Організація охорони праці на підприємстві

2.1. Регулювання охорони праці в колективному договорі

Основним документом, що регулює відносини між власниками підприємства (уповноваженими ними органами) і найманими працівниками, є колективний договір. При цьому один з розділів такого документа має встановлювати взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання умов і охорони праці на підприємстві (ст. 7 Закону про колдоговори).

Відповідно до ст. 20 Закону про охорону праці в колективному договорі сторони передбачають:

1) соціальні гарантії працівникам у галузі ОП на рівні не нижче визначеного законодавством;

2) обов’язки роботодавця і працівників з ОП;

3) комплексні заходи щодо:

— досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— підвищення існуючого рівня ОП;

— запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам.

Також у колективному договорі встановлюють обсяги і джерела фінансування зазначених заходів щодо ОП.

Крім того,

колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги

У табл. 2.1 на с. 12 наведемо примірний перелік положень, які може містити розділ «Охорона праці» колективного договору підприємства.

Таблиця 2.1. Основні положення з ОП, що включаються до колективного договору

Окремі положення, що стосуються гарантій і пільг працівникам, зайнятим на роботах з небезпечними та шкідливими умовами праці, можуть бути наведені також в інших розділах колективного договору. Наприклад, у розділі «Гарантії, компенсації та пільги» може бути встановлено конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки:

— за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці згідно зі Списком № 1290-1 (до 35 календарних днів залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах) (ст. 7 Закону про відпустки);

— за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або таку, що виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я згідно зі Списком № 1290-2* (до 35 календарних днів залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах) (ст. 8 Закону про відпустки).

* Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону про охорону праці в колективному договорі встановлюють розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про ОП і недотриманням умов колективного договору з цих питань. При цьому

розмір такої допомоги не може бути менше тримісячного заробітку

2.2. Служба охорони праці, її функції та завдання

Звичайно, за організацію заходів з охорони праці повинен хтось відповідати. У зв’язку з цим ст. 13 Закону про охорону праці зобов’язує керівників підприємств створювати відповідні служби і призначати посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з ОП.

Для реалізації цієї вимоги на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу ОП (ст. 15 Закону про охорону праці). Така служба створюється і діє відповідно до Положення про службу охорони праці, що розробляється роботодавцем на підставі Типового положення № 255 з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності підприємства, чисельності працівників, умов праці та інших факторів.

А якщо на підприємстві кількість працюючих менше 50 осіб? У такому разі функції служби ОП можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. При цьому в розд. 5 Типового положення № 15 роз’яснюється, що в цьому випадку слід розуміти під відповідною підготовкою. Такою є проходження навчання з питань ОП у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які у встановленому цим Типовим положенням порядку проводять відповідне навчання. Причому

один раз на 3 роки такі особи повинні проходити перевірку знань

У свою чергу, підприємства з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби ОП можуть на договірних засадах залучати сторонніх спеціалістів, які мають відповідну підготовку (ст. 15 Закону про охорону праці і п. 1.4 Типового положення № 255).

Основні функції та завдання служби ОП на підприємстві описано в розд. 2 і 3 Типового положення № 255. Негайно їх розглянемо.

Почнемо із завдань. Так, від служби ОП підприємства вимагається:

— розробити ефективну систему управління ОП на підприємстві та сприяти удосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника, забезпечувати фаховою підтримкою рішення роботодавця з цих питань;

— організовувати проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

— вивчати та сприяти впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

— контролювати дотримання працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з ОП, положень галузевої угоди (за наявності), розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з ОП, що діють на підприємстві;

— інформувати та надавати роз’яснення працівникам підприємства з питань ОП.

Тепер перейдемо до основних функцій. Служба ОП:

1) розробляє спільно з іншими підрозділами підприємства комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП, плани, програми поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням; надає організаційно-методичну допомогу у виконанні запланованих заходів;

2) готує проекти наказів (розпоряджень) з питань ОП і виносить їх на розгляд роботодавцю;

3) проводить спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участі представників первинної профспілкової організації підприємства або, за її відсутності, уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП перевірки дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з ОП;

4) складає звітність з ОП за встановленими формами;

5) проводить із працівниками вступні інструктажі з питань ОП;

6) веде облік та здійснює аналіз причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій на виробництві, заподіяної ними шкоди;

7) забезпечує належне оформлення та зберігання документації з питань ОП, а також своєчасну її передачу до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

8) складає за участі керівників підрозділів підприємства переліки професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють на підприємстві; надає методичну допомогу під час їх розроблення;

9) інформує працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з ОП, що діють на підприємстві;

10) розглядає:

— питання про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі необхідності);

— листи, заяви, скарги працівників підприємства щодо питань дотримання законодавства про ОП;

11) організовує:

— забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами з ОП і актами з ОП, що діють на підприємстві, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань;

— роботу кабінету з ОП, підготовку інформаційних стендів, куточків з ОП тощо;

— наради, семінари, конкурси з питань ОП;

— пропаганду з питань ОП з використанням інформаційних засобів;

12) бере участь у:

— розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку № 1232;

— складанні санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань (отруєнь);

— проведенні внутрішнього аудиту ОП та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з ОП;

— роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;

— розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, інших актів з охорони (безпеки) праці, що діють на підприємстві;

— складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні та періодичні медогляди;

— організації навчання з питань ОП;

— роботі комісії з перевірки знань з питань ОП;

13) забезпечує організаційну підтримку роботи комісії з питань ОП підприємства (в разі її наявності).

Крім того, служба ОП здійснює контроль за:

— виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань та аварій на виробництві;

— проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

— наявністю в структурних підрозділах інструкцій з ОП відповідно до переліку професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням в них змін;

— своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування;

— станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;

— своєчасним проведенням навчання з питань ОП, всіх видів інструктажу з ОП;

— забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;

— організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ;

— санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників відповідно до нормативно-правових актів;

— своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення тощо відповідно до вимог законодавства та колективного договору;

— дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;

— організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з ОП;

— використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня ОП;

— застосуванням праці жінок, інвалідів та осіб молодше 18 років відповідно до законодавства;

— виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за ОП та подань страхового експерта з ОП;

— проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року.

У разі виявлення порушень ОП спеціалісти служби ОП мають право:

1) видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, отримувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань ОП;

2) зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

3) вимагати усунення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з ОП;

4) надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо ОП;

5) за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства залучати спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану ОП.

Крім того, спеціалісти служби ОП мають право вносити пропозиції щодо заохочень працівників за активну роботу з поліпшення стану безпеки праці.

Робота служби ОП підприємства повинна здійснюватися відповідно до плану роботи і графіків обстежень, затверджених роботодавцем

При цьому працівники служби ОП підприємства у своїй діяльності повинні керуватися законодавством України, нормативно-правовими актами з ОП, колективним договором та актами з ОП, що діють на підприємстві.

Робочі місця працівників служби ОП повинні, як правило, розміщуватися в окремому приміщенні, забезпечуватися належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для приймання відвідувачів (п. 5.2 Типового положення № 255).

Роботодавець повинен визначити структуру служби ОП, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства. Усе це закріплюють у Положенні про службу охорони праці.

Для організації повноцінної роботи служби ОП, а саме для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, виставок тощо, на підприємстві створюють кабінет або куточок промислової безпеки та охорони праці. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці затверджено головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

Служба ОП підприємства підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Тому

скасувати приписи спеціалістів служби ОП може тільки керівник підприємства (ст. 15 Закону про охорону праці та п. 1.3 Типового положення № 255)

Служба ОП може бути ліквідована тільки в разі ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичною особою (п. 1.8 Типового положення № 255).

2.3. Діяльність уповноважених з питань охорони праці

На тих підприємствах, на яких не діють профспілкові організації, для здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства з ОП обирають уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП (далі — уповноважені з питань ОП).

За участі представників роботодавця і трудового колективу на підприємстві розробляють Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП на підставі Типового положення № 56 (ср. ). Затверджують його на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства.

У своїй діяльності уповноважені з питань ОП повинні керуватися цим Положенням, а також законодавством України, нормативно-правовими актами з питань ОП і статутом (положенням) підприємства.

Уповноважених з питань ОП обирають простою більшістю голосів, відкритим голосуванням і на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо.

При цьому зауважте:

уповноваженим з питань ОП не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов’язками відповідає за забезпечення безпечних і здорових умов праці

На це вказує п. 1.5 Типового положення № 56.

