Занизили суму авансу: в якому розмірі загрожує штраф?

Чинним законодавством, а саме ст. 115 КЗпП, визначено: зарплата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця (авансу) не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

А що загрожує роботодавцю (у плані штрафів), якщо він виплатить аванс у сумі меншій, аніж вимагає ст. 115 КЗпП?

Із цим запитанням ми звернулися одразу до двох відомств — до Мінсоцполітики та до Держпраці.

Думки фахівців цих відомств у відповідях різняться. Так, на думку Мінсоцполітики,

Нагадаємо, що при визначенні суми штрафу за ст. 265 КЗпП розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виявлення порушення.

Своєю чергою, Держпраці підтягує це порушення під абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП, вважаючи, що

Зауважимо, що ці відомства розходяться думками вже не вперше.

Наприклад, можна згадати їхню недавню розбіжність у позиції щодо граничних строків накладення штрафів за ст. 265 КЗпП. Держпраці наполягала, що будь-яких обмежень для накладення таких штрафів немає (див. лист від 29.12.2017 р. № 12291/4/4.1-ДП17), тоді як, на думку Мінсоцполітики, такий строк має обмежуватися 1095 днями (див. лист від 05.01.2018 р. № 8/0/22-18/134).

На жаль, у цьому випадку ми не згодні з обома. Пояснимо чому і почнемо з висновку Держпраці.

Спершу зауважимо, що штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати накладається за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці. По суті кажучи, законодавство не містить визначення терміна «мінімальні гарантії в оплаті праці». Водночас ст. 11 Закону про оплату праці* вказує, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії в оплаті праці визначаються генеральною угодою. Фактично — за буквою закону — ця норма прив’язує термін «мінімальні гарантії в оплаті праці» лише до мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати.

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Але! У ч. 1 ст. 12 Закону про оплату праці міститься ще й інший термін — «мінімальні державні гарантії», і навіть наводиться їх склад. Це норми і гарантії, передбачені як ч. 1 ст. 12 Закону про оплату праці (до речі, в ній про аванси працівникам немає жодного слова), так і КЗпП.

Зауважимо: щодо питання відповідальності за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці Держпраці традиційно (у тому числі на офіційних сайтах своїх місцевих управлінь) посилається саме на цю ст. 12 Закону про оплату праці. Так само це відомство вчинило і в листі, що коментується. Подібний підхід чиновників можна пояснити, адже посилання на КЗпП у ст. 12 Закону про оплату праці дозволяє їм істотно розширити перелік підстав для застосування штрафу в десятикратному розмірі мінімальної зарплати. Але, на жаль, він не відповідає ні законодавству, ні здоровому глузду.

По-перше, як ми вже зазначали, штраф у десятикратному розмірі мінімальної зарплати застосовується за недотримання саме мінімальних гарантій в оплаті праці, а не мінімальних державних гарантій. Це різні терміни, і будь-які аналогії тут недоречні.

По-друге, якщо й говорити про аналогії, то можна згадати висновок Держпраці у питанні заниження суми індексації. У ньому чиновники пояснили: якщо індексація нараховується, але в неправильному розмірі, то штраф застосовується не в десятикратному розмірі мінзарплати, а лише у розмірі однієї мінімальної зарплати — як за інше порушення трудового законодавства (абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП). Враховуючи це, аналогічний підхід Держпраці слід було б застосувати і щодо авансів у заниженому розмірі.

По-третє, якщо виходити з позиції Держпраці та використовувати як підставу ст. 12 Закону про оплату праці, то під порушення мінімальних гарантій в оплаті праці підпадає практично будь-яке порушення КЗпП. Водночас, законодавець у ст. 265 КЗпП спеціально розмежував порушення на різні види та передбачив за них різні санкції. При цьому, оскільки таке порушення, як заниження суми авансу працівнику, не виділено в ст. 265 КЗпП окремо, за нього, на нашу думку, штраф має накладатися у розмірі однієї мінімальної заробітної плати — як за інше порушення трудового законодавства (див. також вище аналогію з неправильно визначеною сумою індексації). Зауважимо, що подібна логіка зустрічається також у судовій практиці: зокрема, в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 р. у справі № 816/1758/17, де, проаналізувавши склад ст. 11 і 12 Закону про оплату праці, він дійшов висновку, що доплата за шкідливі умови праці не належить до мінімальних гарантій з оплати праці (оскільки не зазначена в ст. 12 Закону), а тому, якщо вона не виплачується, штраф застосовується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

По-четверте, наскільки нам відомо, фахівці Держпраці в усних роз’ясненнях цілком погоджуються з тим, що за порушення строків виплати заробітної плати та інших виплат, передбачених законодавством, більш ніж за один місяць штраф застосовується в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (а якщо менше одного місяця — у розмірі однієї мінімальної заробітної плати). Судячи з цього, виходить, що штраф за невиплату заробітної плати нижчий, ніж за виплату авансу в заниженому розмірі. Чи ж не абсурд це?

Що стосується позиції Мінсоцполітики, то зазначені нами аргументи підходять і для аналізу позиції цього відомства. Адже заниження суми авансу ще не можна вважати виплатою заробітної плати не в повному обсязі, оскільки помилка може бути пов’язана лише з неправильними розрахунками, і суму, якої не вистачає, буде виплачено у складі заробітної плати за частину місяця, що залишилася. Тому повторимося: за нашою оцінкою, таке порушення має кваліфікуватися як інше порушення трудового законодавства, і штраф за нього повинен застосовуватися у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене вище, сподіваємося, що чиновники переглянуть свою позицію. А до такого перегляду звернемо увагу, що з двох лих висновок Мінсоцполітики, враховуючи запропонований ним розмір штрафів, є меншим.

При цьому також зауважимо, що за таке порушення штраф загрожує не лише, власне, роботодавцю (за ст. 265 КЗпП — див. вище), а й його посадовим особам — на підставі ст. 41 КУпАП (навіть незважаючи на те, що Держпраці в листі, що коментується, про це навіть не згадує). Розмір такого штрафу становитиме, в загальному випадку, від 510 до 1700 грн.