Понадлімітне споживання електроенергії

Перш за все з’ясуємо, чи живе ще сьогодні поняття «понадлімітне споживання електроенергії».

Що за ліміт такий?

Як було? Зазвичай, вживаючи зазначений термін, ми маємо на увазі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР. Свого часу у ній містилася вимога до споживачів (крім населення та навчальних закладів) сплачувати енергопостачальникам двократну вартість електроенергії, спожитої понад договірну величину за розрахунковий період. Те саме було прописано й у п.п. 4.2.2 Типового договору про постачання електричної енергії (див. додаток 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.96 р. № 28). На сьогодні згадані нормативно-правові акти уже не працюють. Зокрема, ст. 26 старого «електроенергетичного» Закону скасовано новим Законом № 2019¹. На його виконання розроблено нові Правила № 312², в додатку 5 до яких міститься новий Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу.

¹ Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII.

² Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312.

Як зараз? Чи означає це, що зараз поняття договірних величин споживання електроенергії взагалі неактуальне? Ні, не означає. Цей термін, як і раніше, наявний у п.п. 1.1.2 Правил № 312. Там сказано, що договірна величина споживання електричної енергії — це узгоджена в договорі між електропостачальником і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Про перевищення зазначеної договірної величини у Правилах № 312 теж згадується. Зокрема, електропостачальник має право отримати від споживача відшкодування збитків, пов’язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період, відповідно до актів законодавства та умов договору (п.п. 10 п.п. 5.2.1 Правил № 312).

Порушення і кара. Вищесказане означає, що перевищення договірних величин споживання електроенергії є порушенням Правил № 312, а отже — правопорушенням на ринку електричної енергії (п.п. 2 ч. 2 ст. 77 Закону № 2019). Однак вважати плату за «понадлімітну» електроенергію штрафом на підставі ст. 77 Закону № 2019 — не вийде, бо зазначена стаття не передбачає покарання для споживачів.

А як карають споживачів? У Правилах № 312 міститься згадка про спеціальний Акт про порушення, яким фіксується той факт, що споживач здійснив правопорушення на ринку електроенергії. Цей Акт складається згідно з п.п. 8.2.5 Правил № 312. На підставі Акта про порушення визначаються обсяг необлікованої електроенергії та сума завданих споживачем збитків (п.п. 8.2.6 Правил № 312). Але

Він має право встановити підвищену оплату за надміру спожиту електроенергію³, однак говорити про збитки постачальника від такого споживання, на нашу думку, недоречно.

³ Наприклад, Київобленерго у своїй комерційній пропозиції заздалегідь встановлює, що «понадлімітна» електроенергія оплачується з коефіцієнтом 1,5: http://koe.vsei.ua/koe/documents/140618161954_fd89ddf4a924576d8a8bbf7e0e82e6de.pdf

Плата за перевищення ліміту. То чим наразі є підвищена плата за «понадлімітну» електроенергію — ціною чи штрафом? На це питання однозначно відповісти не можуть навіть фахівці ДКСУ. Вони у своїх роз’ясненнях радять спиратися на первинні документи. А саме: якщо в підтвердних документах сума сплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії зазначена як оплата за товар, то така оплата вважається оплатою електроенергії, а якщо зазначено окремим рядком «Штрафні санкції або пеня» — штрафом.

Тож фактично маємо ситуацію «що напишете, те і буде». Наприклад, у комерційній пропозиції Київобленерго згадка про підвищену плату за понадлімітну електроенергію міститься у розділі «Ціна (тариф) електричної енергії». Однак водночас можна помітити, що в інших регіонах у деяких договорах, укладених між споживачами і обленерго вже після набуття чинності Правилами № 312, згадка про таку плату, як і раніше, міститься у розділі «Відповідальність споживача» (див., наприклад, рішення Господарського суду Львівської обл. від 07.05.2018 р. у справі № 914/31/18 і рішення Господарського суду Вінницької обл. від 13.06.2018 р. у справі № 902/121/18⁴).

⁴ Див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74159526 і http://reyestr.court.gov.ua/Review/74895731 відповідно.

Нацкомісія з регулювання ринку комунальних послуг раніше вважала таку двократну сплату саме санкцією, а не платою за електроенергію. На думку фахівців Комісії, у разі, коли споживач зобов’язаний відповідно до умов договору сплатити суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі двократної вартості, то структура такого платежу складається з двох частин. Одна частина відповідає оплаті за товар, а друга частина — штрафній санкції (див. лист НКРЕКП від 11.09.2017 р. № 9830/20/7-17). Однак далі у тому ж листі Комісія констатує, що ст. 26 Закону про електроенергетику втратила чинність. Тож

Втім, «відгомін» старих норм, схоже, ще довго даватиметься взнаки, відбиваючись у тому числі й на позиції судів. Судова практика у період дії ст. 26 Закону про електроенергетику була неоднозначною. З одного боку, суди здебільшого стверджували, що сплата за понадлімітну електроенергію у двократному розмірі — це штрафна санкція (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 17.06.2013 р. у справі № 15/224-07-5203, рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2016 р. у справі № 911/1314/16 і рішення Миколаївського окружного адмінсуду від 20.03.2018 р. у справі № 814/2009/17⁵). Однак траплялися і рішення, у яких такий двократний платіж визнавали платою за електроенергію (див. ухвалу ВАСУ від 03.02.2016 р. у справі № 814/2568/13-а⁶). Тенденцію згідно з новими Правилами № 312 визначати ще рано, але, імовірно, питання не перестане бути спірним.

