Напевно неможливо знайти легального ресторатора, який не знав би, що пропонувати відвідувачам алкогольні напої — і, зрозуміло, небезалкогольне пиво у тому числі — він має право тільки за наявності в нього відповідної ліцензії.
От і у профільних Правилах № 219 (п. 1.4) так прямо й написано, мовляв, «роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб’єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій».
Під «відповідною» мається на увазі ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
«Чекайте!» — можливо, вигукне неофіт — «а до чого тут мій ресторан, якщо роздрібна торгівля — це магазини?»...
Відповідь на це запитання очевидна. Вона міститься в абзаці тринадцятому ст. 1 Закону № 481, що дає визначення роздрібної торгівлі як діяльності з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків і
у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування
Тобто, з точки зору алко-лізензування (до речі й тютюно- теж), реалізація відвідувачам ресторану алкогольних напоїв — це по суті те ж саме, що і роздрібна торгівля такими товарами. Тому все, що ви дізналися про це з тематичного номера «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, для вас настільки ж важливо, як і для суб’єктів роздрібної торгівлі у вужчому їх розумінні — тобто магазинів та інших подібних суб’єктів.
Але прав більше у вас! Річ у тім, що навіть за наявності в магазину роздрібної алко-ліцензії він не має права торгувати алкогольними напоями на розлив. Нагадаємо, що ст. 153 Закону № 481 і п. 22 Правил № 854 дозволяють останнє тільки закладам ресторанного господарства і спеціалізованим відділам підприємств, які мають статус закладів ресторанного господарства або підприємств з універсальним асортиментом товарів (115.03 БЗ).
Загалом, не станемо тут цитувати визначення алкогольних напоїв, а щодо алко-ліцензування тільки нагадаємо, що, по-перше, усе це стосується й пива теж (зрозуміло, небезалкогольного). А також і слабкоалкоголки (115.03 БЗ). Але...
По-друге, згідно з частиною тринадцятою ст. 15 Закону № 481 обов’язковість наявності роздрібної алко-ліцензії не стосується вин столових (115.03 БЗ). Крім того, частина чотирнадцята тієї самої статті дозволяє ресторану, в якого вже є ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольним напоями, не придбавати ще одну — на право роздрібної торгівлі сидром і пері (без додавання спирту). А про інші ситуації, пов’язані з використанням алкогольних напоїв у всіляких ресторанних ситуаціях, — для приготування коктейлів, просочення тортів (тістечок) тощо — ми зазначимо окремо нижче.
По-третє, усі особливості реалізації алкогольних напоїв єдиноподатниками ви вже знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, с. 30.
Алкогольно-ліцензійне
Немає особливого сенсу в усіх подробицях розписувати порядок отримання ліцензії та подробиці її оплати — по-перше, тому що в центрі обслуговування платників (ЦОП) вам запропонують конкретні, а найголовніше — актуальні форми документів і їх наочний перелік, повідомлять реквізити для оплати тощо.
По-друге, якщо ви тільки-но збираєтеся відкривати ресторан або змінювати (розширювати) його профіль на алкогольну сферу, то очевидно, що такі платежі не матимуть для вас критичного характеру. А крім того, де алкоголь, там, як правило, і тютюн. А це — дві різні ліцензії на роздрібну торгівлю тим і іншим.
Головне: по-перше, роздрібна алко-ліцензія прив’язана до конкретної адреси місця торгівлі (ця адреса зазначається в додатку до ліцензії), і тому якщо у вас в одній будівлі (за однією адресою) розташовані, скажімо, не тільки ресторан, а й магазин, то вам досить отримати тільки одну роздрібну алко-ліцензію за цією адресою провадження діяльності (115.03 БЗ). Та дотримуватися алко-заборон за ст. 153 Закону № 481.
А по-друге, дуже важливо, що в додатку до такої ліцензії наводиться конкретний перелік РРО, що застосовуються, і зазначається інформація про них (модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення), а також реєстраційні номери КОРО на відповідні РРО.