Чисельність уповноважених з питань ОП визначають загальними зборами трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва і необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Уповноважені з питань ОП у місячний строк після їх обрання проходять (за рахунок роботодавця) навчання з питань ОП у порядку, передбаченому Типовим положенням № 15.

З метою створення безпечних і здорових умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень уповноважені з питань ОП здійснюють контроль за (п. 2.1 Типового положення № 56):

1) відповідністю нормативно-правовим актам з ОП:

— умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, проходів, доріг евакуації та запасних виходів, а також санітарно-побутових умов;

— праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

— забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими ЗІЗ, мийними і знешкоджувальними засобами, організації питного режиму;

— проведення навчання, інструктажів та перевірки знань працівників з ОП;

— проходження працівниками попереднього і періодичних медоглядів;

2) безоплатним забезпеченням працівників нормативно-правовими актами з ОП і дотриманням ними у процесі роботи вимог цих нормативно-правових актів;

3) своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

4) виконанням наказів, розпоряджень, заходів щодо ОП, у тому числі заходів щодо усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, зазначених в актах розслідування;

5) наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з ОП на підприємстві.

Також до обов’язків уповноважених з питань ОП входить негайне повідомлення майстра, бригадира або іншого керівника робіт про будь-який нещасний випадок або ушкодження здоров’я, що сталися з працівником на виробництві, і надання допомоги потерпілому.

Не рідше одного разу на рік уповноважені з питань ОП звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу (п. 1.12 Типового положення № 56)

Уповноважені з питань ОП беруть участь у (п. 2.3 Типового положення № 56):

— опрацюванні відповідного розділу колективного договору (угоди) з питань ОП, комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня ОП, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань;

— розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— розгляді виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров’я працівника або для виробничого середовища чи довкілля у разі відмови працівника виконувати з цієї причини доручену йому роботу;

— розгляді, за необхідності, посадовими особами листів, заяв та скарг з питань ОП працівників;

— підготовці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів з питань ОП.

Уповноважені з питань ОП мають право (п. 3.1 Типового положення № 56):

— безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з ОП на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого їх обрав;

— вносити роботодавцю обов’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

— звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця щодо ОП недостатніми;

— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників;

— вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з ОП;

— бути обраними до складу комісії з питань ОП підприємства в разі її створення.

Для виконання уповноваженими з питань ОП перелічених вище завдань роботодавець за свій рахунок організовує їх навчання, забезпечує необхідними нормативно-правовими актами, довідковими матеріалами з питань ОП, а також звільняє від роботи на встановлений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку.

Служба ОП підприємства повинна надавати уповноваженим з питань ОП методичну допомогу. Крім того, у процесі виконання своїх функціональних обов’язків уповноважені з питань ОП співпрацюють з:

— комісією з питань ОП підприємства в разі її створення* (п. 1.10 Типового положення № 56);

* Детальніше про функції комісії з питань ОП на підприємстві див. у підрозділі 2.4.

— ланковими, бригадирами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозділів, спеціалістами служби ОП підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за ОП, представниками профспілкових організацій.

Будь-які законні інтереси уповноважених з питань ОП у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків не можуть бути обмежені (п. 4.1 Типового положення № 56)

Звільнення, притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності цих осіб здійснюються тільки з відома найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Уповноважений з питань ОП може бути відкликаний до закінчення строку його повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу.

2.4. Комісія з питань охорони праці

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може бути створена комісія з питань ОП (ст. 16 Закону про охорону праці). Рішення про доцільність створення цієї комісії, її кількісний і персональний склад приймає трудовий колектив на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і профспілки.

А яким має бути склад такої комісії

Як випливає з п. 1.5 Типового положення № 55, до складу комісії з питань ОП повинні входити представники роботодавця (спеціалісти з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства) і первинної профспілкової організації, а в разі відсутності такої — уповноважені найманими працівниками особи з питань ОП**.

** Про них ми говорили в підрозділі 2.3 на с. 17.

Комісія з питань ОП створюється і діє на підставі Положення про комісію з питань ОП підприємства. Його розробляють відповідно до Типового положення № 55 за участі представників кожної сторони (тобто роботодавця і трудового колективу). Затверджують таке Положення постановою загальних зборів (конференції) трудового колективу.

У Положенні про комісію з питань ОП підприємства визначають, зокрема, основні завдання та права комісії з питань ОП. Давайте ознайомимося з основними з них.

Так, основними завданнями комісії є (п. 2.1 Типового положення № 55):

— захист законних прав та інтересів працівників у галузі ОП;

— підготовка на підставі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі ОП на підприємстві;

— узгодження через двосторонні консультації позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі ОП, щоб забезпечити об’єднання інтересів роботодавця і трудового колективу, кожного працівника, запобігти конфліктним ситуаціям на підприємстві;

— вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з ОП, визначення достатніх асигнувань на комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня ОП та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;

— захист прав та інтересів потерпілих працівників при розгляді питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

— надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положенням колективного договору за рахунок роботодавця.

При реалізації перелічених основних завдань комісія з питань ОП має право (п. 2.2 Типового положення № 55):

— звертатися до роботодавця, трудового колективу, профспілкового комітету або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, відповідних служб підприємства з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері ОП;

— створювати робочі групи з числа членів комісії для розробки узгоджених рішень з питань ОП із залученням спеціалістів різних служб підприємства, фахівців експертних організацій, служб ОП органів виконавчої влади, страхових експертів, технічних інспекторів праці профспілок (на договірних засадах між роботодавцем і відповідною організацією);

— одержувати від працівників, керівників структурних підрозділів і служб підприємства та профспілкового комітету інформацію та мати доступ до документації, необхідної для виконання завдань, передбачених Типовим положенням № 55;

— здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з ОП безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, використанням санітарно-побутових приміщень тощо;

— ознайомлюватися з будь-якими матеріалами з ОП, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

— вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з працівниками питань ОП;

— згідно з п.п. 3.5.3 Порядку № 24 приймати рішення про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому (але не більше ніж на 50 %), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я працівника настало не тільки з вини роботодавця, але і в результаті порушення потерпілим нормативно-правових актів з ОП.

Очолює комісію з питань ОП голова. Його обирають загальними зборами (конференцією) трудового колективу. А от заступника голови комісії та її секретаря обирають безпосередньо на засіданні комісії з питань ОП.

Майте на увазі:

обрати головою комісії роботодавця не можна (п. 3.1 Типового положення № 55)

На посаду секретаря може бути обраний працівник служби ОП.

Члени комісії з питань ОП виконують свої обов’язки на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку (п. 3.2 Типового положення № 55).

Комісія з питань ОП проводить засідання в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її членів від кожної сторони (п. 3.5 Типового положення № 55).

У своїй діяльності комісія з питань ОП керується КЗпП, Законом про охорону праці, Законом № 1105, іншими нормативно-правовими актами з ОП і Типовим положенням № 55.

Як передбачено ст. 16 Закону про охорону праці і п. 3.6 Типового положення № 55, рішення комісії з питань ОП оформляється протоколом і має рекомендаційний характер. У разі незгоди роботодавця з рішенням комісії він повинен надати протягом 5 днів із дня отримання зазначеного рішення письмове аргументоване пояснення.

Комісія з питань ОП не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Загальні збори (конференція) трудового колективу мають право вносити зміни до складу комісії, а також розпустити її в разі визнання діяльності незадовільною і провести нові вибори (п. 3.8 Типового положення № 55).

2.5. Документація з охорони праці

Усю документацію з питань ОП, створювану на підприємстві, можна поділити на:

— нормативну;

— розпорядчу;

— звітну;

— облікову.

Нормативною документацією з ОП є обов’язкові для виконання правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи. При опрацюванні та затвердженні нормативної документації з питань ОП на підприємстві потрібно керуватися вимогами Порядку № 132.

Так, згідно з п. 2.1 цього Порядку розроблення нормативних актів з ОП здійснюють на підставі наказу (розпорядження) роботодавця, яким визначаються конкретні строки, виконавці та керівник розробки необхідних документів. При цьому для підготовки найбільш важливих і складних проектів може створюватися комісія або робоча група.

У розробленні проектів внутрішніх нормативних актів з питань ОП, як правило, беруть участь спеціалісти підрозділів підприємства, до компетенції яких входить це питання, кваліфіковані фахівці у сфері ОП і з правових питань, представники профспілки (профспілок) та інших громадських об’єднань, уповноважені найманими працівниками з питань ОП і члени комісії з питань ОП підприємства. Крім того, у разі потреби роботодавець може на договірній основі залучити до розробки проекту внутрішнього акта з ОП спеціалістів сторонніх організацій (п. 2.2 Порядку № 132).

