(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
6/13
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Вересень , 2017/№ 77

Нерезидент звільнений… але тільки з довідкою

Погодьтеся, ніхто не палає бажанням платити податки (хоча це обов’язок кожного громадянина!). А тим більше у випадках, коли йдеться про нерезидента. І це природно. Адже дохід, який він отримує в Україні, може оподатковуватися і у нас, і в «тридев’ятому царстві». Cильні світу цього вирішили боротися з цією несправедливістю. Так і з’явився рух по уникненню подвійного оподаткування. Україна вже уклала відповідні міжнародні договори більш ніж із 70 країнами світу. Але не усе так просто. Нерезидент повинен підтвердити свій «пільговий» статус. Як? Про це читайте в нашій статті.

Відповідь на поставлене запитання знаходимо, звичайно ж, у ПКУ.

Відповідно до п. 103.4 цього Кодексу підставою для звільнення або зменшення оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому дохід, довідки (чи її нотаріально посвідченої копії), а також інших документів (у випадках, передбачених міжнародним договором України).

Довідка (як і інші документи) підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір

Видається «заповітний клаптик паперу» компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, який вказаний в міжнародному договорі України.

Форма документа затверджується згідно із законодавством батьківщини нерезидента.

Довідка має бути належним чином легалізована і перекладена відповідно до законодавства України.

Чому цей документ такий важливий?

У першу чергу він обіцяє вигоди безпосередньо для нерезидента. Залежно від умов конкретного міжнародного договору його податкові зобов’язання перед Україною:

(1) зменшуються

або

(2) він звільняється від них зовсім.

Крім того, «заморський друг» може повернути різницю між сплаченою сумою податку і сумою, яку йому необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Погодьтеся, умови дуже вигідні ☺. Тож нерезидент має сам бути зацікавлений у тому, щоб надати зазначену довідку.

Організаційні питання

Кому ж з нерезидентів посміхнулася удача?

Щоб відповісти на це запитання, ми керуватимемося діючими міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування.

Список країн, з якими такі угоди були укладені, досить великий*.

* З переліком країн станом на 01.01.2017 р. ви можете ознайомитися в листі ДФСУ від 24.01.2017 р. № 1414/7/99-99-01-02-02-17.

Що стосується органів, які видають такі довідки, то це, наприклад, у:

— Білорусі — місцеві інспекції Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь;

— Росії — Міжрегіональна інспекція Федеральної податкової служби Росії з централізованої обробки даних;

— Італії — місцеві податкові органи (місцеві відділення Служби доходів — Agenzia delle Entrate);

— Німеччині — податкові інспекції федеральних земель;

— Китаї, Нідерландах, Польщі, Швейцарії, Швеції — регіональні податкові служби за місцем реєстрації резидента.

Термін дії довідки — один рік

На цьому наполягають податківці (див. 102.18 і 103.18 БЗ).

Крім того, цього висновку можна дійти, подивившись на бланк, наприклад, італійського або російського документа.

У разі потреби податковий агент або контролюючий орган може витребувати довідку у нерезидента під час розгляду питання про повернення сум надмірно сплачених грошових коштів на дату, яка передує даті виплати доходів.

Ще один важливий момент: легалізація та офіційний переклад документа. Зауважимо, що це дві різні процедури. Розберемося детальніше в них обох.

Легалізація

Легалізація довідки проводиться різними способами. Усе залежить від країни, чиїм резидентом є особа. Це може бути:

1) проставляння апостиля на документі;

або

2) консульська легалізація.

Також існує низка країн, з якими Україна домовилася про непроведення легалізації узагалі.

Розглянемо кожен із варіантів детальніше.

Апостиль. По суті, це максимально спрощений спосіб легалізації документів. Апостиль допускається в країнах, які є сторонами Конвенції, що відміняє вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.61 р. (далі — Конвенція). Для України вона набула чинності 22.12.2003 р.

До списку держав-щасливчиків потрапили, наприклад, Азербайджан, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Індія, Ірландія, Ісландія, Італія, Кіпр, Киргизстан, Македонія, Мексика, Монголія, Нідерланди, Норвегія, ПАР, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Узбекистан, Фінляндія, Франція, Хорватія, Швеція, Чорногорія, Японія тощо.

Апостиль є штампом на документі, який дозволяє визнавати останній дійсним на території будь-якої країни — учасниці Конвенції

«Проштампувати» ☺ довідку треба на батьківщині нерезидента. Як правило, подібні процедури в повноваженнях структур місцевого Мін’юсту.

