Спочатку трохи теорії, щоб запитання було зрозуміле всім нашим читачам. Ми вже з вами говорили, що в загальному випадку середня «відпускна» зарплата обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Звісно, що в цьому періоді оклади (тарифні ставки) працівників могли підвищуватися. Наприклад, у 2017 році місячна зарплата працівника могла становити 4000 грн., а у 2018-му — зрости до 8000 грн. у зв’язку з підвищенням окладу. Якщо просто розрахувати середньоденну зарплату виходячи з фактичних виплат, а потім помножити її на кількість днів відпустки, то трудовий дохід працівника за місяць, на який припадає відпустка, зменшиться. Адже дні відпустки будуть оплачені за «усередненою» зарплатою.
Щоб не допустити зниження суми доходу працівника за період його відпустки, п. 10 Порядку № 100 передбачено коригування виплат, що враховуються при розрахунку середнього заробітку і нараховуються до такого підвищення, на коефіцієнт підвищення окладів (тарифних ставок) на підприємстві. Тобто здійснюючи коригування, ви, по суті, дотягуєте зарплату, нараховану в розрахунковому періоді, до підвищення окладів (тарифних ставок), до рівня сьогоднішньої зарплати працівника.
Тож якщо дивитися на цю «процедуру» з точки зору найманих працівників, то коригування середньої «відпускної» зарплати — це добре. Зарплата за період відпустки «не просідає».
Інша річ, що не всі хочуть з нею возитися (хоча, повірте, не так страшний цей біс (коефіцієнт), як про нього говорять ☺) і намагаються знайти лазівки, як коригування обійти.
Давайте поглянемо, що нам пропонує п. 10. Порядку № 100. Серед іншого, у ньому зазначено: на госпрозрахункових підприємствах коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей.
Мінсоцполітики розуміє цю норму так: у разі скрутного фінансового становища госпрозрахункове підприємство має право зменшити коефіцієнт коригування. Для цього необхідно видати відповідний наказ (розпорядження) і погодити його з профкомом. Проте не здійснювати коригування взагалі підприємство не має права (див. листи Мінсоцполітики від 27.10.2016 р. № 1491/13/8416). Такі висновки Мінсоцполітики повністю підтримує Держпраці.
А ось суди не так однозначні в цьому питанні.
Одні вважають, що Порядок № 100 не зобов’язує небюджетного роботодавця здійснювати коригування зарплати. Рішення про його проведення такий роботодавець приймає самостійно з урахуванням своїх фінансових можливостей. При цьому він має право знизити розмір коефіцієнта до 1,0, якщо відсутні фінансові можливості застосовувати фактичний коефіцієнт коригування (див. наприклад, постанови Орджонікідзевського міськсуду Дніпропетровської області від 21.12.2017 р. у справі № 184/2004/17, Черкаського окружного адмінсуду від 23.09.2013 р. у справі № 823/2916/13-а, ухвалу ВАСУ від 14.03.2013 р. № К/9991/48171/11, постанову Драбівського районного суду від 20.08.2013 р. у справі № 692/1013/13-п).
Інші ж суди стають на бік Мінсоцполітики і Держпраці (див., наприклад, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 17.04.2014 р. у справі № 823/2842/13-а).
Доходимо висновків? Непроведення коригування — штрафонебезпечне. Не готові сперечатися з «трудовиками» — здійснюйте коригування.