⁵ Див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/31988013, http://reyestr.court.gov.ua/Review/58735281 і http://reyestr.court.gov.ua/Review/72918103 відповідно.

⁶ Див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55465504.

Тож констатуємо, що внаслідок скасування ст. 26 Закону про електроенергетику «антисанкційна» («тарифна») позиція перемогла, але «штрафна» продовжує опиратися ☺. Багато в чому цей опір викликаний тим, що обленерго намагаються у вже нові договори вставляти норми, аналогічні до п.п. 4.2.2 скасованого Типового договору. Тож майте на увазі, що допоки діє договір, укладений до набуття чинності Правилами № 312, енергетики зможуть вимагати від вас подвійну плату, незважаючи на те, що документ, на підставі якого така плата стягується, вже втратив чинність. Бо ж ви, як споживач, не можете порушувати договірні зобов’язання.

Бухгалтерський облік

Враховуючи вищевикладені міркування щодо сутності платежів, які нараховуються підприємству за перевищення договірних величин споживання електроенергії, буде формуватися і бухоблік таких платежів.

За своєю суттю такі платежі для споживача є платою за електроенергію. Тому їх цілком можна розглядати як витрати на сплату комунальних послуг. А такі витрати Інструкція № 291 наказує обліковувати за дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати».

Хоча не буде помилкою також списувати електроенергію на витрати за напрямом її використання — на загальновиробничі, адміністративні чи збутові витрати (відповідно рахунки 91, 92, 93). А якщо з вашого договору випливає, що підвищена плата є саме санкцією, можете використовувати субрахунок 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Податок на прибуток

У податковоприбутковому обліку витрати на оплату «понадлімітної» електроенергії відображаємо цілком «по-бухобліковому». Тобто вони зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток як звичайнісінькі витрати і у своєму впливі на фінрезультат до оподаткування, по суті, мало чим відрізняються від інших витрат.

Зауважимо: питання щодо класифікації платежу за «понадлімітне» використання електроенергії для податковоприбуткового обліку не є аж занадто принциповим.

Навіть якщо ви — високодохідник, а платіж за понадлімітне використання ви класифікуєте як штраф, вам навряд чи «світить» різниця згідно з п.п. 140.5.11 ПКУ.

Справа в тому, що практично усі обленерго в Україні — це платники податку на прибуток на загальних підставах, а різниця стосується тільки штрафів, сплачених на користь юросіб-єдиноподатників і «прибутківців-нульовиків».

ПДВ

Оскільки платіж за «понадлімітне» використання електроенергії є фактично платою за придбану електроенергію, така операція є операцією з постачання товару у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ. У зазначеному підпункті навіть окремо конкретизується, що з метою застосування терміна «постачання товару» електрична енергія вважається товаром.

Тобто ваш постачальник електроенергії має нараховувати собі податкові зобов’язання з ПДВ, а ви (як покупець) уключаєте суму «вхідного» ПДВ до складу свого податкового кредиту. До 01.01.2019 р. дата податкових зобов’язань і податкового кредиту в операціях з постачання електроенергії визначається за касовим методом тільки для постачальників такої енергії (п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Тож ви (як покупець електроенергії) відображаєте податковий кредит за такими операціями за загальним правилом «першої події».

Якщо електроенергія споживається на умовах передоплати, жодних проблем. А от якщо електроенергію спочатку спожито, а вже потім оплачено (а з «понадлімітною» електроенергією зазвичай буває саме так), виникає запитання. Бо ж податкову накладну за фактом споживання неоплаченої електроенергії ніхто вам не видасть. У такому випадку «понадлімітну» електроенергію можна уключити до складу податкового кредиту на підставі рахунку від енергетиків (п.п. «а» п. 201.11 ПКУ). Про це ми вже писали у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 65, с. 29. Або ж можна дочекатися податкової накладної і відобразити решту податкового кредиту вже за другою подією.

Чи можна вважати придбану «понадлімітну» електроенергію такою, що використовується в господарській діяльності платника ПДВ? На нашу думку, так. Адже фактичне використання електроенергії в господарській діяльності не залежить від того, чи «вписався» споживач у «енергетичний» ліміт. А спеціальних норм, які б визначали понадлімітне використання електроенергії як «негосподарське», у ПКУ немає. Тож «компенсаційні» податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ у зв’язку з придбанням «понадлімітної» електроенергії нараховувати не потрібно.

Приклад. Підприємство згідно з договором має місячний ліміт на споживання електроенергії в обсязі 10000 кВт·год. Тариф становить 2,16 грн./кВт·год (у тому числі ПДВ — 0,36 грн./кВт·год). Підприємство за місяць спожило 12000 кВт·год електроенергії.

Облік придбання електроенергії

Отже, ухваленням нових Правил № 312 питання про облік понадлімітного споживання електроенергії поки не вирішено. Куди в нових реаліях схилятимуться фіскали і судова практика — покаже час.