В Україні, наприклад, цим займаються МОН, Мін’юст і МЗС. У випадку з довідкою апостиль уповноважене проставляти МЗС.

У Італії ж це знаходиться в компетенції Префектури (Prefettura) або прокуратури при судових органах (Procura della Republica presso il Tribunale).

Консульська легалізація. Для менш «везучих» є консульська легалізація.

Що ж таке консульська легалізація? Це процедура:

— підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або

— посвідчення достовірності підписів посадовців, уповноважених засвідчувати підпис на документах, а також відбитків штампів, печаток, якими скріплений документ.

Консул не несе відповідальності за зміст документа.

Країн, відносно довідок яких застосовується консульська легалізація, не так вже багато. Наприклад, серед них опинилися: Канада, Іран, Єгипет, ОАЕ, Саудівська Аравія, В’єтнам і Кувейт.

Консульську легалізацію (на відміну від апостилювання) проводить консульство країни призначення (тобто України)

Наприклад, ви виплачуєте дохід резидентові Єгипту. У такому разі його довідка повинна:

(а) пройти консульську легалізацію в українських органах і

(б) бути перекладена українською мовою.

Порядок консульської легалізації документів в Україні передбачений відповідною Інструкцією, затвердженою наказом МЗС від 04.06.2002 р. № 113.

Зокрема, перед проходженням цієї процедури довідка про резидентство має бути засвідчена в «місцевому» МЗС, а також в дипломатичному представництві «батьківщини» нерезидента в Україні.

Крім того, для здійснення консульської легалізації нерезидент повинен подати:

1) документ, що посвідчує особу + відповідну заяву (для фізичних осіб);

2) лист-звернення (для юросіб);

3) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження діяти від імені юрособи або фізичної особи (якщо заява подається представником останніх).

Легалізація не потрібна. Є категорія країн, де не потрібні ані апостиль, ані консульська легалізація.

Це ті держави, з якими Україна бере участь у двосторонніх договорах про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах. А також у багатосторонній Конвенції від 22.01.93 р., яка застосовувалася до набуття чинності Конвенцією про правову допомогу від 07.10.2002 р.

Як зазначає Мін’юст, документи податкових установ іноземних держав, що є учасниками договорів про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, на територіях договірних сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового посвідчення. На це звертала увагу ще ДПСУ (див. лист від 20.07.2012 р. № 12968/6/12-0016).

Таким чином,

довідки про резидентство з Білорусі, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Чехії, Естонії та ін. приймаються на території України без будь-якого додаткового посвідчення

З легалізацією розібралися.

На черзі…

Переклад

Для України переклад довідки обов’язковий. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська.

Розвиває це положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про принципи державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI.

Там говориться про те, що державна мова — це закріплена законодавством мова, застосування якої є обов’язковим в органах державного управління і діловодства, установах і організаціях, на підприємствах, в державних установах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку і інформатики тощо.

Відповідно,

довідка має бути перекладена українською мовою

А ось форма перекладу вже котрий рік поспіль викликає суперечки між податківцями і «простими смертними» госпсуб’єктами.

Фіскали наполягають на тому, щоб переклад був обов’язково нотаріально посвідчений (див. 102.18 БЗ). При цьому посилаються на ст. 79 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII, де зазначено, що нотаріус посвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо ж нотаріус їх не знає, переклад документа може бути зроблений перекладачем, достовірність підпису якого посвідчує нотаріус.

У черговий раз хочемо не погодитися з подібними висновками*.

* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 85, с. 38; 2015, № 55, с. 16.

Від роз’яснення до роз’яснення податківці роблять одну і ту ж помилку. Вони вважають, що переклад довідки, яка підтверджує резидентський статус нерезидента для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, не має такої ж юридичної сили, як її оригінал. Тому копію довідки необхідно посвідчувати нотаріально.

По-перше, податківці змішують поняття «переклад» і «копія документа».

Якщо з приводу форми копії довідки в ПКУ є пряма вказівка про нотаріальне посвідчення, то про обов’язкове посвідчення перекладу нотаріуса ніде не зазначено

По-друге, посилання на Закон про нотаріат не підтверджує обов’язковість посвідчення. Із преамбули цього Закону випливає, що він лише визначає порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні. До встановлення обов’язковості/необов’язковості посвідчення копій яких-небудь документів і тим більше їх перекладів він не має жодного відношення.

По-третє, наявність нотаріального посвідчення копії перекладу документа ніяк не впливає на дійсність або недійсність власне оригіналу. Адже юридична сила довідки на території України підтверджується за допомогою абсолютно іншої процедури — легалізації.

Тому ми доходимо висновку про те, що

переклад може бути будь-яким, на вибір госпсуб’єкта: нотаріально посвідченим або звичайним (зробленим самостійно співробітником госпсуб’єкта або залученим фахівцем ззовні)

До речі, суди не звертають увагу на відсутність нотаріального посвідчення перекладу (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 06.09.2016 р. у справі № 826/23325/15**).

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61251208.

Резиденте України, будь пильний!

Якщо придивитися до формулювань у ст. 103 ПКУ, то стане ясно, що особа, яка виплачує дохід нерезиденту, не зобов’язана витребувати довідку. По суті, найбільше в її наданні зацікавлений саме «іноземець».

Якщо нерезидент не надасть податковому агентові цю нещасну довідку, то його доходи з джерелом походження з України обкладатимуться податками відповідно до законодавства України, тобто на загальних підставах (п. 103.10 ПКУ).

А тепер уявімо собі таку ситуацію. Ви співпрацюєте з нерезидентом вже не перший рік. У 2015 році ваш іноземний «друг» надав довідку про те, що він є резидентом Німеччини. Але з якихось причин у 2016 році нерезидент забув про цю важливу дію і підтвердив довідкою свій «особливий» статус за 2016 рік тільки в 2017-му. Що робити?

У такому разі ви сміливо можете застосувати правила міжнародного договору України відносно періоду, що «випав» . Це дозволяє зробити п. 103.8 ПКУ. Тобто застосовувати правила міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходу нерезиденту в звітному (податковому) році на підставі торішньої довідки. Але у такому разі після закінчення звітного (податкового) року нерезидент обов’язково повинен надати «свіжий» документ.

У вас виникають сумніви щодо достовірності даних з довідки? Не біда. Для цього можна звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). ДФСУ зробить запит в компетентний орган країни, з якою укладений міжнародний договір України, з метою підтвердити вказану в довідці інформацію. І якщо ви виплачуєте доходи нерезиденту в звітному періоді (кварталі), то не забудьте про подання звітності!

«Хто, тебе, сирітко, образив»?

Нерезидент вважає, що з його доходів була сплачена сума податків, яка перевищує суму, що підлягає сплаті відповідно до правил міжнародного договору? У такому разі питання про відшкодування різниці розглядається на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) «резидента-добродія» ☺ заяви про повернення суми податку на доходи.

Необхідні документи подаються особисто нерезидентом або (уповноваженим) посадовцем.

Зверніть увагу: документи, що посвідчують повноваження представника нерезидента, мають бути оформлені відповідно до законодавства України. Тобто якщо йдеться, наприклад, про фізосіб, то це нотаріально засвідчена довіреність (якщо вона викладена іноземною мовою — нехай навіть російською — її необхідно перекласти, а переклад посвідчити нотаріально).

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку органи ДФС приймають рішення про повернення відповідної суми нерезиденту. Копії рішення спрямовуються: (1) особі, яка під час виплати доходів нерезидента отримала податок; (2) нерезидентові або його уповноваженій особі. Якщо рішення прийнято на користь нерезидента, то податківці його також направляють до відповідного органу Казначейства.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезиденту (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь

Очевидно, що тут слід застосовувати загальні норми про порядок листування контролюючих органів із платниками податків (ст. 42 ПКУ).

Орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти в розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надмірно утримала податок з доходу нерезидента.

Податковий агент повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, і сумою, яку належить сплатити відповідно до міжнародного договору України. Звісно, подібна процедура проводиться після отримання резидентом копії рішення контролюючого органу про повернення суми надмірно сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від органу Казначейства.

Зайві суми податків з доходу нерезидента можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи. Для цього потрібна письмова заява нерезидента, яка подається під час розгляду заяви про повернення надмірно утриманих сум податку. В цьому випадку висновок про повернення надмірно сплаченої суми податку до органів Казначейства не спрямовується.

Ось ми і розібралися з довідкою про резидентство і пов’язаними з нею проблемними нюансами. Упевнені, що стаття допоможе вам і вашому іноземному партнерові уберегти себе від зайвих податкових виплат.

висновки

  • Право на «пільгове» оподаткування доходів з джерелом їх походження з України мають резиденти країн, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори.
  • Підтвердженням резидентства є довідка або інші документи, передбачені міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування. Вона має бути легалізована і перекладена українською мовою.
  • Податковий агент не зобов’язаний вимагати у іноземного партнера довідку про резидентство.
нерезидент, уникнення подвійного оподаткування, підтвердження статусу, довідка про резидентство додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті