Означимо найбільш поширені переживання невпевненості. Коли я не впевнений, здається, що я роблю щось погане, вчиняю дії, які можуть зашкодити іншим людям і мені (провина), що й сам я поганий, якийсь базально-дефективний, не здатний зробити нічого доброго (сором), і що я будь-якої миті можу це щось невдале «утнути», якось ненавмисно, і це неодмінно спричинить незрозумілі, але вельми страшні наслідки (тривога).
Довіряючи комусь, ми легко інтерпретуємо навіть не найприємніші дії цієї особи як необхідні, неминучі, кращі з можливих у тій ситуації, в якій вони виникли. Чому ж ми не можемо вчинити так само із самими собою? Дійсно, невпевненість — відсутність віри самому собі, підозріло-зневажливе ставлення, немов би ви самі або ваша особистість може вчинити щось дійсно гідне осуду. Це своєрідна форма самозради. Як не допустити цього? Пам’ятайте: упевненість на противагу невпевненості — це завжди прийняття себе таким, який є, знання про свої чесноти і недоліки, довіра до самого себе.
Вправа 1. Для того, щоб краще зрозуміти причини своєї невпевненості, складіть список ситуацій, у яких у вас виникають відповідні переживання, провина, сором, тривога та їх похідні: зніяковіння, страх, розгубленість. Наприклад, сором у формі зніяковіння виникає, коли потрібно виступати перед великою аудиторією, а страх і провина — коли чоловік затримується з роботи: страх, що він покине і не прийде взагалі, а провина — я погана дружина, приділяю йому мало уваги.
Де ж джерело цих провини, сорому і тривоги? На наш погляд, шукати його слід у родині, у батьках… Саме цим чудовим і добрим людям, хоч як сильно вони нас люблять, і хоч як сильно любимо їх ми, доводиться перетворювати своє чадо з гармонійного горлопана-немовляти, плаксія-реготуна, на серйозного дорослого дядька або привабливу і виховану тітоньку. І роблять вони це за допомогою різноманітних послань: заборонних, звинувачувальних, присоромлюючих і загрозливих.
Вправа 2. Подивіться на список ситуацій невпевненості, який ви склали раніше. Подумайте, яке послання стоїть за кожною з них? Наприклад. Виступ перед аудиторією — «потрібно говорити гарно, а я не вмію», чоловік затримується з роботи — «хороша дружина мусить завжди піклуватися про свого чоловіка»; «ти негарна і дурна, хто з тобою такою одружиться?!». Покритикуйте самі послання, які у вас вийшли. Чи дійсно вони правдиві? У яких ситуаціях вони перестають бути істинними? Чи завжди вони діють, чи мають обмеження? Що можна відповісти на противагу?
Перемігши, спростувавши, зробивши менш сильними послання, що звинувачують, соромлять і загрожують, можна відчути себе значно впевненіше. Одне з найпопулярніших присоромлюючих послань в українській культурі: «А що скажуть усі?». І його різновиди: «Що подумають усі»?; «А чому в усіх є, а в мене немає?»; «Чим я гірший за всіх?». Коли мій клієнт починає говорити про цих міфічних «усіх», я майже завжди іронічно запитую, де він їх бачив. Авжеж, дорогий читачу, де ви бачили одразу всіх? І щоб вони (ці всі) ще й про вас думали? Може, звичайно, хтось один вас і осудить, ну, можливо, навіть двоє звинуватять… Зате ще семеро вас приймають і люблять таким, яким ви є. І тоді, замість того, щоб соромитися, винити і переживати свою невпевненість, варто просто знайти цих сімох і назавжди залишитися з ними… Критика критичних послань — прекрасне, захопливе заняття.
Це використання головного механізму. А як використовувати побічний? Не забороняйте собі винитися, соромитися, тривожитися! Ці почуття переживають усі люди, так, хтось більше, хтось менше, хтось добре маскується, але дозвольте їм бути, і ви побачите, наскільки менш інтенсивними вони стануть.
Ми з вами з’ясували, що основою невпевненості є певні переконання у неодмінній недосконалості (вчинків, світу, себе), які запускають відповідні переживання і не дозволяють діяти так, як хочеться самій людині. Ми виявили ці переконання і трохи покритикували їх. Але найцікавіше в тому, що не буває у цьому світі нічого абсолютно кепського чи абсолютно гарного! Усе залежить від точки зору. У тому числі й ті риси та особливості, яких невпевнена людина соромиться. Стане щось недоліком чи чеснотою — залежить від інтерпретації. Отже, пропонуємо вам ще одну вправу, а потім обговоримо її результати.
Вправа 3. Розбийте аркуш на дві колонки. У лівій колонці напишіть усе, що вам у собі не подобається, всі ті риси та особливості, яких ви соромитеся, через які почуваєтеся винуватим. Не менше 10 пунктів! Потім подумайте, що хорошого додає вам ця риса-особливість, у чому її позитивний сенс, в яких ситуаціях вона може стати в пригоді. Запишіть нове «позитивне» найменування риси у правій колонці.
| Приклад аркуша «переосмислення» | |
| - | + |
| Тривожність | Чутливість |
| Піду по трупах | Амбітність |
| Зацикленість на деталях | Скрупульозність |
| Емоційна нестабільність | Емоційність |
| Балакучість | Товариськість |
| Самокопання | Самопізнання |
| Схильність до сумнівів | Розсудливість |
| Безладність | Спонтанність |
Приклад наочно показує, що будь-яка «негативна» якість, засуджувана батьками і близькими і за звичкою самою людиною, яка внаслідок цього всього втратила віру в себе, має позитивний сенс. Головне — знайти його. Тоді і вірити в себе легше.
Дбайливо розглянути усе, що ви маєте (у внутрішньому світі, у сфері поведінки, у світі навколо вас), прийняти це, знайти позитивний сенс — ось спосіб жити упевнено. Не потрібно уникати або змінювати щось у собі, не варто мучити або картати себе, себе потрібно берегти, про себе слід піклуватися.
