Вакцинація працівників

8.1. Вакцинація обов’язкова та добровільна

Спочатку давайте розберемося із суттю цього поняття. Так, під вакцинацією (щепленням, імунізацією) розуміють створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом уведення вакцини або імуноглобуліну (п. 5 розд. I Календаря щеплень).

Роботодавцю важливо знати, що щеплення бувають обов’язкові та необов’язкові (рекомендовані). У першому випадку проведення вакцинації працівників є обов’язком роботодавця, у другому — рішення про проведення профілактичних щеплень роботодавець приймає на свій розсуд і з відома працівників.

Проведення вакцинації є обов’язковим для працівників:

1) окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) розповсюдження ними інфекційних хвороб (ч. 2 ст. 12 Закону № 1645, ч. 2 ст. 27 Закону № 4004). Перелік категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, а також порядок і строки їх проведення встановлено МОЗ у Календарі щеплень;

2) на ендемічних та ензоотичних територіях. Роз’яснення, що це за території, нам дає розд. IV Календаря щеплень. Так, ендемічна територія — це територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення на певну інфекційну хворобу. У свою чергу, ензоотична територія — це територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення на певну інфекційну хворобу, переносником якої є тварина;

3) за епідемічними показаннями. Епідемічні показання — показання до проведення активної імунопрофілактики, що не передбачена вакцинацією за віком, у разі виникнення несприятливої епідемічної ситуації або загрози її виникнення, а також при можливому ризику інфікування у випадку контакту особи з джерелом інфекції (п. 3 розд. IV Календаря щеплень). Таку вакцинацію проводять на відповідних територіях та об’єктах у разі загрози:

— виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби;

— масового поширення небезпечної інфекційної хвороби.

Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймає головний державний санітарний лікар*.

* Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі областей, міста Києва, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах оборони та військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

У разі «появи на світ» такого рішення проведення вакцинації працівників стає обов’язком роботодавця.

Якщо рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідній території або об’єкті прийнято не було, вакцинація є необов’язковою (рекомендованою).

Крім того, розд. ІІІ Календаря щеплень виділено групи населення, яким рекомендовані ті чи інші щеплення.

8.2. Організовуємо проведення вакцинації

Як правило, можливість проведення вакцинації працівників підприємства передбачають у колективному договорі, що діє на підприємстві, у переліку заходів з охорони праці.

Рішення керівника про проведення вакцинації працівників оформляють відповідним наказом (розпорядженням). Серед іншого, у ньому зазначають:

— вид вакцинації (обов’язкова, рекомендована, добровільна);

— підстави для проведення вакцинації (посилання на відповідний нормативний акт). Якщо вакцинацію проводять на прохання працівника, у наказі додатково зазначають, що підставою для цього є подана працівником заява;

— перелік працівників, яких вакцинують, та їх обов’язки;

— осіб, відповідальних за проведення вакцинації;

— строки проведення вакцинації;

— місце проведення вакцинації;

— джерело фінансування вакцинації.

Вакцинацію можуть проводити в:

— кабінеті щеплень закладу охорони здоров’я. Для цього роботодавець укладає з таким закладом договір про проведення профілактичної вакцинації працівників;

— спеціально обладнаному медпункті підприємства. У такому разі пам’ятайте, що кабінет щеплень повинен відповідати вимогам, прописаним у наказі МОЗ від 31.12.2009 р. № 1095.

Важливо! Щеплення проводять виключно:

— зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами відповідно до Календаря щеплень та інструкції щодо застосування вакцини або анатоксину, затвердженої в установленому порядку (п. 5 Положення № 595);

— одноразовими або самоблокувальними шприцами (п. 13 Положення № 595).

Зауважте:

перед щепленням в обов’язковому порядку проводять медичний огляд працівника, направленого на вакцинацію

Про це прямо зазначено в п. 9 Положення № 595.

Про проведене працівнику щеплення роблять запис у Медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о, затверджена наказом МОЗ від 14.02.2012 р. № 110). У ній зазначають: торговельну назву вакцини/анатоксину, назву виробника, дозу і серію, строк придатності вакцини/анатоксину. Унесені дані засвідчуються підписом лікаря.

Працівник відмовляється від вакцинації? Факт відмови фіксують у формі № 063-2/о, яку підписують громадянин, направлений на вакцинацію, і медичний працівник.

Пам’ятайте: у разі відмови або ухилення від обов’язкової вакцинації працівників-«відмовників» слід усунути від роботи (ч. 2 ст. 12 Закону № 1645).

Проведення вакцинації (щеплення) підтверджує довідка з медичного закладу

На вимогу керівника така довідка може бути передана працівником на підприємство.

Фінансування профілактичних щеплень проводиться за рахунок коштів Державного і місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, — за рахунок коштів підприємств, а також фізичних осіб (ст. 8 Закону № 1645).

Припустимо, вакцинація здійснюється за рахунок роботодавця. Як у такому разі облікувати витрати на її проведення? Зараз розповімо.

8.3. Облік витрат на вакцинацію

Податок на прибуток. Із цим податком знову все гладко. Жодних коригувань розд. ІІІ ПКУ для випадку проведення вакцинації працівників не встановлено. А отже, усі підприємства (і малодохідники, і високодохідники) у цьому випадку повинні орієнтуватися виключно на бухгалтерський фінрезультат до оподаткування.

