Якщо працівник призваний на строкову військову службу

Повістка — перша ластівка

Строки чергових призовів на 2018 рік визначено Указом Президента України від 15.02.2018 р. № 33/2018. За вже усталеною традицією — це квітень — травень та жовтень — листопад.

Вашому працівнику також надійшла повістка з військкомату для проходження призовної комісії? Отже, він повинен прибути до військкомату у строк, зазначений у ній (ч. 8 ст. 15 Закону № 2232*). Зверніть увагу, призов громадян на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправку їх до військових частин.

* Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

Причому не завжди отримання повістки рівнозначне направленню на строкову військову службу. Громадянин може отримати відстрочення або навіть звільнення від призову. Але у будь-якому разі час проходження призовної комісії має бути оплачено.

Так, ч. 2 ст. 21 Закону № 2232 визначено, що на якийсь час, необхідний для виконання обов’язків, пов’язаних із призовом на військову службу, проходженням медогляду за направленням військкомату, працівник звільняється від роботи. При цьому за ним зберігаються місце роботи, посада і середня заробітна плата. Такі трудові гарантії поширюються як на основних працівників, так і на сумісників — і внутрішніх, і зовнішніх

У табелі обліку робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489) не відпрацьований працівником час у зв’язку з відвіданням військкомату та проходженням медогляду відображайте буквеним кодом «ІН» (цифровим кодом «22»).

Середню зарплату розраховуйте відповідно до Порядку № 100**, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата (див. далі).

** Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Що гарантує держава?

За загальним правилом, призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу є підставою для припинення з ним трудового договору (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Виняток із цього правила — випадки, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Ситуація, яку ми сьогодні розглядаємо, належить саме до таких виняткових.

Так, ч. 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток за працівниками, які призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду. Про це ж говорить і ч. 2 ст. 39 Закону № 2232.

Як довго зберігати? На строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення «солдата підприємства» з військової служби.

Чи діє особливий період зараз? Визначення особливого періоду наведене в законах України «Про оборону України» від 06.12.91 р. № 1932-XII та «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII. Він діє з моменту оголошення рішення про мобілізацію. При цьому закінчення заходів з мобілізації не припинило особливий період. Тобто особливий період продовжує діяти й зараз. На це звертають увагу ВАСУ в постанові від 16.02.2015 р. у справі № 800/582/14 та Міноборони у листі від 20.10.2016 р. № 316/1/906.

Його могло б припинити рішення Президента України про проведення демобілізації. Але на сьогодні таке рішення не приймалося.

Щоправда, існує і протилежна думка, мовляв, особливого періоду немає. Саме такого висновку дійшла Госаудитслужба у своєму листі від 20.11.2017 р. № 25-18/627. На підтримку своєї позиції вона навела ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 04.02.2016 р. у справі № 826/18425/15 та ухвалу ВССУ від 01.02.2017 р. № 712/12892/15-ц, у якому судді дійшли висновку, що наразі особливий період не діє.

Проте ми з такими висновками категорично не згодні. Вважаємо, що в спорі щодо «особливого періоду» слід керуватися позицією, представленою Міноборони та ВАСУ (див. вище).

А для охочих ризикнути нагадаємо, що за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків з несення військової служби, передбачено штраф у 10-кратному розмірі мінзарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац п’ятий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

На підставі наданої працівником повістки із військкомату про призов видайте наказ про звільнення від роботи у зв’язку із призовом на строкову військову службу.

У табелі обліку робочого часу не відпрацьований працівником час проходження військової служби у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, відображайте буквеним кодом «ІН» (цифровим кодом «22»).

Зверніть увагу: зазначений вище пакет гарантій (збереження роботи, посади + виплата середнього заробітку) повинні надавати призовникам не лише підприємства, а й так само фермерські господарства та фізособи-підприємці. Тобто ніхто з перелічених категорій роботодавців не має права звільнити працівника, призваного на строкову військову службу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Ці вимоги необхідно виконувати і щодо сумісників (зовнішніх і внутрішніх).

З працівниками, які працюють за строковим трудовим договором, справа така. Поки строковий трудовий договір з працівником діє, на нього поширюються усі пільги та гарантії, встановлені ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 2232. Але в останній день дії цього договору можна звільнити працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Це підтверджує і Мінсоцполітики у листі від 05.12.2014 р. № 520/06/186-14. У такому разі в трудовій книжці цього працівника робиться стандартний запис: «Звільнений у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Чи потрібно вносити запис до трудової книжки працівника про проходження військової служби? Оскільки працівник працює на підприємстві і має запис в трудовій книжці про прийняття на роботу, запис про проходження військової служби в цьому випадку можна не робити (див. лист Мінсоцполітики від 04.04.2018 р. № 156/0/22-18).

Розраховуємо середній заробіток

Середній заробіток для оплати днів строкової військової служби працівника розраховують відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують початку військової служби.

Який день вважається початком проходження строкової військової служби? Це день відправлення призовника у військову частину з обласного збірного пункту (ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).

Закінченням проходження військової служби вважають день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст. 24 Закону № 2232).

Зверніть увагу: всі дні строкової військової служби оплачують виходячи з однієї середньої. Щомісячно розраховувати нову середню зарплату не потрібно.

Працівнику, який до моменту відбуття в армію працював на одному підприємстві і за основним місцем роботи, і за сумісництвом, середній заробіток потрібно буде розраховувати окремо за основним місцем роботи і окремо за сумісництвом. А якщо на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів)? У цьому випадку орієнтуємося на п. 10 Порядку № 100, розраховуємо коефіцієнт підвищення тарифної ставки (окладу) та коригуємо на нього середньоденну (середньогодинну) зарплату.

Виходячи з відкоригованої «середньої» оплачуємо дні, не відпрацьовані у зв’язку з військовою службою, починаючи з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Докладніше з порядком обчислення суми середньої зарплати ви можете ознайомитися в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 102, с. 49.

Як виплачувати середній заробіток


Тут усе просто. Виплачується середній заробіток працівнику так само, як і звичайна зарплата, з урахуванням вимог ст. 115 КЗпП для її виплати, тобто в робочі дні, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Важливий нюанс: нараховані суми підприємству доведеться виплачувати за рахунок власних коштів без їх наступної компенсації з бюджету. Але є й добрий момент. Нарахована середня зарплата «солдата підприємства» в порівняльних розрахунках для цілей виконання трудової вимоги «не нижче мінімалки» участі не бере.

А це означає, що розраховувати «трудову» доплату, якщо середній заробіток за місяць виявився нижчим за мінзарплату, не потрібно (див. листи Мінсоцполітики від 13.02.2017 р. № 322/0/101-17/282 та від 17.02.2017 р. № 391/0/101-17/282). Підстава — такий заробіток нараховано за невідпрацьований час.

Оподатковуємо середній заробіток

ПДФО та ВЗ. Тут із середнім «військовим» заробітком поводимося як із звичайною зарплатою. Оподатковуємо ПДФО (за ставкою 18 %) та ВЗ (за ставкою 1,5 %) у загальному порядку (див. 103.02 БЗ). Але враховуємо, що «солдати підприємства» не мають права на податкову соціальну пільгу.

Пов’язано це з тим, що вони отримують ще й грошове забезпечення військовослужбовців з бюджету. А п.п. 169.2.3 ПКУ забороняє застосовувати пільгу до зарплати, яку працівник отримує одночасно з доходами у вигляді грошового або майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, яке виплачується з бюджету.

У формі № 1ДФ нараховані працівнику-військовослужбовцю суми відображайте з ознакою доходу «101». А от у дотабличній частині цієї форми в графі «Працювало за трудовими договорами» осіб, призваних на строкову військову службу, відображати не потрібно (див. 103.25 БЗ).

ЄСВ. З нарахованих працівникові сум середнього заробітку справляйте ЄСВ також у загальному порядку (за ставкою 22 %). Причому, якщо база нарахування ЄСВ, визначена щодо такого працівника, працевлаштованого за основним місцем роботи, виявиться нижчою від мінзарплати, необхідно буде на різницю між цими двома величинами донарахувати ЄСВ. У Звіті за формою № Д4: 1) у таблиці 1 працівників-військовослужбовців враховують при розрахунку показників «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період», «Штатна чисельність працівників», а також «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати»; 2) у таблицю 5 інформацію про призваного на строкову військову службу працівника не вносять; 3) у таблиці 6 середній заробіток «солдата підприємства» відображають, проставляючи в графі 9 код категорії застрахованої особи «47».