Тут, природно, ми розглядаємо ситуацію, коли виконавець чесний і порядний. Виконав свої зобов’язання за договором, надав послугу (виконав роботу) як годиться і надіслав акти на підпис.
Існують два способи вирішення проблеми:
а) претензійний (позасудовий);
б) судовий порядок вирішення спору.
У разі виникнення конфлікту, швидше за все, направлення на адресу недобросовісного контрагента претензії питання не вирішить. Але не буде зайвим при доведенні своєї правоти.
Їх можна використати як у тандемі, так і окремо.
Чому немає сенсу вимагати підписання акта в суді?
По-перше, простіше і швидше просити оплату вже виконаних робіт (наданих послуг).
По-друге, ваша основна мета — отримати гроші за виконані роботи (надані послуги).
Тому
сміливо вимагайте стягнути заборгованість (а вона виникла)
По-третє, такі вимоги в суді успіхом навряд чи увінчаються. Чому?
Річ у тому, що акт є лише доказом, а не окремим обов’язком з приводу виконання сторонами договірних зобов’язань. Крім того, подібна вимога не передбачена чинним законодавством як спосіб захисту цивільних прав і інтересів, оскільки не призводить до відновлення порушених прав.
Таких висновків дійшов, зокрема, ВГСУ в постанові від 03.09.2009 р. у справі № 37/450*. Цієї позиції ВГСУ дотримується й у «свіжій» постанові від 13.09.2017 р. у справі № 922/4783/16**).
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 4889045.
** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 68916879.
У договорі усе написано
Перед «урегулюванням» ситуації зазирніть у свій договір. Досить часто в ньому прописують пункти, які передбачають можливість вважати роботи виконаними (послуги наданими), якщо замовник не підписує акт і претензій не висуває.
Тоді це вам розв’язує руки в стягненні заборгованості.
Можете вибрати претензійний порядок вирішення питання (позасудовий), тобто направити на адресу контрагента претензію з вимогою сплатити виконані роботи (надані послуги).
Не забудьте пригрозити судом, якщо контрагент ніяк не відреагує на ваші «меседжі» (іноді такий психологічний тиск діє). А потім можете йти в гості до служителів Феміди і з їх допомогою стягувати усе те, що вам належить.
Чи відразу звертатися до господарського суду. Із цього приводу є позитивна практика (див., наприклад, визначення ВГСУ від 01.03.2016 р. у справі № 908/1370/14***).
*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 56217142.
У договорі нічого подібного не знайшли
Якщо положення, про яке ми сказали вище, у вашому договорі немає, тоді ситуація така. У деяких випадках наслідки відмови в підписанні акта приймання-передачі прямо передбачені законодавством.
Наприклад, щодо договору будівельного підряду. Частина 4 ст. 882 ЦКУ прямо говорить про те, що
у разі відмови однієї зі сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується іншою стороною
Акт, підписаний однією стороною, може визнаватися судом недійсним тільки у разі, якщо мотиви відмови іншої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно, разом із положеннями ЦКУ про обов’язковість виконання зобов’язань за договором, обов’язком замовника прийняти роботу, виконану виконавцем (підрядником), або заявити останньому про виявлені недоліки (ст. 853 ЦКУ) ви цілком можете вимагати оплати виконаних робіт.
Та й ВГСУ в п. 6 оглядового листа від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 доходить таких висновків. При цьому вказує, що підрядник не повинен примушувати свого контрагента до підписання акта.
Послуги ж — річ особлива. ЦКУ прямо не передбачає якихось особливих положень, як у випадку з будівельним підрядом.
Проте суди звертають пильну увагу на той факт, що небажання підписувати акт не підкріплене претензіями до наданої послуги (виконаної роботи). У такому разі це «небажання» не береться до уваги, якщо виконавець вимагає стягнути плату за їх надання (виконання).
Тобто, по суті, судді у випадку з непідписаним актом застосовують підхід ЦКУ до підряду.
На що ж ще посилаються служителі Феміди при вирішенні спору на користь виконавця? Тут застосовуються загальні норми про зобов’язання із ЦКУ і ГКУ.
Як приклад такого позитивного рішення розглянемо постанову ВГСУ від 26.09.2017 р. у справі № 923/1435/16*.
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 69225568.
Зокрема, судді нагадують про те, що згідно зі ст. 526 ЦКУ і ст. 193 ГКУ зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цих кодексів та інших актів цивільного законодавства.
У нашому випадку — це зобов’язання замовника прийняти належним чином надані послуги і сплатити їх.
Утім, подібне правило справедливе і для робіт.
Оскільки жодних зауважень з приводу якості виконавцем не надані — вважаємо, що воно належне. Тобто сумнівів у виконанні своєї частини зобов’язань за договором з боку виконавця теж немає.
Далі суд посилається на ст. 530 ЦКУ, яка встановлює правило про виконання зобов’язання у встановлений у договорі строк.
Так, формально обов’язок сплатити послуги у замовника не виник — акт же не підписаний.
Проте знову ж таки нагадаємо, що такий документ — це лише підтвердження надання послуги (виконання роботи).
Якщо за фактом послуга надана (робота виконана) і жодних претензій немає, то в чому проблема?
Замовник зобов’язаний сплатити надані послуги в розмірі, встановленому в договорі
Таке правило встановлює ч. 1 ст. 903 ГКУ.
У підсумку ВГСУ дійшов висновку: стягненню оплати бути.
І насамкінець дамо ще кілька настанов.
По-перше, доводячи свою правоту, готуйтеся також підтверджувати реальне надання послуги (виконання роботи) відповідно до умов договору.
По-друге, коли в позові вимагатимете стягнути заборгованість за договором, не забудьте про положення ч. 2 ст. 635 ЦКУ.
Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням:
1) встановленого індексу інфляції за весь час прострочення
і
2) 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
