* За словами міністра МВС.
Для того, щоб визначитися з тим, що і як, розглянемо рішення держструктур і органів місцевого самоврядування у формі...
...актів індивідуальної дії
Спектр їх досить широкий. І ППР туди теж потрапляє. Але питання залишається тим же. З чого розпочати?
На перший погляд, особливості індивідуальних актів повинні накладати відбиток на процес оскарження.
Зокрема, акт індивідуальної дії (ненормативний акт) установлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда або юрособи.
Вони застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення КСУ від 23.06.97 р. № 2-зп).
Таким чином, при виконанні незаконного, на ваш погляд, «індивідуального» рішення, воно вичерпує свою дію.
І начебто після виконання оскаржувати-то вже нічого.
Але відповідно до вподобаної нами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи держвлади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
А виконання незаконного рішення чарівним чином законним його не зробить
Тому при детальнішому розгляді ситуації доходимо висновку: усі подальші дії, здійснені на підставі незаконного «індивідуального» акта, не можуть мати будь-якої юридичної сили.
Виконання «неповноцінного» рішення не повинне перешкоджати його оскарженню.
...нормативно-правових актів
Логіка тут така.
Нормативно-правовий акт матиме юридичну силу і, відповідно, буде обов’язковим для всіх, на кого він поширюється, до тих пір, поки він не припинить свою дію.
Підстав тому може бути безліч. У тому числі й визнання його таким, що суперечить Конституції або законам України.
З точки зору успішності оскарження не має значення — виконали ви його приписи чи відмовляєтеся їх виконувати і звертаєтеся до суду за тим, щоб визнати його таким, що суперечить законам України (у порядку судового провадження) або неконституційним (у межах подання конституційної скарги**).
** Про подання конституційної скарги див. детальніше на с. 18.
Але будьте готові до того, що держорган-порушник спробує вас притягнути до відповідальності за невиконання приписів «незаконного» нормативно-правового акта.
Таким чином, у цьому випадку оскаржити доведеться як протизаконність самого акта, так і неправомірність застосування будь-яких санкцій.
До того ж нормативно-правовий акт, на відміну від акта індивідуальної дії, «багаторазовий». Тобто виконання положень, указаних у ньому, не вичерпують його дії.
Проте цікава ситуація виходить із застосуванням ставок податків, установлення конкретного розміру яких у повноваженнях органів місцевого самоврядування.
Сумнівів у тому, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування, немає, оскільки саме так називає ці акти п. 12.5 ПКУ.
Очевидно, що
будь-яке відхилення від положень ПКУ при прийнятті місцевою владою «податкового» рішення означатиме його незаконність
Цей Кодекс чітко передбачає наслідки тільки в разі, коли рішення не було прийняте.
Так, згідно з п.п. 12.3.5 ПКУ у випадку якщо «місцева» рада не прийняла рішення про встановлення відповідних податків і зборів (які є обов’язковими згідно з нормами ПКУ), такі податки до прийняття рішення:
а) стягуються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а
б) плата за землю стягується із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому ці ставки застосовуватимуться.
Відповідно ми повертаємося до процедури оскарження ППР, оскільки у вас може викликати претензії тільки конкретне рішення податкових органів із застосування мінімальних ставок з ПКУ.
А як бути з рішеннями, вже прийнятими, але з порушенням положень ПКУ?
Для оскарження «податкових» рішень органів місцевого самоврядування не варто чекати, поки вам необхідно буде сплатити податкове зобов’язання з їх урахуванням.
Але і виконання положень, з якими ви не згодні, не перешкоджатимуть вам в оскарженні нормативно-правового акта.
На завершення скажемо, що в ситуації винесення незаконного рішення зрозуміло лише одне.
Якщо ви вважаєте, що рішення (дія чи бездіяльність) державного органу або органу місцевого самоврядування незаконне, то у вас є три можливі варіанти поведінки:
1) не виконувати й оскаржити рішення;
2) не виконувати й оскаржити негативні наслідки;
3) змиритися і виконувати всі приписи.
Однак
обов’язок виконувати незаконне рішення на вас ніхто не покладає
І пам’ятайте, що якщо надалі вдасться визнати неправоту держоргану (органу місцевого самоврядування), то і подальші акти (дії, бездіяльність) «порушників» на підставі «неправильного» акта будуть незаконними.
Тепер приклад.
Припустимо, ви оскаржили первісне ППР. Але на підставі незаконного повідомлення-рішення вже було винесене «штрафне» ППР.
Чи буде останнє також скасоване?
Відповідь: так, оскільки «штрафне» ППР ґрунтувалося на незаконному повідомленні-рішенні.
У будь-якому разі вибір конкретної моделі поведінки все одно залишається за вами.
Зважте всі «за» і «проти», оскільки ситуації бувають різними. Проте миритися з порушеннями теж не вихід.
Боріться за свої законні права й інтереси.
Удачі!
висновки
- У разі винесення держорганом незаконного рішення ви не зобов’язані його виконувати, але вам доведеться оскаржити саме рішення та/або «неправильні» штрафні санкції.
- Оплата штрафу не повинна перешкоджати оскарженню постанови про адміністративне правопорушення.
- Виконання незаконного акта індивідуальної дії не робить його законним.
