Безоплатне молоко та харчування

* Згідно з примітками до Переліку № 4430-87 до рівноцінних харчових продуктів належать кефір, кисляк, мацоні тощо.

5.1. Видача молока або інших рівноцінних харчових продуктів

Усі питання, пов’язані з безоплатною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів (далі — молоко), роботодавці вирішують самостійно на підставі Переліку № 4430-87 і з урахуванням обмежень, установлених Порядком № 731/П-13. При цьому віднесення робіт до категорії із шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на безоплатне забезпечення молоком, здійснюють на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці згідно з вимогами Порядку № 442 (детально про атестацію робочих місць див. у розділі 3 на с. 25).

При видачі молока потрібно дотримуватися таких умов, установлених Порядком № 731/П-13:

а) молоко видають по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, зазначених у Переліку № 4430-87;

б) видачу і вживання молока необхідно здійснювати в буфетах, їдальнях або у спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях;

в) не можна замінювати молоко грошима, іншими товарами та продуктами (крім рівноцінних — кефіру, кисляку, мацоні тощо), а також видавати молоко за одну або декілька змін наперед, так само як і за попередні зміни, та відпускати його додому.

Майте на увазі: за висновком НДІ гігієни харчування АМН СРСР від 13.05.92 р. заміна молока іншими рівноцінними продуктами допускається тільки за умови повної відсутності його в торговельній мережі (див. лист Мінпраці від 29.06.2006 р. № 149/13/82-06). Що стосується грошової компенсації на придбання молока і рівноцінних йому харчових продуктів, то її дозволено виплачувати тільки працівникам з роз’їзним характером роботи на умовах, передбачених колективним договором (ст. 7 Закону про охорону праці);

г) молоко не видають працівникам, які отримують безоплатне лікувально-профілактичне харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці (про таке харчування див. у підрозділі 5.2 на с. 52);

ґ) працівникам, які контактують з неорганічними сполуками свинцю, необхідно додатково до молока видавати 2 г пектину у вигляді збагачених ним консервованих рослинних харчових продуктів, фруктових соків, напоїв (фактичний вміст пектину зазначається заводом-виробником). Як зазначено у примітках до п. 44 Переліку № 4430-87, допускається заміна цих продуктів натуральними фруктовими соками з м’якоттю в кількості 250 — 300 мг**.

** Імовірно, у Переліку № 4430-87, розміщеному на сайті Верховної Ради України, має місце помилка. Навряд чи передбачалося відмірювати кожному працівнику по 0,25 — 0,3 г соку.

При постійному контакті з неорганічними сполуками свинцю замість молока рекомендовано вживання кисломолочних продуктів.

Зверніть увагу: видача збагачених пектином харчових продуктів, фруктових соків, напоїв, а також натуральних фруктових соків із м’якоттю має бути організована перед початком роботи, а кисломолочних продуктів — протягом робочого дня;

д) при роботі на виробництві та переробці антибіотиків замість свіжого молока слід видавати кисле молоко або приготовлений на основі незбираного молока колібактерин.

Молоко або інші рівноцінні харчові продукти видають також працівникам, зайнятим на роботах із застосуванням радіоактивних речовин у відкритому вигляді

При забезпеченні нормальних умов праці роботодавець за погодженням із профспілковою організацією підприємства або іншим представницьким органом трудового колективу може прийняти рішення про припинення видачі молока або інших рівноцінних продуктів.

5.2. Надання лікувально-профілактичного харчування

Лікувально-профілактичне харчування видають робочим, інженерно-технічним працівникам і службовцям з метою зміцнення їх здоров’я і попередження професійних захворювань. При цьому видачу такого харчування здійснюють у суворій відповідності з Правилами № 4/П-1 і тільки тим працівникам, для яких видачу такого харчування передбачено Переліком № 4/П-1.

Зауважте: працівники, професії та посади яких передбачено у відповідних виробництвах із зазначеного Переліку, мають право на отримання лікувально-профілактичного харчування незалежно від того, до якої галузі промисловості належить виробництво. Виняток становлять працівники, зайняті у виробництвах, професіях і на посадах, перелічених у розд. VIII і в підрозд. 6 та 7 розд. IX Переліку № 4/П-1. Зазначені категорії мають право тільки на безоплатне отримання вітамінних препаратів (п. 7 Правил № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування видають працівникам у дні фактичного виконання ними роботи у виробництвах, професіях та на посадах, передбачених у Переліку № 4/П-1

Крім того, таким харчуванням забезпечують працівників у дні їх хвороби з тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання за своїм характером є професійним і хворого не госпіталізовано (п. 3 Правил № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування видають також (п. 4 Правил № 4/П-1):

а) працівникам інших виробництв і цехів підприємства, а також працівникам, зайнятим на будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних, пусконалагоджувальних роботах, які працюють повний робочий день у діючих виробництвах, цехах (на дільницях) з особливо шкідливими умовами праці, в яких як для основних працівників, так і для ремонтного персоналу установлено таке харчування;

б) працівникам, які здійснюють чищення і підготовку обладнання до ремонту або консервації в цеху (на дільниці), для працівників якого передбачено видачу лікувально-профілактичного харчування;

в) інвалідам унаслідок професійного захворювання, які користувалися лікувально-профілактичним харчуванням безпосередньо перед настанням інвалідності з причини, викликаної характером їх роботи, — до припинення інвалідності, але не більше 6 місяців із дня її встановлення;

г) працівникам, які мають право на безоплатне отримання лікувально-профілактичного харчування і тимчасово переведеним на іншу роботу у зв’язку з початковими проявами професійного захворювання з причини, викликаної характером їх роботи, — на строк не більше 6 місяців;

ґ) жінкам, зайнятим до моменту настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у виробництвах, професіях та на посадах, що дають право на безоплатне отримання лікувально-профілактичного харчування, — на весь час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Якщо вагітні жінки відповідно до медичного висновку переводяться на іншу роботу з метою усунення контакту з продуктами, шкідливими для здоров’я, до настання зазначеної відпустки, лікувально-профілактичне харчування їм видають на весь час до і в період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Видачу лікувально-профілактичного харчування здійснюють у вигляді гарячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках за погодженням з медико-санітарною частиною підприємства допускається видача цих сніданків в обідню перерву. Тим, хто працює в умовах підвищеного тиску (у кесонах, лікувальних барокамерах, на водолазних роботах), лікувально-профілактичне харчування видають після вишлюзування.

Може скластися ситуація, коли працівник не має можливості отримати належне йому лікувально-профілактичне харчування в їдальні за станом здоров’я або через віддаленість місця проживання. У цьому випадку таке харчування може бути видане йому додому у вигляді готових страв. Але врахуйте: для цього мають бути відповідні довідки медсанчастини підприємства, а в разі її відсутності — Держпродспоживслужби.

В усіх інших випадках видавати додому страви лікувально-профілактичного харчування не можна

Також не допускається видача лікувально-профілактичного харчування за минулий час і надання компенсацій за своєчасно не отримане лікувально-профілактичне харчування (п. 8 Правил № 4/П-1). Виняток становлять працівники з роз’їзним характером праці. Для них ст. 7 Закону про охорону праці установлено можливість виплати грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування на умовах, обумовлених колективним договором.

Лікувально-профілактичне харчування не видають (п. 6 Правил № 4/П-1):

а) у неробочі дні;

б) у дні відпустки;

в) у дні службових відряджень;

г) у дні навчання з відривом від виробництва;

ґ) у дні виконання робіт на інших дільницях, де лікувально-профілактичне харчування не встановлене;

д) у дні виконання державних і громадських обов’язків;

е) у період тимчасової непрацездатності при загальних захворюваннях;

є) у дні перебування в лікарні, санаторії або профілакторії.

