Сучасні коуч-тренери пропагують цілі теорії про те, як працювати менше, а заробляти більше. Але роботодавцям, які турбуються про благополуччя своїх співробітників, не обов’язково звертатися до дорогого коучингу. Більшість секретів успішних взаємовідносин з колективом вони можуть знайти в трудовому законодавстві.
Дні відпочинку, встановлені законодавством
За загальним правилом згідно зі ст. 52 КЗпП для працівників установлюється 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість щоденної роботи (зміни) визначають у правилах внутрішнього трудового розпорядку (графіках виходу на роботу (змінності)).
На підприємствах, де через характер виробництва та умови роботи уведення 5-денного робочого тижня є недоцільним, установлюють 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем. При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати:
— 7 годин — при тижневій нормі 40 годин;
— 6 годин — при тижневій нормі 36 годин;
— 4 години — при тижневій нормі 24 години.
Окрім вихідних, які встановлені графіком роботи підприємства (графіком виходу на роботу (змінності)), робота не проводиться у святкові і неробочі дні. Перелік таких днів наведений у ст. 73 КЗпП. Ось вони:
— 1 січня — Новий рік;
— 7 січня — Різдво Христове;
— 8 березня — Міжнародний жіночий день;
— Великдень (у 2017 році — 16 квітня);
— 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
— 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
— Трійця (у 2017 році — 4 червня);
— 28 червня — День Конституції України;
— 24 серпня — День Незалежності України;
— 14 жовтня — День захисника України.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємства надає працівникам, що сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят. Проте в цих випадках дні відпочинку доведеться відпрацювати.
Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Це правило не поширюється на працівників, яким уже встановлена скорочена тривалість робочого часу, а також на працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (див. лист Мінсоцполітики від 28.08.2014 р. № 395/13/116-14). Тобто тривалість роботи таких співробітників не скорочується на 1 годину напередодні свят.
Зверніть увагу: у разі перенесення робочого дня, який передує святковому або неробочому, на інший вихідний день тривалість роботи в цей перенесений робочий день повинна відповідати тривалості передсвяткового робочого дня.
Це все «святкові» блага від законодавця. Проте роботодавець має право надавати працівникам додаткові дні відпочинку. Дивіться, які можуть бути варіанти.
Додаткові дні відпочинку
Норма тривалості робочого часу менше встановленої КЗпП. Ви, звичайно, знаєте, що ст. 50 КЗпП установлена гранична норма тривалості робочого часу — 40 годин на тиждень. Вона не може бути збільшена ні колективним, ні трудовим договором. Проте роботодавець має право встановити меншу норму тривалості робочого часу (ч. 2 ст. 50 КЗпП).
Залежно від того, на скільки ви зменшили норму тривалості робочого часу, стільки можете надати працівникам додаткових годин або днів для відпочинку. Але (!) майте на увазі:
оплачувати працю працівників у цьому випадку ви зобов’язані все одно в повному розмірі, тобто за повною тарифною ставкою (окладом)
Добре, коли можливість установлювати тривалість робочого часу менше нормальної вже передбачена колдоговором. А якщо ні? Тоді краще внести в колдоговір зміни. Адже, незважаючи на те, що встановлення меншої тривалості робочого часу покращує положення працівників, цю процедуру варто підтвердити документально — в уникнення, так би мовити, зайвих питань.
Зміни і доповнення в колективний договір уносять у порядку, встановленому законодавством для його укладення, тобто в процесі проведення колективних переговорів. Додаткові правила сторони можуть визначити в самому колективному договорі.
Врахуйте: зміни і доповнення в діючий колективний договір підлягають повідомній реєстрації в тому ж порядку, що і сам договір.
Щоб змінити режим роботи у відповідному місяці (наприклад, ви хочете в грудні надати працівникам додаткові дні відпочинку або щоп’ятниці скоротити тривалість роботи), потрібно видати наказ (розпорядження) керівника про зміну режиму роботи.
Так-так, не дивуйтеся! Адже встановлення меншої тривалості робочого часу — це зміна режиму роботи. А це означає, що в результаті такої процедури зміняться істотні умови праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Згідно з вимогами законодавства про зміну істотних умов праці роботодавець зобов’язаний попередити працівників не пізніше ніж за два місяці. Причому таке попередження доцільно робити в письмовій формі.
Хочете подарувати працівникам додатковий вихідний або скорочений день уже завтра-післязавтра? Тоді отримайте згоду всіх співробітників на зменшення тривалості робочого часу у «святковому» місяці. Упевнені, ваші працівники не будуть проти. Ще б пак — працювати менше за ті ж гроші! Ось у цьому випадку умова про попередження працівників за два місяці дотримуватися не потрібно.
Святкова відпустка. Не завжди роботодавці готові «гратися» з нормами робочого часу. Проте при цьому вони не проти надати можливості своїм працівникам відпочити тиждень-другий, наприклад, у новорічно-різдвяний період. Вихід — передбачити в колдоговорі (трудовому договорі) можливість надання оплачуваної новорічно-різдвяної відпустки й описати порядок її надання. І нехай вас не бентежить, що ця відпустка не підпадає ні під один вид відпустки, передбачений ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки.
Роботодавець має право встановлювати в колективному або трудовому договорі інші види оплачуваних відпусток, не передбачені чинним законодавством, у тому числі й такі «святкові».
Для оформлення «святкової» відпустки всі працівники, що бажають відпочити, повинні написати заяви. На підставі заяв видається наказ (розпорядження) керівника про надання відпустки. А ось бухгалтерові роботи додасться, адже доведеться розрахувати і виплатити відпускні кожному працівникові, який побажав відпочити. Про те, як це зробити правильно, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 32.