ПДВ. Як ми вже зазначали, операції з постачання послуг охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, згідно з п.п. 197.1.5 ПКУ звільнені від обкладення ПДВ. Отже,

проведення організованої роботодавцем вакцинації закладами охорони здоров’я, що мають відповідну ліцензію, обкладенню ПДВ не підлягає

Проте якщо підприємство придбаває вакцину для вакцинації працівників, то йому потрібно пам’ятати, що вакцини — це імунобіологічні препарати, які є лікарськими засобами (ч. 1 ст. 2 Закону про лікарські засоби). А операції з постачання лікарських засобів* на митній території України обкладають ПДВ за ставкою 7 % ( п.п. «в» п. 193.1 ПКУ).

* Дозволених для виробництва та застосування в Україні і внесених до Держреєстру лікарських засобів.

Таким чином, придбаваючи вакцини (для проведення вакцинації власними силами або для вакцинації працівників у закладі охорони здоров’я, коли вартість вакцини виділена в акті про надану послугу окремо), підприємство — платник ПДВ відображає податковий кредит з ПДВ за наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

ПДФО. У п.п. 165.1.19 ПКУ прямо зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включаються, зокрема, витрати, понесені роботодавцем на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій. При цьому одночасно мають бути дотримані такі умови:

1) вакцинація працівника є обов’язковою і проводиться відповідно до Закону № 4004 і Календаря щеплень;

2) у роботодавця є в наявності відповідні підтвердні документи.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ вартість обов’язкової вакцинації працівників відображають з ознакою доходу «143».

А якщо вакцинація рекомендована? У цьому випадку обґрунтувати відсутність об’єкта обкладення ПДФО можна за допомогою положень усе того ж п.п. 165.1.19 ПКУ, оформивши проведення вакцинації як надання працівнику допомоги на лікування**.

** Детально про варіанти надання неоподатковуваної допомоги на лікування див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 44, с. 27.

Якщо вимоги п.п. 165.1.19 ПКУ не дотримані (наприклад, працівник не надав підтвердні документи), допомогу на лікування обкладають ПДФО за ставкою 18 % і відображають у формі № 1ДФ як додаткове благо з ознакою доходу «126».

ВЗ. Військовий збір у цій ситуації повністю «солідарний» з ПДФО. Витрати, понесені роботодавцем на вакцинацію працівника, що спрямована на профілактику захворювань у період загрози епідемій, не обкладають ВЗ на підставі п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Водночас у разі недотримання вимог п.п. 165.1.19 ПКУ разом із ПДФО вартість вакцинації необхідно обкласти й ВЗ.

ЄСВ. Витрати на проведення вакцинації працівників прямо в Інструкції № 5 не згадані. Зате у складі виплат, що не входять до фонду оплати праці, зазначені витрати на оплату послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я, і витрати на проведення оздоровчих заходів ( пп. 3.30 і 3.27 Інструкції № 5). Ті самі види витрат наведено у складі виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ ( пп. 10 і 13 розд. ІІ Переліку № 1170).

Отже,

до бази нарахування ЄСВ витрати на проведення вакцинації не потрапляють, незалежно від того, була така вакцинація обов’язковою чи рекомендованою до проведення

Бухгалтерський облік. У бухгалтерському обліку витрати підприємства, пов’язані з вакцинацією працівників, обліковують на рахунках 23, 91, 92, 93, 94 — залежно від того, у якому підрозділі підприємства працює вакцинований працівник.

Якщо вакцинацію проводять у власному медпункті, вартість придбаної вакцини показують за дебетом субрахунку 209. Потім, у міру використання, вартість такої вакцини включають до складу відповідних витрат (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 209).

Облік операцій, пов’язаних із проведенням профілактичної вакцинації працівників у медичному закладі, розглянемо на конкретному прикладі.

Приклад 8.1. Керівник підприємства прийняв рішення про проведення вакцинації персоналу проти грипу в медичному закладі. Вакцинація не є обов’язковою.

Витрати на вакцинацію оплачуються таким чином: 50 % — за рахунок підприємства, 50 % — утримуються із заробітної плати працівників на підставі їх заяв. Вартість послуг з вакцинації однієї людини — 260 грн. (без ПДВ). Усього вакцинують 20 осіб.

Вакцинація працівників у частині, що оплачується підприємством, оформлена як надання допомоги на лікування на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ.

Як такі операції показати в обліку підприємства, див. у табл. 8.1.

Таблиця 8.1. Облік необов’язкової вакцинації працівників

висновки

• У певних випадках, установлених законодавством, проведення вакцинації працівників є обов’язковим.
• Фінансування профілактичних щеплень проводиться за рахунок бюджетних коштів, а у випадках, передбачених законом, — за рахунок коштів підприємств, а також фізичних осіб.
• При дотриманні вимог п.п. 165.1.19 ПКУ вартість вакцинації працівника не включають до бази обкладення ПДФО і ВЗ.
• Витрати на проведення вакцинації працівників не потрапляють до бази нарахування ЄСВ, незалежно від того, була така вакцинація обов’язковою чи рекомендованою до проведення.