Тут ми робимо акцент на слові «перелік».
Оскільки говорячи про ситуацію, коли в одній будівлі (за однією адресою) розташовані ті самі ресторан з магазином, важко уявити, що суто технічно все це «потягне» тільки один РРО (хоча теоретично таки можливо, щоб офіціант з ресторану/кафе/бару — як це зазначено у статті на с. 33 — бігав би пробивати рахунки до цього єдиного РРО). А якщо місць готівкових розрахунків в одній будівлі таки два — ресторан і магазин, то в одну алко-роздрібну ліцензію просто вписують два РРО (звичайно ж, якщо алкогольні напої продаються — і, відповідно, пробиваються — і в ресторані, і в магазині).
Зрозуміло, якщо жодного «тут-же-магазина» не існує, а ресторан сам по собі настільки відвідуваний, що задля уникнення черг чи затримок в обслуговуванні наявності одного РРО для нього таки не досить, то можна використовувати стільки РРО в одному ресторані, скільки потрібно. І всі їх вписати в одну-єдину алко-ліцензію.
А ще акцент на кількості вписаних в алко-ліцензію РРО потрібно зробити з тієї причини, що у ст. 15 Закону № 481
розмір плати за таку ліцензію жорстко прив’язаний (кратно) саме до кількості РРО
і він становить 8000 грн. на рік за один РРО (якщо ресторан перебуває в межах міста) і 500 грн. на рік за один РРО (якщо ресторан перебуває за межами міста). До речі, плата за «окрему» ліцензію на роздрібну торгівлю сидром і пері (без додавання спирту) становить 780 грн. за одне місце торгівлі, тобто ресторан. Хоча навряд чи такий унікальний об’єкт з такою «окремою» ліцензією існує... ☺ Адже нагадаємо, що за наявності в ресторану «загальної» алко-ліцензії, «окрема» йому потрібна не буде, як сидр і пері «окремо» якщо і знадобляться відвідувачам, то по-хорошому — тільки для «поліровки» «важчої» випивки...
Звернемо вашу увагу ще на дві обставини.
Перша. Навіть за дуже великого асортименту та обсягів алкогольних напоїв (ще раз нагадаємо — і тютюнових виробів теж), запасених вашим рестораном, краще зберігати їх прямо в його ж приміщеннях (тобто за тією самою адресою, що зазначена у вашій роздрібній алко-ліцензії). За цієї умови, завдяки частині тридцять восьмій ст. 15 Закону № 481 ви уникнете обов’язку реєструвати іншу адресу місця зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідному Єдиному реєстрі (згідно зі спеціальним Порядком № 251).
Друга. Як уже зазначено вище: якщо в ресторані відвідувачам розливають виключно столові вина, то роздрібна алко-ліцензія не потрібна. Але! Якщо ресторан не просто розливає такі столові вина, а використовує їх (виключно столові!) для приготування коктейлів і подібних напоїв (на зразок глінтвейну), то податківці вимагають, щоб такий ресторан теж придбав роздрібну алко-ліцензію (115.03 БЗ).
Коктейль «Алкозалежність»
Два слова про коктейлі.
Спершу незабутнє:
— Сказали, що ти портвейн з горілкою змішуєш!
— Ну то й що?! Казав йому, а він: «Коктейль, коктейль»... Хіппі волохатий!*...
* З к/ф «Осінній марафон».
А якщо серйозно, то в дусі зазначеного в п. 23 Правил № 854
забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів
Зрозуміло, на всі пропоновані коктейлі в ресторані мають бути технологічні та калькуляційні картки.
Коротше кажучи, чи то ви просто повірите на слово податківцям (115.03 БЗ), а чи то прислухаєтеся до аргументів і рекомендацій у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, с. 33, — якщо збираєтеся поїти відвідувачів у ресторані коктейлями з вмістом алкоголю, обов’язково обзаведіться роздрібною алко-ліцензією.
Торт до 0,2 проміле
Кондитери/пекарі в ресторані (і не вони одні) використовують алкогольні напої не тільки за прямим (і правильним ☺) призначенням, а й для просочення своїх смаколиків. А інколи алкоголь легально підмішується в напої — каву, чай, шоколад... Зрозуміло — у суворій відповідності з технологічними і калькуляційними картками.
Якщо в ресторану є роздрібна алко-ліцензія — йому боятися нічого. А якщо немає? Тобто — а якщо в ресторані безпосередньо алкогольні напої відвідувачам не розливаються, але використовуються суто для пікантності гарячих напоїв (не коктейлів!) і для просочення блюд, а не відвідувачів?
Ви знаєте, податківці дозволяють такому ресторану обходитися без роздрібної алко-ліцензії (115.03 БЗ). Але тут є два «але».
Перше. Якщо придивитися до зазначеної вище частини тридцять восьмої ст. 15 Закону № 481, що звільняє ресторан від обов’язку реєструвати як місце зберігання алкогольних напоїв в Єдиному реєстрі (згідно зі спеціальним Порядком № 251) свою власну адресу, якщо він зберігає їх тільки тут, то видно, що таке звільнення стосується лише власника роздрібної алко-ліцензії.
Якщо ж ресторан використовує алкоголь тільки для просочення тортів і такої ліцензії у нього немає, то
свою адресу йому потрібно зареєструвати як місце зберігання на загальних підставах
І це прямо приписано в 115.03 БЗ.
Друге. Якщо такий «тількипросочуючий» ресторан, що не має роздрібної алко-ліцензії, планує закупівлю алкогольних напоїв у оптового постачальника (що має оптову алко-ліцензію), то можливі проблеми. ☹ Мається на увазі суперечлива консультація в 115.02 БЗ, в якій з одного боку — визнається, що продаючи алкогольні напої (і тютюнові вироби), оптовик не повинен вимагати від покупця пред’явлення останнім своєї ліцензії (ані оптової, ані роздрібної). А з іншого боку — тут же податківці пишуть, що у спеціальній ТТН на переміщення алкогольних напоїв за формою № 1-ТН реквізити відповідної ліцензії отримувача зазначати обов’язково! Виходить, що податківці як би провокують оптовика на явне порушення цього припису? Словом: ресторану без алко-ліцензії оптовик алкоголь продасть навряд чи.
Отже, йому залишається купувати алкогольні напої в роздрібній торгівлі. Тим паче, що формальне обмеження на приймання для продажу та зберігання алкогольних напоїв від роздрібника в п. 8 Правил № 854 може прямо торкнутися тільки ресторану, що здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями (тобто такого, який має роздрібну алко-ліцензію). А «тількипросочуючий» ресторан роздрібну торгівлю алкогольними напоями не здійснює — і з цим податківці якраз згодні.
Алкогольно-акцизне
Мало того, що алкогольні напої (і тютюнові вироби теж) — підліцензійні, так вони ще й відповідно підакцизні ( п. 215.1 ПКУ), тобто їх роздрібна реалізація обкладається «роздрібним» акцизом (за ставкою 5 % згідно з п.п. 215.3.10 ПКУ).
Головне: ресторан — до речі, нарівні з магазинами — підлягає реєстрації платником акцизного податку в податковому органі за своїм місцезнаходженням не пізніше граничного строку подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється (почала здійснюватися) відповідна діяльність. Так-так — таку декларацію «алкогольний» ресторан теж подавати зобов’язаний.
Усі «роздрібно»-акцизні подробиці докладно викладено в «торговельному» спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 76, с. 53, і сьогодні ми вас перенавантажувати не станемо.
Ресторанна підсумкова ПН
На завершення торкнемося «алкогольних» особливостей складання та реєстрації рестораном податкових накладних (ПН).
Зрозуміло, ми не станемо ані повторювати зазначеного в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 41, с. 17 про громадсько-харчувальні ПН узагалі, ані переказувати ПН-шпаргалку «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 23, с. 3 щодо підсумкової ПН, зокрема. Але зробимо-таки декілька акцентів вам у поміч.
