Спочатку нагадаємо, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ).
Оскільки позикодавцем виступає юридична особа, договір позики укладають у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ). А ось засвідчувати нотаріально цей договір не потрібно. Але за бажанням сторін це можна зробити.
Ще один важливий момент. Підприємство може позичити гроші будь-якій фізособі, незалежно від того, перебуває вона з ним у трудових відносинах чи ні. АЛЕ! Якщо позику надаємо директорові, то потрібно, щоб від імені підприємства договір підписала інша посадова особа, уповноважена керівником (наприклад, його заступник). Якщо на цю дрібницю «забити», договір позики може бути визнаний недійсним (див. постанови ВГСУ від 02.02.2011 р. № 32/233-10 та від 21.05.2012 р. № 5010/868/2011-9/37).
Майте на увазі: якщо позика повертається частинами, то, зазвичай, до договору позики у вигляді додатка складають графік погашення позичальником отриманої ним грошової позики.
Повернення грошової позики може здійснюватися шляхом:
— відрахувань із заробітної плати позичальника (якщо позика видана працівникові його роботодавцем);
— внесення грошових коштів у касу (перерахування на поточний рахунок) підприємства.
Обраний порядок повернення позики зафіксуйте в договорі. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей працівникові. Із цього ж моменту договір набуває чинності.
Якщо позика видається/погашається готівкою, не забуваємо про обмеження 50 тис. грн.
Важливо! При видачі і поверненні безвідсоткової грошової позики в підприємства-позикодавця не виникає податкових наслідків ні з податку на прибуток, ні з ПДВ. Проте можливі проблеми, пов'язані з відображенням позики в бухгалтерському обліку (який впливає на податковий облік), ми розглянемо в одному з найближчих номерів. Переходимо до ПДФО, ВЗ і ЄСВ.
Підприємство надає грошову позику (поворотну фінансову допомогу) на поворотній основі. Тому говорити про виникнення у фізособи-позичальника доходу на суму отриманої позики підстав немає.
Підтвердження такому висновку знаходимо в п.п. 165.1.31 ПКУ. Тут чітко прописано, що
основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платникові податків, не включається до складу його оподатковуваного доходу
Причому строк, на який видають позику для цілей розд. IV ПКУ, що встановлює порядок оподаткування доходів фізосіб, значення не має.
Водночас, незважаючи на відсутність доходу у фізособи-позичальника, суб’єкт господарювання, що видає безвідсоткову позику, зобов’язаний відобразити його суму в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «153».
Цікаво, що не буде у фізособи доходу і тоді, коли сума позики погашається нею з порушенням строків, установлених договором позики (графіком погашення), але в межах строку позовної давності.
Сума видаваної поворотної фіндопомоги не є об’єктом обкладення ВЗ (п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Проте, як і у випадку з ПДФО, таку допомогу слід відобразити в розділі II форми № 1ДФ за рядком «Військовий збір» у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізичним особам у звітному кварталі.
Із суми виданого працівникові позики ЄСВ не стягуйте. Річ у тому, що сума позики не включається до фонду оплати праці на підставі п. 3.28 Інструкції № 5. Крім того, ця виплата вказана в п. 13 розд. I Переліку № 1170 як виплата, на яку не нараховується ЄСВ.
