Розпочнемо з того, що щорічні відпустки поділяють на основну і додаткові (ст. 7 і 8 Закону про відпустки) відпустки.
Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік становить:
— 24 календарних дні — для звичайних працівників;
— 26 календарних днів — для працівників з інвалідністю III групи;
— 30 календарних днів — для працівників з інвалідністю I або II групи;
— 31 календарний день — для працівників, які не досягли 18 років.
При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюють з дня укладення трудового договору.
Щорічну основну відпустку надавайте всім працівникам в обов’язковому порядку! А ось щорічна додаткова відпустка належна не всім. Якщо говорити про звичайні підприємства, то на таку відпустку мають право:
— працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком № 1290-1 — тривалість до 35 календарних днів (ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки);
— окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком № 1290-2 — до 35 календарних днів (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки);
— працівники з ненормованим робочим днем — до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, абзац перший п. 3 Рекомендацій № 7).
Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у відповідних умовах.
