(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/12
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Травень , 2017/№ 42

Якщо сумісник відбув у відрядження з основного місця роботи

Працівника, який працює на нашому підприємстві за сумісництвом, направляють у відрядження за основним місцем роботи. Як оформити його відсутність на роботі за сумісництвом у період такого відрядження? Чи потрібно йому на роботі за сумісництвом нараховувати відрядні?

Насамперед зауважимо, що суміснику, якого направляють у відрядження за основним місцем роботи, варто попередити про це свого «неосновного» роботодавця. Спочатку це можна зробити усно, а згодом надати письмовий підтвердний документ (наприклад, копію відповідного наказу (розпорядження) про направлення у відрядження (або виписку з нього) чи довідку, що засвідчує факт перебування у відрядженні).

Навіщо це потрібно? Щоб відсутність працівника на роботі за сумісництвом не була розцінена як прогул.

Далі роботодавець, у якого працівник працює за сумісництвом, уже вирішуватиме, як бути з періодом відсутності працівника на роботі у зв’язку з відрядженням за основним місцем роботи. Адже обов’язки беззастережно відпускати з роботи за сумісництвом працівника на час відрядження за основним місцем роботи чинне законодавство для нього не встановлює.

Отже, вирішивши укласти трудовий договір про роботу за сумісництвом, працівнику краще з усіх відрядних питань домовитися з обома роботодавцями ще «на березі». Тоді буде легко отримати від них «добро», коли доведеться відбувати у відрядження з одного з місць роботи.

Припустимо, що роботодавець сумісника згоден його відпустити. А отже, розбираємося із запитаннями, заданими нашим читачем.

Отже, чи потрібно нараховувати на роботі за сумісництвом відрядні? Відповідь однозначна — ні! Тут працює правило: хто працівника направляє у відрядження, той і виконує вимоги ст. 121 КЗпП, тобто оплачує його працю у відрядженні відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, але не нижче середнього заробітку, а також компенсує витрати на відрядження (добові, витрати на проїзд, проживання тощо).

Якщо з місця роботи за сумісництвом працівника у відрядження не направляли, то й оплачувати час відсутності на роботі у зв’язку з «чужим» відрядженням тут не зобов’язані. Це підтверджують Мінсоцполітики в листі від 23.04.2013 р. № 146/13/133-13 і Мінфін у листі від 29.12.2007 р. № 31-18030-07-27/29310 (ср. 025069200).

Інша справа, якщо працівник одночасно відряджається в одне й те саме місто з основного місця роботи і з місця роботи за сумісництвом.

У цьому випадку вимоги ст. 121 КЗпП повинні виконувати обидва роботодавці

Проте із запитання читача зрозуміло, що «неосновний» роботодавець не направляв працівника-сумісника у відрядження. Отже, період відсутності працівника у зв’язку з відрядженням на іншому місці роботи він не оплачує. Це й зрозуміло: немає відпрацьованого часу — немає, відповідно, й заробітної плати.

У табелі обліку робочого часу в дні такої відсутності працівника «неосновний» роботодавець проставляє відмітку «I» або «30» (інші причини нез’явлень).

Утім, з відома «неосновного» роботодавця працівник-сумісник може взяти на час відрядження:

— щорічну відпустку — при дотриманні умови з поділу такої відпустки на частини;

— «дитячу» відпустку;

— відпустку без збереження заробітної плати, передбачену ст. 26 Закону про відпустки. Щоправда, тривалість такої відпустки сукупно за рік не повинна перевищувати 15 календарних днів.

сумісник, відрядження, основне місце роботи додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті