Розпочнемо з того, що ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняють роботодавцям не надавати щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль.
Крім того, заборонено не надавати щорічні відпустки протягом робочого року особам, що не досягли 18 років, і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах або з особливим характером праці.
Яких висновків можна дійти з наведених норм?
Перший — у ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки йдеться як про щорічну основну (у загальному випадку 24-денну) відпустку, так і про можливі щорічні додаткові відпустки (див. п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки).
Другий — законодавець допускає ситуацію, коли один раз, у межах двох років поспіль, можна пропустити надання щорічної відпустки. Виняток — 18-річні працівники і ті, хто мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах або з особливим характером праці.
Невиконання цих норм вважається нічим іншим, як порушенням законодавства про працю. На це звертає увагу Держпраці в листі від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17 (ср. ).
Чим це загрожує? Роботодавцеві штрафом в одну мінімальну заробітну плату (наразі — 3723 грн., див. абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП — інші порушення трудового законодавства), а його посадовим особам (фізособам-підприємцям) адмінштрафом у загальному випадку в розмірі від 510 грн. до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 КпАП).
Хоча зазначимо, що іноді суди доходять висновку, що порушення «дворічного відпускного строку» є малозначимим і на підставі ст. 22 КпАП звільняють посадових осіб роботодавця-порушника від адміністративної відповідальності, обмежуючись усним зауваженням (див., наприклад, постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 р. у справі 398/3977/16-п, Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2017 р. у справі № 348/791/17*).
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37680997 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39345976 відповідно.
І все-таки, враховуючи можливість штрафів, краще стежити, щоб працівники не накопичували відпускний запас, а зразково ходили в щорічні відпустки.
Допоможе вам у цьому графік надання відпусток. Він слугує підставою для видання наказу (розпорядження) про надання відпустки. Отже, заява працівника вам тут не знадобиться.
Ознайомте свого «трудяжку» під підпис з датою початку щорічної відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком строку.
Враховуючи те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання щорічної відпустки, він має право в межах, установлених графіком, без заяви працівника видавати наказ про надання останньому відпустки.
Саме так рекомендує діяти Мінсоцполітики в описаній ситуації (див. лист від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12).
Подібна позиція знаходить своє відображення і в деяких судових рішеннях (див., наприклад, ухвалу Одеського апеляційного адмінсуду від 13.02.2014 р. у справі № 815/3999/13-а і ВАСУ від 17.06.2014 р. у справі № 815/3999/13-а**).
** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37680997 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39345976 відповідно.
Водночас зазначимо, що служителі Феміди можуть подивитися на подібну ситуацію по-іншому. Приклад тому — постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2016 р. № 806/1561/16***. Суд дійшов висновку, що роботодавець, включаючи в графік надання відпусток працівників-«трудоголіків», надає їм право на відпустку.
*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62845950.
Використання ж цього права залежить лише від волі самих працівників, оскільки відсутній правовий механізм примусового направлення останніх у відпустку.
Але ця постанова радше виняток із загальної практики.
У зв’язку із цим ми рекомендуємо все ж полюбовно вирішити з працівником питання про його відпустку.