Опрацюванню проекту нормативного акта передує підготовча робота:

— збір необхідних матеріалів;

— вивчення державних нормативних актів з ОП, типових документів і раніше виданих нормативних актів підприємства з цього питання;

— узагальнення зауважень та пропозицій, що надійшли під час підготовки, тощо.

Зверніть увагу:

при опрацюванні та затвердженні нормативного акта з ОП обов’язково повинні враховуватися вимоги законодавства із зазначених питань (п. 2.6 Порядку № 132)

Може так статися, що при опрацюванні проекту «працеохоронного» нормативного акта виникає необхідність у перегляді, зміні чи скасуванні чинних взаємозв’язаних з ним нормативних актів підприємства з ОП. У такому разі керівник розроблення одночасно з опрацюванням проекту повинен забезпечити підготовку обґрунтованої пропозиції щодо перегляду, зміни чи скасування чинних нормативних актів з ОП (п. 2.7 Порядку № 132).

Перед затвердженням керівником підприємства проект нормативного акта з ОП обов’язково потрібно погоджувати зі службою ОП і керівником (спеціалістом) з правових питань. Крім того, у разі потреби його також погоджують з іншими зацікавленими службами, підрозділами та посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба ОП (п. 2.8 Порядку № 132).

Якщо на підприємстві не створено службу ОП*, проект нормативного акта погоджують з посадовою особою, на яку наказом (розпорядженням) роботодавця покладено обов’язки з виконання функцій цієї служби.

* Коли служба ОП може не створюватися, див. на с. 14.

Погоджені документи затверджують наказом керівника. Виняток становлять нормативні акти, що належать до компетенції трудового колективу і підлягають затвердженню на його загальних зборах чи конференції. Ними, зокрема, є Положення про комісію з питань ОП підприємства та Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань ОП.

Роботодавець зобов’язаний установити систематичний контроль за відповідністю нормативних актів підприємства з ОП вимогам чинного законодавства. Крім того, він повинен забезпечити їх періодичний перегляд, своєчасне внесення змін або опрацювання та затвердження нових нормативних актів з ОП у зв’язку зі змінами в організації виробництва, впровадженням нової техніки і технології, переглядом нормативно-правових актів з ОП тощо (п. 2.10 Порядку № 132). При цьому погодження та затвердження змін, що вносяться до нормативного акта, або затвердження нового нормативного акта за результатами перегляду чинного здійснюють в описаному вище порядку, передбаченому для первинного опрацювання нормативних актів.

Одним з найважливіших нормативних актів з ОП на підприємстві є Інструкція з охорони праці. Розглянемо деякі особливості її складання.

Порядок розробки, затвердження та введення в дію інструкцій з ОП, що діють на підприємстві, регламентовано Положенням № 9. Ним далі і керуватимемося.

Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з ОП при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові або службові обов’язки. Це визначення наведено в п. 1.2 Положення № 9.

Інструкції ділять на:

1) інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про ОП;

2) примірні інструкції;

3) інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про ОП, розробляють для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідйомні машини та ліфти, котельні установки, резервуари, що перебувають під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлено міжгалузевими нормативними актами про ОП, затвердженими органами державного нагляду за ОП.

Дотримання вимог цих інструкцій є обов’язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкування, форми власності та виду діяльності.

Примірні інструкції з ОП затверджують відповідні органи і структури, що мають відповідну компетенцію (міністерства, інші органи виконавчої влади, Національний НДІ промислової безпеки та охорони праці тощо). Підприємства можуть використовувати їх як основу для розробки своїх внутрішніх інструкцій.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про ОП, які діють у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляють на підставі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про ОП, примірних інструкцій і технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва і вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації виробників устаткування, що використовується на цьому підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні певних робіт тільки на цьому підприємстві.

Зверніть увагу: затверджені на підприємстві інструкції повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про ОП: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про ОП, на підставі яких вони розробляються. Крім того, такі інструкції повинні містити тільки ті вимоги ОП, дотримання яких є обов’язковим самими працівниками.

Порушення працівником цих вимог повинне розглядатися як порушення трудової дисципліни

За такі порушення до нього можуть бути застосовані стягнення відповідно до чинного законодавства (п. 1.7 Положення № 9).

