Податківці уточнити Розрахунок дозволяють.
Відрахування до держбюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами і їх об’єднаннями (так звані держдивіденди) встановлено не ПКУ, а ст. 111 Закону № 185*.
* Закон України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V.
Тому цей платіж, хоч і вважається бюджетним, не є податковим. І податківці визнають це (лист ДФСУ від 03.08.2017 р. № 1483/6/99-99-12-02-04-15/ІПК). Отже, відображувана в Розрахунку сума не відповідає визначенню «податкове зобов’язання», а сам Розрахунок — критеріям податкової декларації (п. 46.1 ПКУ). І тому не можна застосувати до платника традиційні штрафи згідно зі ст. 120 та/або 126 ПКУ. Та й ст. 50 ПКУ, що регулює процедуру «самовиправлення» помилок, допущених у податкових деклараціях, на звітність з держдивідендів не поширюється. Хоча податківці до неї постійно апелюють.
Детальніше про сам Розрахунок. Згідно зі згаданою ст. 111 Закону № 185 порядок «спрямування» держдивідендів до держбюджету визначає Кабмін. Він це і зробив у відповідному Порядку, затвердженому постановою КМУ від 23.02.2011 р. № 138. А вже на підставі цього Порядку була затверджена форма Розрахунку для держдивідендів (див. наказ ДПАУ від 16.05.2011 р. № 285).
Саме тому лояльними (хоча і не аргументованими) дозволами податківців можна керуватися сміливо. Адже, як відомо, адміністрування цього платежу покладене на них (див. постанову КМУ від 16.11.2011 р. № 106). Дозвіл є в листі ДПАУ від 19.04.2012 р. № 11361/7/15-1217, листах ДФСУ від 30.05.2016 р. № 11753/6/99-99-15-02-02-15, від 28.12.2015 р. № 27861/6/99-95-42-03-15 і у 102.09 БЗ. Висновок скрізь однаковий: «Враховуючи, що зазначеною формою не передбачено проведення уточнень, платник має право самостійно здійснити відмітку «уточнюючий».
Але зверніть увагу: якщо помилка в Розрахунку спричинена помилкою у бухобліку і фінансовій звітності, то таку помилку теж потрібно виправити згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 42, с. 3). І крім того: якщо таку помилку супроводжує відповідна помилка в додатку АВ до декларації з податку на прибуток, вам таки слід згадати про ст. 50 ПКУ. І уточнитися там теж.
Зазначимо, що в Методрекомендаціях щодо приймання податкової звітності, затверджених наказом ДПСУ від 14.06.2012 р. № 516, зазначено (п.п. 4.18.2): помилки в Розрахунку виправляються не шляхом подання уточнюючого Розрахунку, а відображенням правильних показників наростаючим підсумком в Розрахунку за наступний квартал протягом року. Таким чином, протягом року подавати уточнюючі Розрахунки немає сенсу, оскільки уточнитися можна вже в наступному Розрахунку. Проте податківці згодні і на уточнюючий Розрахунок.
Як же з метою виправлення помилок заповнити уточнюючий Розрахунок, форма якого для цього не призначена? Логічно вказати в такому уточнюючому Розрахунку саме виправлені (тобто правильні) показники. Як роблять, наприклад, при заповненні призначеної для цього уточнюючої декларації з податку на прибуток (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 42, с. 20).
Зрозуміло, жодних «самоштрафів» при такому уточненні Розрахунку бути не може.
До речі, в найстарішому із зазначених листів податківці за помилку в Розрахунку загрожували адмінштрафом. Але потім, мабуть, розібралися, що карати за ст. 1642 КпАП мають право не вони, а Держфінінспекція (ст. 2341 КпАП). І у свіжих листах та 102.09 БЗ про це немає ані слова.
Тож уточнюйтеся сміливо.
