(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/12
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Червень , 2017/№ 51

«Принеси те, не знаю, що!» (дивний запит від фіскалів з акцизу)

До нас за порадою звернувся читач, чиє підприємство отримало доволі оригінальний запит від податківців, що стосується справляння «лівопального» акцизу (ЛП-акцизу). Оскільки цей запит до певної міри збив його з пантелику, читач цікавиться, як йому краще вчинити. Висловимо свою думку, яка, сподіваємося, буде корисна й іншим.

Чого хотіли фіскали?

Відправною точкою в запиті був п. 9 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ. Згідно з цією нормою, нагадаємо, платники ЛП-акцизу зобов’язані були протягом 20 календарних днів починаючи з 1 березня 2016 року подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016 р.

Потім у своєму посланні податківці уточнили: якщо платник не подасть такий акт, залишки пального на зазначену дату не врахуються при обчисленні обсягу, на який платник має право зареєструвати акцизні накладні (АН). І в такому разі, щоб зареєструвати АН на ці обсяги пального, платнику доведеться перерахувати суми акцизного податку, розраховані на відповідні обсяги пального.

Потім автори запиту пригрозили платнику штрафом за п. 117.3 ПКУ.

Але ж цей штраф застосовується тільки до тих осіб, які продавали пальне після 1 березня 2016 року, не зареєструвавшись платниками ЛП-акцизу

У фіналі фіскали повідомили платника, що дотепер у СЕАРП* відсутня інформація про дані вищезазначеного акта інвентаризації, що робить неможливим облік пального у СЕАРП. І попросили надати аргументоване пояснення, чому такий акт платник не подав в установлені ПКУ строки.

* Система електронного адміністрування реалізації пального.

І все б, звичайно, нічого, якби не декілька «але».

Річ у тім, що підприємство — адресат цього запиту — було зареєстровано платником ЛП-акцизу 25 квітня 2016 року! І податківці зобов’язані були про це знати, оскільки ці відомості є в реєстрі платників ЛП-акцизу, доступному на сайті ДФСУ.

Акт інвентаризації на 1 березня 2016 року повинні були подати тільки особи, зареєстровані платниками ЛП-акцизу

А підприємство, що отримало запит, ані станом на 1 березня, ані на 20 березня 2016 року ще не було платником цього податку. І крім того, не мало жодних залишків пального на зазначену дату! Тому обов’язку подавати такий акт у нього не було і бути не могло. Причому навіть у тому разі, якби в нього були залишки пального на 1 березня 2016 року. Адже зареєстроване платником воно було вже після цієї дати. Хоча в останньому випадку платник, який мав залишки, був зацікавлений подати такий акт, щоб залишки його пального потрапили до СЕАРП, проте підстави для цього в нього були відсутні. І при реалізації таких («не заактованих» на 01.03.2016 р.) залишків платникам доводилося сплачувати акцизний податок (фактично повторно).

Тому цілі, які мають автори запиту, абсолютно не зрозумілі. Можливо, вони хочуть у такий спосіб отримати якусь «засекречену» інформацію?..☺

Але особливо, повторимо, розчулює в запиті згадка штрафу згідно з п. 117.3 ПКУ (очевидно, «загрозливого» характеру). І це при тому, що підприємство було зареєстроване платником ЛП-акцизу ще до своєї першої реалізації пального!

У телефонному режимі податківці взагалі бовкнули платнику, що, мовляв, оскільки не було подано акт інвентаризації, то реєстрація підприємства платником ЛП-акцизу некоректна, а тому за всі постачання пального воно буде оштрафоване за п. 117.3 ПКУ

Як обґрунтували?

Підстави для відправлення свого запиту фіскали віднайшли, прямо скажемо, слабкі.

Спочатку незрозуміло, до чого вказали на п. 44.1 ПКУ, де йдеться про обов’язок вести облік на підставі первинки та інших документів.

Потім, як це зазвичай буває, послалися на своє право отримувати документи і інформацію від усіх і вся (п.п. 20.1.2 ПКУ).

Після цього згадали п. 73.1 ПКУ, що надає податківцям можливість безоплатно отримувати податкову інформацію періодично або на підставі окремого запиту. Не забули і про обов’язок платника податків цю інформацію надавати (п.п. 16.1.7 ПКУ).

Цим автори запиту і обмежилися, вирішивши, що обґрунтування цілком надійне.

Що робити?

Проігнорувати звернення податківців чи все ж таки якось відреагувати?

Скажемо одразу: незважаючи на те, що запит, м’яко кажучи, дивний, відреагувати все ж потрібно. І ось чому.

Так, дійсно, відповідно до п.п. 16.1.7 ПКУ

платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки і в обсягах, установлених податковим законодавством

Але запит у будь-якому разі повинен відповідати певним вимогам, і посилань на загальні норми ПКУ в ньому недостатньо.

Ви, безумовно, знаєте, як повинен виглядати справжній ☺ запит*. Тому на деталях тут не зупинятимемося.

* Див., наприклад, «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 50, с. 19.

Нагадаємо тільки, що відповідно до п. 73.3 ПКУ такий документ підписується керівником (заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

а) підстави для надання запиту відповідно до п. 73.3 ПКУ, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

б) перелік інформації, яка запитується, і список документів, які пропонується надати;

в) печатку контролюючого органу.

Зверніть увагу, у письмовому запиті повинна чітко зазначатися підстава з п. 73.3 ПКУ, що викликала настільки бурхливий інтерес у податківців.

Причому це мають бути не просто зазначені підстави з відповідного пункту ПКУ, а

конкретні посилання на норми закону, відповідно до яких податківці мають право на отримання такої інформації

Таку вимогу містить п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам ДПС…, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1245.

У цьому випадку фіскали не дочитали ст. 73 ПКУ до кінця (уже не знаємо, свідомо чи ні). Адже посилання на п. 73.1 ПКУ ще не є конкретною підставою для відправлення запиту. Їх перелік розміщено трохи нижче, в п. 73.3 ПКУ.

Цього вже, у принципі, достатньо для того, щоб уключити «ігнор». Оскільки у випадку, якщо запит складено з порушенням вимог, зазначених в абзацах першому — п’ятому п. 73.3 ПКУ (про що ми зазначили вище), платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Проте робити ми вам цього все ж таки не радимо.

Річ у тім, що відсутність відповіді для податківців може стати «червоною ганчіркою». Вони, швидше за все, захочуть скористатися своїм правом, передбаченим п.п. 78.1.1 ПКУ, і провести документальну позапланову перевірку.

Формально, з точки зору фіскалів, підстави очевидні. У такому разі платнику податків доведеться заморочуватися з оскарженням наказу про призначення перевірки через суд, оскільки на адміністративну процедуру надій мало. А про те, що судовий розгляд може затягнутися, і говорити не доводиться.

Звичайно, можна письмово відмовитися надавати будь-які пояснення, «тицьнувши носом» у відсутність конкретного посилання на п. 73.3 ПКУ. Але це, знову ж таки, може спричинити позапланову перевірку. Адже податківці, швидше за все, розцінять цю письмову відмову як незаконну.

Письмова ж відповідь значно знизить ризики, хоча й не захистить вас на сто відсотків.

Чи можна поскаржитися на запит?

Жадаєте крові та відплати? ☺

Ще до недавнього часу цей варіант був провальним і ні до чого не призводив.

Класичним прикладом тому є ухвала ВАСУ від 12.07.2016 р. у справі № 813/3182/14*. Аргумент простий: інформаційний запит не створює жодних правових наслідків і не впливає на права та обов’язки госпсуб’єкта.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58983906.

Проте пізніші рішення показують, що судова практика тепер схиляється на бік платника податків.

Так, ВАСУ в ухвалі від 23.02.2017 р. у справі № 813/972/16** визнав дії з відправлення запиту без посилання на конкретні підстави з п. 73.3 ПКУ незаконними.

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64955995.

Але оскільки у вашому випадку ПКУ і здоровий глузд ☺ усе ж на вашому боці, ви цілком можете дати пояснення щодо ситуації, що склалася.

Тому з урахуванням викладеного вище напишіть приблизно так. Мовляв, у вашого підприємства був відсутній обов’язок надати Акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на 1 березня 2016 року, оскільки воно було зареєстроване платником ЛП-акцизу 25.04.2016 р. (що підтверджують у тому числі дані реєстру платників акцизного податку з реалізації пального).

Цей акт ви попри все бажання ніяк не могли подати, оскільки реєстрація платником акцизного податку сталася після 1 березня 2016 року (і навіть — після граничного строку подання акта). У зв’язку з цим вимога п. 9 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ вас не стосується.

Крім того, не буде зайвим додати, що погрози фіскалів оштрафувати вас згідно з п. 117.3 ПКУ не мають під собою жодного законодавчого підґрунтя.

У результаті ви і пояснення дасте, і від зайвої перевірки себе вбережете.

І насамкінець хочемо нагадати: не бійтеся сперечатися з податківцями та доводити свою правоту.

Ми, звісно, не будемо залишатися осторонь. Підкажемо найбільш вигідні та найменш «травматичні» шляхи, як відстояти інтереси вашого бізнесу.

висновки

  • Акт інвентаризації на 1 березня 2016 року повинні були подавати тільки особи, зареєстровані платниками ЛП-акцизу.
  • Якщо реалізація пального відбувалася після реєстрації підприємства платником ЛП-акцизу, то штрафні санкції згідно з п. 117.3 ПКУ до нього застосувати не можна.
  • У письмовому запиті повинна чітко зазначатися підстава з п. 73.3 ПКУ, що стала причиною інтересу податківців.
  • Платник податків має право не відповідати на запит, оформлення якого не відповідає вимогам ПКУ.
  • Відсутність відповіді на інформаційний запит може стати підставою для проведення позапланової документальної перевірки.
лівопальний акциз, акт проведення інвентаризації, обсяги залишку пального, акцизні накладні, акцизний податок додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті