтні-листопаді 2014, жовтні-листопаді 2015 року отримував передплату від контрагентів покупців, як платників ПДВ, так і неплатників ПДВ, за новорічні подарунки.

У листопаді 2012 року за фактом передплати від покупців — неплатників ПДВ позивачем виписано одну на всіх податкову накладну <...> на суму 242496,00 грн. (ПДВ — 40416,00 грн.). Зазначена сума ПДВ задекларована позивачем у декларації з ПДВ за листопад 2012 року.

У грудні 2012 року здійснювалась фактична поставка товарів, за які внесено вищенаведену передплату, та позивачем знову виписувались на ці операції податкові накладні.

У грудні 2012 року позивачем виписано розрахунок коригування до податкової накладної <...> на суму 283353,60 грн. (ПДВ 47225,60 грн.), в яку фактично включено суму ПДВ з передплати за жовтень та листопад 2012 року.

Аналогічним чином обставини складались в інших податкових періодах — спочатку виписувались податкові накладні за фактом передплати, а потім — за фактом відвантаження товарів.

У матеріалах справи відсутні первинні документи щодо повернення товарів покупцями — неплатниками податку на додану вартість. Крім того, суми ПДВ, які зазначені в розрахунках коригування, не відповідають сумам ПДВ у податкових накладних, які коригуються, тому суди дійшли правильного висновку, що позивачем не дотримано норми ст. 192 Податкового кодексу України.

Також судами правильно встановлено, що позивачем податковий облік вівся з порушенням норм ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні виписувалися як за датою отримання передплати, так і за фактом відвантаження товарів, що призвело до подвійного декларування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ по одній господарській операції.

Нормами статті Податкового кодексу України встановлено, що нарахування ПДВ здійснюється по операціях платників податку з повної ставки.

У разі якщо підприємством помилково двічі проведено операції в обліку, повторно об’єкт оподаткування не виникає, оскільки повторна операція об’єктивно є відсутньою.

Наявність помилок у бухгалтерському обліку не свідчить про однозначний факт завищення або заниження об’єкта оподаткування.

Оподаткуванню підлягає фактично проведена операція.

Разом з тим допущене позивачем порушення не призвело до заниження ним податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Так, згідно з положеннями п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки контролюючим органом мають зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника, однак відповідач у порушення наведеної норми закону під час визначення заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість не врахував відповідне їх завищення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині, яка оскаржується, належним чином не доведено.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

<...>

Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 210 — 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції <...> відхилити.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд