(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
4/13
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Жовтень , 2017/№ 87

Повертаємо позику через КПК: можна, але обережно

До нас звернувся читач із запитаннями щодо такої ситуації. Приватне підприємство (ПП) отримало від директора (він же і засновник) поворотну фінансову допомогу в сумі 400 тис. грн. Повернули ці кошти директорові, перерахувавши їх на корпоративну картку (КПК), з якої директор зняв цю суму собі «в кишеню». У читача виникли запитання про коректність і можливі наслідки такої госпоперації. Якщо це порушення, то чи можна його якось виправити? Погодьтеся, ця ситуація виглядає дуже нетипово. І при цьому містить у собі дещо не дуже приємні аспекти. Давайте подивимося, у чому тут справа.

Ох, уже ці засновники-директори ПП… Багато хто з них чомусь вважає, що усе, що належить ПП, одночасно належить і його засновникові. І гроші на рахунках підприємства (у тому числі і на КПК), вони прирівнюють до своїх власних, тому нерідко і викидають якісь фокуси, використовуючи кошти КПК як їм заманеться. Про подібні випадки самоправства начальства в поводженні з КПК ми вже писали — див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 46, с. 29.

От і у цій ситуації, судячи із запитання читача, таку операцію її «організатори», мабуть, визнали законною. І — анітрохи не сумніваючись — провернули. А тепер…

Шукаємо відповіді на запитання

запитання перше


Чи можна за рахунок коштів КПК проводити повернення фізичній особі суми фінансової допомоги, раніше наданої підприємству?

Поки абстрагуємося від того факту, що сам кредитор зняв і поклав у свою особисту кишеню готівку з КПК, а розглянемо сам факт правомірності проведення такої розрахункової операції «звичайною» підзвітною особою.

Заборони на використання «корпоративно-карткових» коштів містяться в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженій постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (ср. 025069200). Згідно з її п. 8.3 кошти з поточного рахунку юрособи або особи-підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для:

— отримання зарплати;

— отримання інших виплат соціального характеру;

— здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами);

— здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Як бачимо, вказана Інструкція не містить заборони на таку розрахункову операцію «за участю» КПК. Крім того, відзначимо, що заборони на зняття готівки з КПК для використання їх у розрахунках з фізичними особами за цивільно-правовими договорами (у цьому випадку — за договором позики) немає ані в Положенні № 705*, ані в Положенні № 637** (див. у ньому, зокрема, пп. 2.11 і 2.12). Не знайшли ми такої заборони і в інших нормативах.

* Положення про порядок емісії електронних платіжних коштів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705.

** Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Тому вважаємо, що такий розрахунок нічого не порушує. Якщо тільки його сума не перевищує встановлений НБУ ліміт розрахунків готівкою — 50 тис. грн. на день підприємства з однією фізичною особою (див. постанову Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 210). Тобто щоб не був порушений ліміт розрахунків готівкою, у подібній ситуації треба повертати фізичній особі хоч однією, хоч декількома «порціями» за день не більше 50 тис. грн.

Отже, у нашому випадку (коли борг складав 400 тис. грн.) передавати кредиторові (а краще — і знімати з КПК***) згадану суму, щоб не був перевищений ліміт розрахунків готівкою, треба було б не менше, ніж за 8 «заходів», тобто у 8 різних днів. А ось якби сума боргу за договором позики була в межах 50-тисячного обмеження, то, цілком можливо, заборгованість вдалося б закрити за один день.

*** Щоб укластися у 5-денний строк, відведений для подання авансового звіту (див. далі).

На цьому ми доки і зупинимося, а щоб рухатися далі, розглянемо ще один — цікавіший — аспект цієї ситуації.

запитання друге


Чи мала право підзвітна особа — розпорядник коштів, знятих з КПК, повертати суму фіндопомоги (позики) сама собі?

Отже, як ми вказали вище, особливих сумнівів не викликає той факт, що довірена особа (коли їй підприємство дає таке доручення) має право зняти готівку і провести від імені підприємства (у рамках установлених НБУ граничних сум) розрахунки з іншими суб’єктами (як госп-, так і негосп-) за цивільно-правовими договорами (у цьому випадку — за договором позики). А ось чи можливо це, коли і довірена особа підприємства, і кредитор — це одна й та ж фізична особа?

Така операція деякою мірою віддає «сюрреалізмом». Але чи є прямі заборони для її здійснення та/або законодавчі підстави для визнання такого розрахунку некоректним?

Відразу обмовимося, що тут незастосовна норма ст. 606 ЦКУ про те, що зобов’язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі. Адже тут боржник — підприємство, а кредитор — фізособа.

Тобто в цьому випадку наша фізична особа має одночасно дві іпостасі: перша — довірена особа підприємства, друга — кредитор цього ж підприємства (за договором позики). У той же час аналогія із ситуаціями, коли особа-підприємець виймає з (чи вкидає в) підприємницької(ку) діяльності(ть) грошові кошти, тут не дуже доречна. Хоча в таких ситуаціях фізична особа теж виступає в двох іпостасях: як ФОП і як звичайний громадянин. Проте в нашому випадку відносини будуються: «юрособа — фізособа», а у випадку з ФОП: «фізособа — фізособа»… І, крім того, ці ситуації різняться тим, що в нашому випадку між сторонами є (і виконується) договір (угода).

На нашу думку, у цьому випадку законом прямо не обмежено право директора здійснювати якісь дії (тут — готівковий розрахунок) від імені підприємства у свою «людську» (тобто фізособи-кредитора) користь. А за відсутності прямих законодавчих заборон на такі операції, вважаємо, повинен застосовуватися загальний («дозвільний») принцип, діючий щодо господарської діяльності в Україні: «дозволено все, що не заборонено законом».

Проте, зауважимо, що це питання неоднозначне, і тут є дуже серйозні ризики.

Вважаємо, такий розрахунок може не на жарт обурити перевіряючих, і, доводячи його незаконність, вони напевно посилатимуться на ч. 3 ст. 238 ЦКУ. Нею, зокрема, передбачено, що представник не може здійснювати угоду від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Зазвичай цю норму застосовують для випадків укладення (підписання) договорів, тому тут можна заперечити фіскалам, що в нашій ситуації йдеться не про угоду (договір позики)*, а лише про одну із госпоперацій, що здійснюються у рамках цієї угоди. Тому згадана норма тут не може бути застосована.

* Який, сподіваємося, був підписаний не однією особою (директором ПП) з двох сторін. Інакше приводів для того, щоб згадати ч. 3 ст. 238 ЦКУ і спробувати визнати такий договір недійсним, у контролерів буде набагато більше.

Крім того, серед фахівців є думка, що ця норма не торкається керівника ПП, оскільки він виступає не як представник, а як орган управління підприємством. Можна також говорити, що ця норма тут не діє, оскільки директор — він же засновник ПП — взагалі у будь-якій угоді діє у своїх особистих інтересах. Утім, не беремося оцінювати вагомість такого твердження…

І все ж таки вважаємо, що ризик проведення такого розрахунку досить високий. Але для тих, хто ризикнув здійснити таку операцію і не побажає її виправляти, розглянемо ще одне питання — про документальне оформлення «передачі» готівки.

запитання третє


Який документ директор повинен прикласти до авансового розрахунку про витрачання на госппотреби отриманої з КПК готівки?

Зазвичай на практиці передачу готівкових грошових коштів фізичній особі представником підприємства (чи ФОП) підтверджують або розпискою одержувача, складеною в довільній формі, або двостороннім актом на приймання-передачу грошових коштів. Щоправда, і розписка, і акт (з обох сторін підписаний однією і тією ж фізичною особою) може не на жарт обурити перевіряючих, особливо з урахуванням ч. 3 ст. 238 ЦКУ.

Тому буде краще, якщо розписку або такий акт про погашення заборгованості/передачу готівки напише/підпише з боку одержувача діюча за дорученням дружина (чи інша довірена особа) директора. У такому разі необхідно до акта прикласти ще й відповідну довіреність, що підтверджує необхідні повноваження родича (вона не вимагає нотаріального посвідчення).

Авансовий звіт

Кошти, списані з корпоративної картки, вважаються виданими її утримувачеві в підзвіт. Цей момент регулює п. 2.12 Положення № 637, а також пп. 170.9.2 і 170.9.3 ПКУ. Так, фізичні особи — довірені особи підприємств, що отримали готівку з поточного рахунку із застосуванням КПК, використовують її за призначенням без оприбутковування в касі.

Вказані довірені особи подають у бухгалтерію підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами у встановлені строки і порядку, які визначені для підзвітних осіб, а також документи про отримання готівки з поточного рахунку (чек банкомату, копія витратного ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торгового терміналу тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Строки подання звіту і повернення невитрачених сум готівки регулюють згадані пп. 170.9.2 і 170.9.3 ПКУ. Виходячи з їх змісту, напрошується висновок, що

відзвітувати за отримані кошти підзвітній особі необхідно протягом 5 банківських днів, що йдуть за датою списання коштів з картки

Хоча в ПКУ буквально вказано, що відлік 5 днів ведеться за днем, коли підзвітна особа завершує виконання окремої цивільно-правової дії, під чим можна було б розуміти момент розрахунку, а не зняття готівки з КПК…

А повернути надмірно (точніше — неправомірно) витрачені кошти належить до або під час подання авансового звіту (останній абзац п.п. 170.9.2 ПКУ).

Тому протягом 5 банківських днів, що йдуть за днем списання відповідних коштів з картки, директор ПП повинен був надати авансовий звіт за знятими з картки сумами. Чи декілька таких звітів, оскільки разові повернення боргу не повинні були перевищувати 50 тис. грн. на день, і зняття готівки розтягнулося б щонайменше на 8 днів. Якщо ж готівка була знята бІльшими сумами, то краще оформити декілька документів про передачу грошей в різні дні, щоб денний розрахунок не перевищив 50 тисяч. Але тоді є ризик не вписатися в згадані 5 днів, передбачені для подання авансового звіту… ☹

Під цей(ці) авансовий(ві) звіт(и) необхідно було б підкласти відповідні документи (розписку, акт тощо), що підтверджують передачу готівки в погашення кредиторської заборгованості, але все одно питання про законність такого погашення кредиторської заборгованості у перевіряючих точно виникнуть і сперечатися з ними доведеться серйозно.

Тому через таку законодавчу неясність далі поговоримо про можливі санкції при перевірці, а також про те, як можна виправити таку ситуацію до того, «як грім гримне».

Можливі санкції

На перший погляд, нам тут убачаються два види санкцій, які можуть застосувати фіскали.

По-перше, у разі перевищення граничної суми готівкових розрахунків (50 тис. грн. на день) — що в цьому випадку цілком могло бути — до винних посадовців ПП (а до директора — напевно) буде застосований адмінштраф за ст. 16315 КУпАП в розмірі від 1700 до 3400 грн. За повторне «готівкове» порушення, допущене протягом року, розмір адмінштрафу збільшується до «вилки» від 8500 до 17000 грн.! Штраф за цією статтею накладають податківці. У той же час зауважимо, що цей адмінштраф може бути накладений не пізніше чим через два місяці з моменту здійснення правопорушення (ст. 38 КУпАП).

Таким чином, при значних сумах операцій (приміром, як у нашому випадку — 400 тис. грн.) можна цілком свідомо піти на це порушення, враховуючи відносно невеликий розмір штрафу і малу вірогідність його накладення.

По-друге, якщо фіскали стверджуватимуть про незаконність такого розрахунку, то напевно стануть «клеїти» штраф у розмірі 25 % від неповернення «надмірно витраченої» суми за Указом № 436*, що в цій ситуації може бути набагато «болючіше» згаданих адмінштрафів. А особливо завзяті можуть спробувати «натягнути» обидві санкції одночасно…

* Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

У той же час, на наш погляд, 5-кратний штраф за неоприбуткування готівки за тим же Указом № 436 тут підприємству не загрожує, оскільки готівкові кошти, зняті з картки, вважаються виданими під звіт і оприбутковуванню в касі не підлягали.

Отже, враховуючи «тендітність» і неоднозначність розглянутої ситуації, бажано пошукати з неї можливі шляхи виходу.

Як виправити ситуацію?

Непоганим був би варіант «призначити» іншу підзвітну особу (виписати на неї доручення щодо використання КПК). А ця особа потім (нібито) і зняла готівку з КПК, і передала її (від імені підприємства) в рахунок погашення боргу за договором позики (у межах 50 тис. грн. на день).

Проте на цьому шляху встають нормативні заборони. Так, у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III вказано:

ініціювати перерахування коштів або здійснювати які-небудь інші операції з використанням КПК має право тільки її утримувач

При цьому п. 14.12 ст. 14 цього Закону встановлює, що користувач зобов’язаний не допускати використання КПК особами, які такого права не мають. Тому, якщо утримувачем КПК є директор, то розраховуватися нею може тільки він. Вторить цьому Закону і Положення № 705, де в п. 1 розд. VI вказано, що використання електронного платіжного засобу за дорученням не допускається.

Тому такий варіант виглядає «не дуже»...☹ Разом з тим, можливо, таке «порушення» можуть не відразу виявити перевіряючі, а якщо виявлять, то ще поламають собі голову на предмет якихось санкцій за це діяння…

Нам усе ж таки прийнятнішим бачиться інший варіант — з «поверненням» знятої з картки готівки в касу (як невитраченої підзвітної «суми») і подальшою виплатою цих коштів кредиторові за договором позики вже з каси підприємства. Проте і тут є низка не дуже приємних підводних каменів.

По-перше, напевно доведеться переписувати касову книгу.

По-друге (на цей момент звертаємо увагу усіх читачів!), на повернення в касу знятих з КПК невитрачених підзвітних сум фіскали «натягують» готівкові обмеження в 50 тис. грн. на день від однієї підзвітної особи. У консультації з БЗ 109.13 вони вказують, що обмеження готівкових розрахунків між фізичною особою і підприємством (підприємцем) протягом одного дня (у розмірі 50000 грн.)

стосуються повернення в касу невикористаної готівки, виданої під звіт, яка була знята за допомогою електронної платіжної картки

Тому, якщо зняли з КПК відразу усю суму (400 тис. грн.), то повертати її в касу, щоб дотриматися цього обмеження фіскалів, доведеться протягом не менше 8 днів. Але тоді є шанс не вписатися в «авансово-звітні» 5 днів і «влетіти» під 25 % штраф від не поверненої за 5 днів суми за Указом № 436.

Загалом, «ніс витягнеш, корма застрягне» — доведеться прораховувати і лавірувати. І якщо адмінштраф за ст. 16315 КУпАП через 2 місяці після того, як «готівково» нашкодили, «згорає», то 25 % штраф «вічний»…

По-третє, якщо ви все-таки ризикнете повернути в касу усю суму (400 тис.) або суму, більшу 50 тис. грн., то повертати через касу позику в сумі, що перевищує 50 тис. на день, уже точно не потрібно. Але тоді може постати проблема з можливим надлімітом залишку готівки в касі. Уникнути її допоможе видача «понадлімітної» суми під звіт і повернення її наступного дня, і того ж дня — нова така видача, потім — знову повернення… І так — «до переможного» (тобто до закінчення порційного повернення усієї суми позики»).

Є ще варіант (через відступлення вимоги) змінити кредитора в договорі позики, з яким директор і «розрахується». Але таке відступлення повинно бути оплатним, щоб не підставити «нового кредитора» під ПДФО...

І ось питання: ну навіщо вам «усі ці голуби»? Невже важко було подумати і зробити відразу усе по-людськи: перерахувати гроші директорові на його особистий картрахунок, а не на КПК? Чи видавати йому через касу (варіант — знімати «готівку» з недиректорської КПК і повертати йому через іншого підзвітника) по 50 тис. грн. на день?

А може, хотіли заощадити на послугах банку? Ну так скупий платить двічі!

На завершення відзначимо, що за низкою викладених вище причин також не бажано повертати працівникові через КПК наявну перед ним заборгованість за авансовими звітами за витрачені ним особисті кошти на потреби підприємства (із цього приводу детальніше читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 74, с. 24).

висновки

  • Вважаємо, що погашення за рахунок коштів з КПК заборгованості за договором позики (тощо) нормативами не обмежується (зрозуміло, у рамках ліміту розрахунків готівкою).
  • Водночас, якщо це буде повернення заборгованості самій підзвітній особі, то краще, щоб зняті з КПК кошти вона не поклала собі в кишеню, а передала своїй довіреній особі. З оформленням такої передачі актом або розпискою, яка буде додана до авансового звіту. Але і при такому оформленні проблеми при перевірці та можливі штрафи не виключаються.
  • Тому, за можливістю, бажано виправити ситуацію — «перепровівши» таке повернення боргу через касу підприємства, або замінивши «розпорядника» КПК або кредитора за договором позики.
поворотна фінансова допомога, повернення позики, корпоративна платіжна картка додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті