Сільгоспроботи та паливний акциз

Проблеми на рівному місці

За загальним правилом, якщо агротоваровиробник, реалізує паливо, то він вважається платником акцизного податку за реалізацію палива (далі — паливного акцизу). При цьому під реалізацію пального з метою сплати паливного акцизу потрапляють не тільки операції з передачі пального на підставі договору купівлі-продажу, а й чимало інших операцій.

Річ у тому, що ще на початку 2016 року законодавці під поняття «реалізація палива»* для цілей сплати паливного акцизу підтягли багато інших випадків передачі палива. Так, згідно із п.п. 14.1.212 ПКУ під реалізацією пального розуміють у тому числі й передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі ЦП-договорів за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, тощо.

* Нещодавно ВР прийняла проект Закону № 9260 від 05.11.2018 р., яким змінюється визначення «реалізація пального», але на час підготовки статті остаточного тексту цих змін немає.

Податківці, користуючись розширенням цього поняття (див. листи від 15.06.2017 р. № 674/6/99-99-15-03-03-15/ІПК, від 20.08.2018 р. № 3585/6/99-99-15-03-03-15/ІПК та від 27.07.2018 р. № 3302/6/99-99-12-01-02-15/ІПК), стали наполягати, що заправка техніки підрядника (виконавця) пальним замовника при виконанні підрядних робіт (здійснення робіт зі збору врожаю, обробки ґрунту тощо), вважається реалізацією пального для сплати акцизного податку.

Аргумент у них єдиний: така передача відбувається за ЦП-договором (договором підряду) без будь-якої компенсації, але з передачею права розпорядження таким пальним.

Тому фіскали наполягають:

Якщо цього не зробити, то аграрій-замовник може сильно постраждати. А саме їм загрожує чималий штраф — 100 % вартості реалізованого пального (переданого своєму підряднику) без реєстрації платником паливного акцизу (п. 117.3 ПКУ).

Тому аграрії, які передають пальне виконавцю, мають вирішити, чи:

— зареєструватися платником паливного акцизу та уникнути штрафів, але потрапити на складання і реєстрацію акцизних накладних та подання звітності;

— спробувати поборотися за справедливість (як це зробити, читайте далі);

— вигадати «схему» уникнення реєстрації платником паливного акцизу. Про них — також далі.

Кидаємо виклик фіскалам

Перш за все хочемо сказати, що висновки податківців щодо обов’язкової реєстрації аграрія, який передає пальне своєму підряднику, реєструватися платником паливного акцизу не є законними.

На наш погляд: аграрій, який передає пальне виконавцю, не здійснює реалізацію пального. Так, з юридичної точки зору, передачу пального за договором підряду виконавцю слід вважати не реалізацією (пальне навіть при виконанні робіт є власністю аграрія), а використанням у госпдіяльності замовника.

Крім того, коли замовник передає виконавцю пальне на виконання певної роботи, то він чітко вказує, що відповідне пальне, яке передане у певній ємності, має бути використане при здійсненні конкретної роботи. Отже, замовник наділяє пальне індивідуальними ознаками. А тому говорити, що при передачі пального замовнику відбувається перехід права власності на таке пальне чи право розпорядження, не слід.

Водночас ці аргументи навряд чи переконають податківців у помилковості їх тверджень. А тому відстоювати справедливість напевно доведеться у суді.

У судовій практиці зустрічаються як позитивні, так і негативні висновки.

Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 825/1391/17* Суд зробив висновок, що передачу замовником палива перевізнику або особі, яка надає послуги з вирощування сільгоспкультур (виконавцю), не можна вважати продажем палива.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73088999#.

Аргументи: при передачі палива для виконання договору підряду не відбувається ні переходу права власності, ні переходу права розпорядження цим паливом. Адже при виконанні договору підрядник (виконавець) діє в обмежених рамках, визначених договором і законом (ч. 1 ст. 840 ЦКУ), а тому він повинен використовувати пальне за призначенням в межах нормативів, а залишок повернути замовнику. Тобто і говорити про реалізацію палива в такому випадку не слід.

Водночас передчасно радіти не потрібно. Річ у тому, що в судовій практиці є і негативні судові рішення. Так, у постанові Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 21.09.2017 р. у справі № 804/7119/16** суд став на бік фіскалів. Судді вважають, що передане в користування пальне з моменту передачі потрапляє в повне користування виконавця послуг і однозначно впливає на порядок розрахунків між сторонами угоди. І, мовляв, тому така операція є реалізацією пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ. Звісно, у цій справі ще не поставлена крапка. Останнє слово ще не сказав Верховний Суд. Але висновок може бути різним.

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67745916.

Тому тим, хто готовий іти сперечатися із фіскалами до суду, слід розуміти, що 100 % гарантії перемоги ніхто не дасть. І судові тяжби будуть тривалі.

Тим аграріям, які не бажають судитися, але і ставати платниками паливного акцизу особливого бажання не мають, щоб передати легально пальне виконавцю, доведеться винайти спосіб, як оформити операцію, щоб передача палива підряднику не вважалася його реалізацією.

Уникаємо реєстрації

Щоб передати пальне виконавцю і не реєструватися платником паливного акцизу, можна скористатися одним з таких способів:

1. Оренда техніки. Один із найкращих варіантів — замість договору підряду укласти з виконавцем договір оренди його техніки з екіпажем (ч. 2 ст. 798 ЦКУ). У цьому випадку заправка техніки буде вважатися не передачею палива підряднику за ЦП-договором, а використанням палива у своїй діяльності. На цьому наголошують і контролери, зокрема, у листах ДФСУ від 15.06.2017 р. № 674/6/99-99-15-03-03-15/ІПК та від 13.10.2017 р. № 2246/М/99-99-13-01-02-14/ІПК.

2. Паливо виконавця на нафтоскладі замовника. У цьому випадку, як і планувалося, роботи виконуються за договором підряду, але заправляється виконавець своїм пальним, яке лише знаходиться на нафтоскладі замовника. Щоб воно туди потрапило, радимо виконавцю укласти із замовником договір оренди ємності для зберігання пального.

У цьому випадку замовник відшкодовує підряднику витрати на паливо на підставі актів виконаних робіт. А тому про перехід права власності або права розпорядження на таке пальне не йдеться. Тобто про реалізацію палива говорити не слід. З цим погоджуються контролери в листі ДФСУ від 15.04.2016 р. № 8610/6/99-99-15-03-03-15.

Крім того, пальним, що знаходиться на нафтоскладі у замовника, володіє саме виконавець. До замовника ні право власності, ні право розпорядження на пальне, що знаходиться у ємності, переданій в оренду, не переходить. Водночас оскільки послуга із оренди ємності для зберігання пального є платною, то за таку послуги виконавець має сплатити певну винагороду.

Це лише найбільш поширені варіанти виходу із цієї ситуації. Існують й інші. Тому все у ваших руках.