Розглянемо документи НБУ з інвалютної сфери в порядку черговості їх прийняття. Майже всі вони (крім першого з нижченаведених) покликані лібералізувати нинішні інвалютні порядки.
1. Постанова № 12 від 21.02.2017 р. (діє з 23.02.2017 р.). НБУ має право відмовляти в наданні індивідуальних ліцензій щодо деяких операцій (зокрема, при здійсненні інвестицій за кордон), якщо виявить, що учасник або особа, на користь якої проводиться така операція, зареєстрований(на)/постійно проживає у країні, визнаній ВРУ державою-агресором/державою-окупантом. Нагадаємо, що в постановах від 27.01.2015 р. № 129-VIII і від 21.04.2015 р. № 337-VIII ВРУ визнала державою-агресором Російську Федерацію.
2. Постанова № 13 від 22.02.2017 р. (діє з 23.02.2017 р.). Тепер не підлягає обов’язковому продажу інвалюта, що надійшла як забезпечення (гарантійний внесок, застава, завдаток, депозит, гарантія) для участі в аукціонах, тендерах, торгах, що проводяться резидентом. І крім того, при купівлі інвалюти не враховується залишок на поточному рахунку клієнта інвалюти, що надійшла на вищезазначені «аукціонно-тендерні» цілі.
Також завдяки цій постанові клієнт може купувати інвалюту, якщо її загальний залишок на його поточних рахунках не перевищує 100 тис. доларів США (до цього було 25 тис.).
3. Постанова № 14від 23.02.2017 р. (діє з 23.02.2017 р.). Містить найбільш цікаві зміни у сфері ліцензування інвалютних операцій. Перш за все, це стосується операцій звичайних фізичних осіб.
Тепер індивідуальна ліцензія НБУ не потрібна для розрахунків між суб’єктами інвестицій у гривнях на території України з метою набуття права власності на об’єкти інвестицій за кордоном.
Звичайним фізособам (не ФОП) можна без індивідуальних ліцензій НБУ здійснювати інвестиції за «бугром» за рахунок своїх коштів, що перебувають за межами України. Тепер не ліцензуються інвестування і реінвестування фізособами за межами України коштів із закордонних рахунків, торгівля фінансовими інструментами на іноземних біржах тощо. Але, як і раніше, фізособам для інвестування за «бугор» звідси (з України) необхідно отримувати для переказу таких коштів індивідуальну ліцензію НБУ. Це випливає прямо з п.п. «е» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93. Ця норма спрямована на запобігання непродуктивному відтоку капіталу з країни. Зате тепер стає можливим «продуктивний» неприплив капіталу до України. Зараз зрозумієте, про що ми.
Річ у тім, що
НБУ фактично скасував ліцензування операцій звичайних фізосіб (не ФОП) з розміщення їх коштів на закордонних рахунках
Це стосується інвалютних коштів, отримуваних фізособами на рахунки за кордоном з джерелом походження таких коштів за межами України. Тобто тепер звичайні фізособи без індивідуальних ліцензій НБУ можуть отримувати за «бугром» всілякі платежі на свої закордонні рахунки і, не заганяючи їх до України, розпоряджатися ними там у будь-який спосіб, у тому числі займатися інвестиційною діяльністю.
Адже, крім отримуваних нашими фізособами (резидентами) на свої закордонні рахунки стандартних зарплати-пенсій-аліментів— грантів-дивідендів тощо, на ці рахунки можуть «заходити» й кошти, що отримуються за кордоном, наприклад, за різними цивільно-правовими договорами (скажімо, доручення, комісії тощо).
Креативні особи вже серйозно подумують, як вигідно скористатися таким лібералізмом НБУ, особливо у світлі скасування контролю за поверненням інвалютної виручки за договорами, що передбачають експорт послуг (тобто надання послуг нерезидентам)…
Водночас і звичайним громадянам, і всяким там креативникам не варто забувати також про «святий обов’язок» громадян декларувати свої доходи, у тому числі отримані з іноземних джерел. І сплачувати з них також і українські податки — перш за все ПДФО. Зауважимо, що тут ми маємо на увазі декларацію про доходи громадян.
Що стосується обов’язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, проведення якого вимагає Декрет № 15-93, то звичайних фізосіб (не ФОП) це валютне декларування не стосується. Що дає додатковий простір для легальних (і не дуже) податкоухилень суб’єктів господарювання та громадян…
Крім того, постановою № 14 знято заборону фізичним особам здійснювати операції в готівковій формі на підставі індивідуальних ліцензій НБУ.
4. Постанова № 15 від 28.02.2017 р. (набула чинності з 22.03.2017 р.). Скасовано відправлення банками НБУ попередніх реєстрів (і 3-денне очікування його реакції) на проведення операцій з купівлі та перерахування на користь нерезидентів інвалютних передоплат, якщо сума імпортного контракту перевищує 50 тис. дол.
Тепер банки зможуть проводити такі операції без дозволу, але повинні будуть інформувати НБУ про такі операції клієнтів після їх проведення
Постановою № 15 затверджено нову інструкцію, присвячену формуванню реєстрів про купівлю та перерахування інвалюти в розрізі суб’єктів. Якщо за отриманими реєстрами в НБУ виникнуть сумніви щодо законності конкретних операцій, то до відповідного банку НБУ може надіслати вимогу про припинення окремих валютних операцій клієнтів. І тільки після отримання спеціального повідомлення від НБУ банк зможе відновити проведення таких операцій.
Якщо клієнт, валютні операції якого викликали сумніви в НБУ, перейде на обслуговування до іншого банку, уповноважений банк зобов’язаний повідомити про це НБУ. Банк, у якому клієнт відкриває поточні рахунки, має право звернутися до попередніх обслуговуючих банків за інформацією щодо сумнівних операцій клієнта.
5. Постанова № 18 від 03.02.2017 р. (набула чинності з 22.03.2017 р., крім норми, що спрощує процедуру реєстрації змін до «ризикових» кредитних договорів із залучення резидентами від нерезидентів інвалютних кредитів, що працює з 04.03.2017 р.).
Цією постановою внесено зміни до Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.08.2016 р. № 369. А головне — спрощено процедуру реєстрації змін до «ризикових» кредитних договорів з «нерезами», про що ми вже згадали.
