договірна відповідальність
Правова природа плати за простій транспорту в основних «транспортних» законах чітко не врегульована. Але нам не звикати. Тому попутно дивитимемося, як розуміють такий платіж контролюючі органи і як трактують його суди. Розпочнемо з автомобільних перевезень.
Простій автотранспорту
Згідно зі ст. 142 Статуту автотранспорту* простоєм автомобіля вважається затримка або невикористання транспортного засобу, які починаються після закінчення або перевищення строків, передбачених для здійснення яких-небудь дій (наприклад, строку навантажувально-розвантажувальних робіт, здійснення митних операцій тощо).
І, як прописано в п. 15 Правил № 363**, простій автомобіля в пунктах навантаження і розвантаження понад встановлену норму часу є основою для матеріальної відповідальності винної в простої сторони.
Перевізник, вантажовідправник (вантажоодержувач) наднормативний простій транспорту під навантаженням-розвантаженням погоджують у спеціальному акті (за формою додатка 4 до Правил № 363).
Тож виходить, що в автомобільних перевезеннях:
— нормативні строки простою автотранспорту (обумовлені в договорі) — це взагалі не простій. Плата за нормативний простій транспорту, якщо така за договором перевезення стягується окремо, штрафною санкцією в будь-якому випадку вважатися не може! Плату за нормативні строки простою слід вважати компенсацією вартості послуги перевезення. Адже в цьому випадку маємо справу з виконанням сторонами договірних зобов’язань у встановлений ними строк;
— наднормативний простій вважається невиконанням зобов’язань у встановлені договором нормативні строки. Тому
плату за наднормативний простій автотранспорту слід вважати мірою відповідальності (штрафною санкцією)
Суди також здебільшого вважають, що плата за наднормативний простій є за своєю природою штрафною санкцією за невиконання зобов’язання по договору у встановлений строк (див. рішення Господарського суду Вінницької обл. від 12.07.2016 р. у справі № 902/1586/15 і Господарського суду Київської обл. від 12.03.2013 р. у справі № 5/103-12).
Аналогічно трактують плату за наднормативний простій автотранспорту і податківці (див. лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 11.11.2015 р. № 3851/10/20-40-15-03-14).
Простій морського транспорту — демередж/детеншн
Тут ситуація трохи заплутана. Згідно зі ст. 149 КТМУ* демередж — це плата за додатковий після закінчення строку навантаження (розвантаження) час очікування судном завершення вантажних робіт (контрсталійний час), передбачена угодою сторін або прийнята у відповідному порту.
* Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 р. № 176/95-ВР.
Інакше кажучи, демереджем вважається плата за додатковий простій, передбачена в договорі.
Згідно зі ст. 150 КТМУ у разі закінчення контрсталійного часу перевізник має право стягнути заподіяні йому подальшою затримкою судна збитки — платіж за надконтрсталійний час простою (увага! у практичному коментарі до Кодексу позначений як детеншн).
Тобто ст. 150 КТМУ надконтрсталійний простій визначає як порушення зобов’язань за договором. Тому
плата за надконтрсталійний простій вважається штрафною санкцією (неустойкою)
Що кажуть суди про демередж/детеншн?
Деякі з них схильні вважати, що термін «демередж» означає плату за наднормативний простій. Тому демередж (не кажучи вже про детеншн) суди також визнають як санкції за порушення договірних зобов’язань (рішення Господарського суду Житомирської обл. від 08.07.2015 р. у справі № 906/1180/14, ухвала ВАСУ від 01.11.2011 р. № К/9991/28778/11, ухвала Одеського апеляційного адмінсуду від 27.01.2015 р. у справі № 815/593/14).
Проте
є й рішення, у якому суд визнає, що демередж не може вважатися штрафною санкцією
Це не що інше, як плата за додатковий час перебування судна під розвантажувально-навантажувальними роботами, передбачена умовами договору (ухвала ВАСУ від 29.10.2013 р. № К/9991/43317/12).
Щоправда, відзначимо, що в цьому випадку ВАСУ дещо по-іншому трактує саме визначення «демередж». Суд відзначає, що КТМУ розрізняє поняття сталійного (час, протягом якого вантаж має бути завантажений на судно або вивантажений з нього), контрсталійного (додатковий час на вантаження/розвантаження, встановлений сторонами) і надконтрсталійного часу.
Отже, згідно зі ст. 149 КТМУ демередж — це плата за простій протягом контрсталійного часу (по суті — нормативного простою, встановленого договором). Тому він і не може вважатися штрафною санкцією. Правильніше такий платіж обліковувати як отриману послугу.
А ось (увага!) простій після контрсталійного часу (детеншн) вже і буде порушенням договірних зобов’язань і штрафною санкцією. І платіж за надконтрсталійний час простою слід ураховувати як штраф.
У той же час деякі суди стверджують, що навіть плата за наднормативний час (щоправда, йдеться про наднормативне використання контейнерів) — не штраф у розумінні ЦКУ, оскільки будь-яких доказів про порушення правил здійснення господарської діяльності не убачають (див. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 р. у справі № 815/444/17).
Проте ще раз зазирнемо в КТМУ. Саме в ст. 183 КТМУ прописано: штраф за контрсталійний час суден стягується в безперечному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу. Тобто
у самому КТМУ плата вже за контрсталійний час простою судна, тобто демережд, визначена як штраф
Та і податківці простої судна протягом контрсталійного часу (демередж) розглядають як штрафну санкцію (див. лист ГУ ДФС в Харківській обл. від 11.11.2015 р. № 3851/10/20-40-15-03-14, а також листи ДФСУ від 12.01.2016 р. № 355/6/99-99-19-03-02-15, від 03.08.2017 р. № 1471/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Простій залізничного транспорту
А ось плата за простій залізничного транспорту (затримку вагонів, контейнерів) унаслідок митного оформлення і за час затримки на станціях в очікуванні подачі їх під завантаження прирівнюється до виплати за користування вагонами, тобто свого роду є платою за послугу (пп. 119 — 120 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.98 р. № 457).
Те, що плата за користування вагонами у такому разі не є мірою відповідальності, відзначають і суди (див. лист ВГСУ від 29.11.2007 р. № 01-8/917).
Тож, судячи з усього, довести, що плата за простій залізничного транспорту є штрафом, буде проблематично.
А тепер резюмуємо сказане вище.
Визначаємося з платою за простій транспорту
Враховуючи законодавчу неврегульованість питання, дуже важливе значення має те, як сторони в договорі пропишуть умови про плату за простій (нормативний, наднормативний/додатковий).
Плату за наднормативний простій слід чітко позначити штрафом (неустойкою) і зафіксувати в розділі договору «Відповідальність сторін»
Тоді в податківців не виникне підстав і спокуси вважати цю суму доплатою за послуги.
Дуже важливо правильно в договорі визначити порядок нарахування демереджу. Якщо додатковий простій буде визначений як плата за послуги (а не як штраф) і нарахований ПДВ, то, враховуючи думку податківців про те, що демередж — це санкція, вони можуть запросто зняти податковий кредит у замовника за цією сумою.
Та й високодохідні платники, невірно визначивши природу плати за простій транспорту, в обліку з податку на прибуток ризикують пропустити збільшуючу різницю, тим самим занизивши об’єкт оподаткування.
На цьому все!
А облік нарахованих перевізником (як резидентом, так і нерезидентом) платежів за простій транспорту — тема окремої статті (див. на с. 7 цього номера).
висновки
- Нормативний простій транспорту (плата за простій за обумовлений у договорі час), якщо така плата стягується окремо, слід розглядати як послугу і обкладати ПДВ на загальних підставах.
- Як штрафну санкцію може бути визнано тільки плату за наднормативний простій транспорту.
- Плату за наднормативний простій у договорі слід чітко визначити як штраф (неустойку), тобто зафіксувати у розділі «Відповідальність сторін».