Для приготування та відпуску гарячих сніданків лікувально-профілактичного харчування залучають підприємства громадського харчування, з якими адміністрація промислових підприємств зобов’язана укласти відповідні договори. При цьому підприємства громадського харчування повинні за своїм влаштуванням та вмістом повністю відповідати чинним санітарним нормам і правилам.

Підприємства, що здійснюють видачу гарячих сніданків, своєчасно передають підприємствам громадського харчування замовлення на приготування певної кількості сніданків лікувально-профілактичного харчування за окремими раціонами, які мають бути готовими точно до призначеного часу для кожної зміни.

Приготування та видачу сніданків лікувально-профілактичного харчування і вітамінів здійснюють у суворій відповідності із затвердженими для окремих виробництв раціонами та нормами. Допускається заміна в меню одних страв іншими, уключення до меню супу та інших страв при обов’язковому дотриманні встановленої для раціону норми продуктів.

Лікувально-профілактичне харчування видають працівникам за спеціальними талонами (абонементами).

Ознайомлення працівників, які отримують лікувально-профілактичне харчування, з правилами такого харчування повинно бути включено до програми обов’язкового інструктажу з правил техніки безпеки та виробничої санітарії.

Майте на увазі:

додаткову безоплатну видачу молока працівникам, які отримують безоплатно сніданки лікувально-профілактичного харчування, не здійснюють (п. 21 Правил № 4/П-1)

Відповідальність за забезпечення працівників підприємства лікувально-профілактичним харчуванням покладається на роботодавця. У свою чергу, за правильність приготування спецхарчування відповідно до затверджених раціонів і складання меню несе відповідальність керівник підприємства громадського харчування.

5.3. Забезпечення працівників газованою солоною водою

Крім видачі молока і лікувально-профілактичного харчування, роботодавці зобов’язані безоплатно забезпечувати працівників гарячих цехів і виробничих дільниць газованою солоною водою ( ст. 167 КЗпП). Це викликано тим, що робота в умовах значного опромінення або високої температури, тим більше пов’язана з великим фізичним напруженням, при частому вживанні прісної води може призвести до перегрівання і явищ знесолення та зневоднювання організму.

Цехи та виробничі дільниці, до яких організовується постачання газованої солоної води, визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням з роботодавцем.

Наразі продовжує діяти перелік гарячих цехів, наведений у постанові Секретаріату ВЦРПС «Про постачання працівників гарячих цехів газованою підсоленою водою» від 11.06.34 р. Так, до гарячих відносять: доменні, мартенівські, прокатні цехи, випалювальні та інші цехи металопромисловості, гути скляних заводів, горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів, котельні та машинні зали електростанцій, де проводяться роботи за високих температур.

Газована вуглекислотою вода, якою забезпечують працівників гарячих цехів, повинна містити 0,5 % кухонної солі.

Норма видачі такої води становить 4 — 5 літрів на кожного працівника за зміну

Виходячи з цієї норми і кількості працюючих у гарячих цехах визначають місткість сатуратора. За наявності декількох гарячих цехів постачання працівникам газованої солоної води можна здійснювати двома способами:

1) установити в кожному з таких цехів сатуратор відповідної величини;

2) у центрально розміщеному цеху встановити один великий сатуратор і доставляти з нього воду до інших цехів у балонах.

Майте на увазі: сатуратор установлюють у місці, по можливості віддаленому від джерела тепла. При цьому бажано його обгородити. При сатураторі має бути механічний промивач для склянок.

За приготуванням газованої води і роботою сатуратора повинна стежити окремо призначена особа.

Зверніть увагу: забезпечення газованою підсоленою водою не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення працівників усіх перелічених вище цехів доброякісною прісною водою.

5.4. Облік безоплатного спецхарчування

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку підприємства порядок відображення витрат на забезпечення працівників спецхарчуванням передусім залежатиме від виду такого харчування.

Молоко (інші рівноцінні харчові продукти) і вітамінні препарати, а також газована солона вода, що придбаваються підприємством для своїх працівників, у бухгалтерському обліку повністю відповідають поняттю запасів. Отже, обліковують їх на субрахунку 209 «Інші матеріали».

А от з лікувально-профілактичним харчуванням ситуація дещо інша. Так, підприємство отримує гарячі сніданки одним із таких способів:

1) самостійно виготовляє;

2) замовляє їх у підприємства громадського харчування.

У першому випадку в бухгалтерському обліку будуть відображені операції з виробництва лікувально-профілактичного харчування з використанням рахунків 23 «Виробництво» і 26 «Готова продукція». У другому ж випадку матиме місце звичайне постачання послуг.

Забезпечення певних категорій працівників спецхарчуванням прямо передбачено працеохоронним законодавством. Тому витрати на його забезпечення необхідно обліковувати у складі загальновиробничих витрат на рахунку 91 ( п. 15.8 П(С)БО 16).

Податковий облік

Податок на прибуток. З податковоприбутковим обліком у підприємств, які забезпечують працівників спецхарчуванням*, проблем не буде. Адже жодні коригування для цього випадку розд. ІІІ ПКУ не передбачені. А отже, і малодохідники, і високодохідники керуються виключно правилами бухобліку.

* Тут і далі під забезпеченням спецхарчуванням матимемо на увазі забезпечення як лікувально-профілактичним харчуванням, так і молоком (іншими рівноцінними харчовими продуктами) і газованою солоною водою.

ПДВ. Суму «вхідного» ПДВ, сплаченого у складі вартості обов’язкового спецхарчування працівників, відносять до податкового кредиту на підставі п. 198.1 ПКУ. Цей пункт дозволяє облікувати у складі податкового кредиту суми «вхідного» ПДВ за придбаними або виробленими товарами та послугами. Але пам’ятайте: уключення ПДВ до складу податкового кредиту можливе тільки за наявності належним чином зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Тривалий час податківці наполягали на нарахуванні податкових зобов’язань з ПДВ з усієї вартості спецхарчування (незалежно від його обов’язковості і дотримання норм видачі), як при безоплатній передачі товарів. Проте в останній консультації, яка раніше розміщувалася в категорії 101.02 БЗ (діяла до 01.01.2017 р.)**, фіскали застосували більш обтічні формулювання.

** Аналогічну за змістом чинну консультацію можна знайти на сайті ДФС у Донецькій області (див. dn.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/71703.html).

Зокрема, у ній зазначалося, що оподаткування залежить від умов, згідно з якими здійснюється забезпечення спецхарчуванням. При цьому якщо спецхарчування видається з ініціативи роботодавця, то така операція вважається продажем і є об’єктом обкладення ПДВ у загальновстановленому порядку.

Що стосується обов’язкового спецхарчування, яке надається згідно із Законом про охорону праці, то фіскали зауважили тільки, що за ним не нараховуються «компенсуючі» податкові зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ. І тільки за умови, що вартість спецхарчування включена до вартості товарів (послуг), операції з постачання яких є об’єктом оподаткування і пов’язані з отриманням доходів.

У результаті можна констатувати, що однозначної думки фіскалів із цього питання немає. У зв’язку з цим залишається ризик, що вони захочуть нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на всю вартість спецхарчування на підставі п.п. «а» п. 185.1 ПКУ (виходячи з ціни придбання товарів/послуг).

Крім того, якщо якась частина спецхарчування буде видана в кількостях, що перевищують установлені норми, то для цілей оподаткування її можуть визнати використаною не в господарській діяльності. А це означає, що

на вартість наднормативного спецхарчування необхідно нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ

Базою оподаткування при цьому буде вартість придбання відповідних товарів/послуг ( п. 189.1 ПКУ).

ПДФО. Згідно з п.п. 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника не включається вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, якими роботодавець забезпечує платника податків відповідно до Закону про охорону праці. Норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою розробляє центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Отже, не обкладати ПДФО вартість безоплатного спецхарчування можна в разі виконання таких умов:

1) спецхарчування видають згідно з вимогами ст. 7 Закону про охорону праці;

2) дотримуються норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, які мають бути розроблені МОЗ.

Тут слід зауважити, що на сьогодні зазначені норми МОЗ ще не розробив. Проте, на нашу думку, до появи згаданого документа підприємства — податкові агенти можуть, як і раніше, застосовувати норми, установлені Порядком № 731/П-13 і Правилами № 4/П-1.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ вартість спецхарчування, що не обкладається ПДФО, відображають з ознакою доходу «136»

Якщо якоїсь із зазначених вище умов не дотримано, вартість харчування, наданого безоплатно, уключають до оподатковуваного доходу працівників з відповідним його обкладенням ПДФО.

Причому оскільки в цьому випадку має місце негрошова форма надання доходу, базу оподаткування визначають із застосуванням «натурального» коефіцієнта, установленого п. 164.5 ПКУ. При ставці податку 18 % він дорівнює 1,219512.

Також обкладати ПДФО потрібно грошову компенсацію на придбання спецхарчування (див. роз’яснення з категорії 103.04 БЗ). Це не стосується випадків виплати компенсації працівникам з роз’їзним характером робіт згідно із ст. 7 Закону про охорону праці.

У формі № 1ДФ вартість безоплатного харчування, що обкладається ПДФО, відображають як додаткове благо з ознакою доходу «126».

ВЗ. Військовий збір у цьому випадку повністю «наслідує» ПДФО. Тобто при дотриманні наведених вище умов необкладення вартості безоплатного спецхарчування ПДФО таку вартість не потрібно обкладати й ВЗ. Якщо хоча б одну з цих умов порушено, то, крім ПДФО, вартість такого харчування необхідно обкласти й ВЗ. Підстава — пп. 1.2 і 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

ЄСВ. ЄСВ на вартість обов’язкового спецхарчування в межах норм не нараховують, оскільки такі витрати не належать до фонду оплати праці підприємства на підставі п. 3.19 Інструкції № 5. Крім того, вартість виданого відповідно до законодавства молока і спецхарчування не включається до бази для нарахування ЄСВ відповідно до п. 5 розд. II Переліку № 1170.

А от вартість іншого харчування (понад установлені норми або працівникам, які не зайняті на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці) уключається до фонду оплати праці ( п.п. 2.3.4 Інструкції № 5), а отже, є базою для нарахування ЄСВ.

Порядок обліку безоплатного лікувально-профілактичного харчування розглянемо на прикладі.

Приклад 5.1. У травні 2017 року підприємство для забезпечення працівників спецхарчуванням придбало молока на загальну суму 4800,00 грн. (у тому числі ПДВ — 800,00 грн.). Крім того, у цьому самому місяці підприємство оплатило вартість послуг їдальні з приготування гарячих сніданків працівникам, яких відповідно до Переліку № 4/П-1 необхідно забезпечувати лікувально-профілактичним харчуванням, у сумі 24366,00 грн. (у тому числі ПДВ — 4061,00 грн.).

В обліку зазначені операції підприємство відобразить таким чином (див. табл. 5.1 на с. 57):

Таблиця 5.1. Облік операцій із забезпечення працівників безоплатним спецхарчуванням

висновки

• Осіб, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, роботодавці забезпечують молоком або рівноцінними харчовими продуктами на підставі Переліку № 4430-87 і з урахуванням обмежень, установлених Порядком № 731/П-13.
• Робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям у дні фактичного виконання ними роботи у виробництвах, професіях та на посадах, передбачених у Переліку № 4/П-1, роботодавці видають лікувально-профілактичне харчування.
• Роботодавці зобов’язані безоплатно забезпечувати працівників гарячих цехів і виробничих дільниць газованою солоною водою. Норма видачі такої води становить 4 — 5 літрів на кожного працівника за зміну.
• Витрати, пов’язані із забезпеченням працівників спецхарчуванням, обліковують у складі загальновиробничих витрат на рахунку 91.