Зрозуміло, що п. 14 Порядку № 1307 дозволяє вам оформляти так звану підсумкову ПН (за щоденними підсумками операцій реалізації).
Зрозуміло, що при складанні підсумкової ПН на підставі п. 14 Порядку № 1307 ви маєте право скористатися приписаними в 101.06 БЗ особливостями, а конкретніше: зазначити в ній тип причини «11», графи 4, 5, 6 і 7 узагалі не заповнювати, а у графі «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця» такої ПН згрупувати товари/послуги за відповідними кодами УКТ ЗЕД / ДКПУ. Причому принципи такого групування явно відрізняються для (1) готових купівельних (на стороні) товарів, що «перепродаються», і для (2) товарів власного приготування. Отже, навіть при «скороченому» порядку складання ПН необхідність заповнення граф 3.1 — 3.3 створює відомі незручності.
Очевидно, головне тут те, що при будь-яких причіпках податківців до заповнення такої підсумкової ПН, вони навряд чи ставитимуть під сумнів правомірність її реєстрації — тільки б загальну суму ПДВ-зобов’язання не було занижено. Адже на підставі такої ПН ніхто не сформує податковий кредит, а отже, традиційно мотивувати можливу відмову у її «прийнятті» інтересами бюджету не має сенсу.
Зауважимо, що говорячи саме про підсумкові ПН, податківці знову ж таки традиційно апелюють до найважливішого, на їх думку, — денного Z-звіту і контрольної стрічки в електронному вигляді. Адже для них віра в достовірність РРО-інформації, що передається через інтернет до бази ДФСУ, подібна до переконаності у правдивості висновків поліграфа («детектора брехні»). Тому на перше місце фіскали завжди ставлять електронну звітність РРО. І тому найбільш безпроблемним варіантом заповнення ПН буде той, при якому така
підсумкова ПН максимально відповідає електронній звітності РРО
Але при цьому нагадаємо, що згідно з п. 11 ст. 3 Закону про РРО коди УКТ ЗЕД програмуються в РРО тільки продавцями пального, тому в електронній звітності з РРО ресторану відповідних «алкогольних» кодів бути не може.
До речі, також у 101.06 БЗ податківці дозволяють за наявності в ресторані декількох РРО оформляти на власний вибір — чи то по окремій підсумковій ПН на кожен денний Z-звіт, чи то одну підсумкову ПН на денні Z-звіти всіх РРО. Зауважимо, що раніше фіскали категорично наполягали на «окремому» варіанті, і тільки нещодавно їх «попустило»... ☺
Оскільки алкоголь є підакцизним товаром, у «вхідних» ПН ваш постачальник повинен зазначати всю необхідну для УКТ ЗЕД-групування інформацію (коди УКТ ЗЕД повністю). Для кодифікування коктейлів у зазначеній публікації ми радили зазначати в підсумковій ПН «груповий» код УКТ ЗЕД 2208 90 69 00, що відповідає товарній позиції «Інші напої, що містять спирт».
Узагалі ж, якщо говорити про кодифікування для цілей ідеального заповнення ПН стосовно будь-яких саме готових купівельних продуктів, то тут теж «вхідні» ПН вам у поміч. Такі купівельні товари можна звести у «групи» за допомогою як самої УКТ ЗЕД, так і Пояснень..., затверджених наказом ДФСУ від 09.06.2015 р. № 401*.
* Див. тут: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/nakazi/63754.html
Що ж стосується страв власного приготування, то в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 47, с. 17 ми вже радили зводити їх під один «ресторанно-послуговий» код 56.10.
Ну, а до загальної суми згідно із Z-звітами відповідний підсумковий показник ПН залишається «добирати», очевидно, такою самою послугою, як «діяльність ресторанів...» (код ДКПУ 56.10).
І — «за Ваше здоров’я!»...