Інструкціям, які розробляються та затверджуються на підприємствах, служба ОП присвоює найменування і скорочене позначення (код, порядковий номер). У назві кожної інструкції стисло зазначають, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: «Інструкція з охорони праці для електрозварника», «Інструкція з охорони праці при роботі з ручним електроінструментом» (п. 2.1 Положення № 9).

Текст інструкції повинен містити такі розділи (п. 2.4 Положення № 9):

— загальні положення;

— вимоги безпеки перед початком роботи;

— вимоги безпеки під час виконання роботи;

— вимоги безпеки після закінчення роботи;

— вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

У разі необхідності до інструкції можна включити й інші розділи.

У додатку до інструкції можуть розміщуватися матеріали, що доповнюють основну частину інструкції, ілюструють або конкретизують її окремі вимоги. Також у додатку може бути наведено перелік нормативних актів, на підставі яких розроблено інструкцію.

Загальне керівництво розробкою інструкцій здійснює роботодавець (п.п. 4.3.3 Положення № 9). Він же несе відповідальність за своєчасність їх розробки та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями.

Розробкою необхідних інструкцій, що діють на підприємстві, займаються безпосередні керівники робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї роботи (п.п. 4.3.4 Положення № 9).

Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця

Водночас при затвердженні інструкцій потрібно враховувати таке важливе правило, установлене п.п. 4.3.8 Положення № 9: інструкція має бути введена в дію до впровадження нового технологічного процесу (початку виконання робіт), обладнання чи до початку роботи нового виробництва і тільки після відповідного навчання працівників.

Інструкції, введені в дію на підприємстві, служба ОП повинна зареєструвати в журналі реєстрації (додаток 6 до Положення № 9).

Введені в дію інструкції мають бути доведені до відома працівників. На виконання цієї вимоги зазначені інструкції видають (тиражують) або придбавають у вигляді брошур (для видачі працівникам на руки) або односторонніх аркушів/плакатів (для вивішування на робочих місцях або виробничих дільницях). Причому зауважте: забезпечення працівників і керівників структурних підрозділів інструкціями з ОП має бути безоплатним.

При цьому видача інструкцій керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства здійснюється службою ОП з одночасною реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій (додаток 7 до Положення № 9). У свою чергу, працівникам інструкції видають на руки безпосередні керівники робіт під підпис у журналі реєстрації інструктажів з питань ОП під час проведення первинного інструктажу або вивішують на їх робочих місцях.

Майте на увазі: роботодавець зобов’язаний забезпечити організацію вивчення інструкцій працівниками відповідно до Типового положення № 15 (детальніше про порядок навчання питанням ОП на підприємстві читайте в розділі 6 на с. 58).

Постійний контроль за дотриманням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця (п. 1.9 Положення № 9). Крім того, громадський контроль за дотриманням усіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обрані ними уповноважені та первинні профспілкові організації в особі своїх виборних органів і представників (п. 1.10 Положення № 9).

Зауважте: затверджені інструкції з ОП не вічні і підлягають періодичному перегляду. Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюють у строки, передбачені державними нормативними актами про ОП, на підставі яких вони розроблені, але не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на 3 роки (п. 6.1 Положення № 9).

Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше, допускається розробка тимчасових інструкцій, що діють на підприємстві (п.п. 4.3.7 Положення № 9). Тимчасові інструкції підлягають оформленню, погодженню та затвердженню в порядку, установленому Положенням № 9. Такі інструкції можна розробляти як за професіями, так і за видами робіт і вводити в дію на строк до прийняття зазначених виробництв в експлуатацію державною приймальною комісією.

Як ми зазначали на початку цього підрозділу, документація з питань ОП може бути також звітною і обліковою.

Звітна документація являє собою форми офіційної статистичної звітності.

Облікова документація відображає всю діяльність з ОП на підприємстві і складається з журналів, переліків, графіків, протоколів, планів, схем тощо.

Майте на увазі: усю документацію необхідно зберігати у службі ОП підприємства в належному порядку, зручному для використання в разі необхідності або в разі контролю підприємства органами державного нагляду.

висновки

• У колективному договорі має бути розділ, що встановлює взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання умов та охорони праці на підприємстві.
• На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавці створюють службу ОП.
• На тих підприємствах, на яких не діють профспілкові організації, для здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства з ОП обирають уповноважених з питань ОП.
• З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може бути створена комісія з питань ОП.
• Одним з найважливіших нормативних актів з ОП на підприємстві є Інструкція з охорони праці.