Перша ПДВ-подія «із розривом дат»

В обраному У обране
Друк
Солошенко Людмила, податковий експерт
Податки та бухгалтерський облік Грудень, 2018/№ 99
Для більшості операцій у ПДВ-обліку важлива перша подія. Адже переважно податкові зобов’язання (ПЗ) у продавця/податковий кредит (ПК) у покупця виникають за оплатою або відвантаженням (отриманням) товарів і послуг. Втім, ця подія може виявитися для сторін не завжди синхронною. Детальніше на прикладі конкретних ситуацій розберемо можливий «різнобій».

Передусім, освіжимо в пам’яті матчастину — нагадаємо норми, що стосуються першої події для продавця і покупця (див. таблицю).

Правило першої події з ПДВ для продавця і покупця

У продавця (п. 187.1 ПКУ)

У покупця (п. 198.2 ПКУ)

Датою виникнення ПЗ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Датою віднесення сум податку до ПК вважається дата тієї події, яка відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг

Отже, ПЗ/ПК у сторін виникають:

— у «передоплатному» випадку (тобто якщо перша подія — передоплата) — на дату зарахування/списання грошових коштів;

— у «відвантажувальному» випадку (тобто якщо перша подія — відвантаження) — на дату відвантаження/отримання товарів/послуг.

І якщо на цю «теорію» накласти ідеальний випадок — коли зарахування/списання коштів (чи відвантаження/отримання товарів) відбувається «одним днем» — питань не виникатиме. Але що як на практиці ситуація складається трохи інакше: події не збігаються в часі і списання/зарахування коштів (відвантаження/отримання товару) відбувається в різні дні? Словом, якщо виникає «розрив дат». Коли у такому разі у продавця виникатимуть ПЗ, а у покупця — ПК?

Розглянемо найбільш поширені ситуації (з передоплатою і з відвантаженням).

Передоплата: гроші надійшли продавцю наступного дня

Припустимо, передоплату покупець перерахував увечері і гроші зайшли продавцеві на рахунок тільки наступного дня.

Що ж, такий «розрив» цілком вписується у банківські правила. Адже в загальному випадку банк повинен здійснити переказ коштів за розрахунковим документом, що надійшов протягом операційного часу, у день його надходження (а у разі надходження розрахункового документа клієнта після закінчення операційного часу — на наступний робочий день). І навіть більше: за домовленістю з клієнтами банки можуть встановлювати інший термін переказу коштів, який, проте, не може перевищувати 3 операційних днів (ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, п. 4 гл. 2 розд. I Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 р. № 320).

Одним словом, немає нічого забороненого і дивного в тому, що «списання/зарахування» коштів може відбуватися в різні дні. Проте оскільки податкову накладну (ПН) складає продавець, то дотримуючись вимог п. 187.1 ПКУ,

ПН продавець складе днем зарахування коштів на рахунок

Адже для продавця зарахування коштів на рахунок — це перша подія, тобто дата виникнення ПЗ, які у свою чергу він повинен підтвердити випискою ПН.

У такій ситуації поспішаємо заспокоїти покупця. Йому не треба хвилюватися за ПК, мовляв, що ПН вийшла «не тією датою» і, скажімо, вимагати від продавця «днем раніше» перевиписати ПН. Насправді, тут ніякої помилки немає. ПН складена продавцем на правильну дату (днем раніше продавець ПН виписувати не має (!) права, адже для продавця того дня ще не настала перша подія). Тому зареєстрована продавцем ПН (датована днем зарахування грошей продавцеві на рахунок) — «законна» і на законних підставах підтверджує у покупця ПК. І навіть якщо подібна ситуація станеться «на стику місяців»: гроші від покупця пішли в останній день місяця, а до продавця надійшли першим днем наступного, то саме таким першим днем наступного місяця у продавця і виникатимуть ПЗ, а у покупця (після реєстрації продавцем ПН) — право на ПК.

Відвантаження: товар доставлений покупцеві в інший день

Чи візьмемо інший яскравий приклад — коли, навпаки, перша подія — відвантаження, проте товар не може бути переданий того ж дня «з рук у руки» покупцеві, а вимагає доставки (наприклад, стороннім перевізником). Отже, коли «відвантаження/отримання» товару відбуваються в різні дні.

У такому разі продавець, дотримуючись п. 187.1 ПКУ, нарахує ПЗ за першою подією — відвантаженням. Причому нараховуючи ПЗ за першою подієювідвантаженням, продавець має орієнтуватися на дату, на яку припадає початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного перебування (зберігання) у продавця. Тобто на початок передачі товару або безпосередньо покупцеві, або перевізникові, або організації, що здійснює доставку покупцеві цього товару будь-яким способом. Про це неодноразово говорили податківці (листи ДФСУ від 06.06.2018 р. № 2478/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 20.04.2018 р. № 1769/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 30.01.2018 р. № 340/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 31.12.2012 р. № 8323/0/61-12/15-3115).

Тому на дату відвантаження (тобто передачі товару перевізникові) продавець нарахує ПЗ, на підтвердження яких складе і зареєструє ПН. Причому зверніть увагу: факт переходу права власності для нарахування ПЗ ніякого значення не має. Тому відсовувати нарахування ПЗ, скажімо, до моменту переходу права власності для продавця було б неправильно.

Проте коли мова заходить про протилежну сторону — покупця і виникнення у нього права на ПК, то чомусь в цьому випадку саме до переходу права власності прив’язуються податківці. Вони вважають, що реалізувати право на формування ПК покупець — платник ПДВ може тільки після складання продавцем ПН і реєстрації її в ЄРПН, зокрема у момент відвантаження товару, проте не раніше (!) отримання на такий товар права власності (листи ДФСУ від 10.08.2017 р. № 1574/ІПК/28-10-01-03-11, від 19.04.2016 р. № 8809/6/99-99-19-03-02-15, детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 60, с. 13).

Тоді з урахуванням думки податківців виходить: якщо товар доставляє перевізник (а в цій ситуації згідно з ч. 2 ст. 334 ЦКУ право власності переходить у момент вручення товару перевізникові), то покупець зможе відобразити ПК, не чекаючи отримання товару (на підставі зареєстрованої ПН), тобто коли товар ще в дорозі. Але ж п. 198.2 ПКУ говорить саме про отримання (!) товарів/послуг (а не про перехід права власності). А тому вважаємо, що

покупцеві спокійніше

відображати ПК тільки після фактичного отримання товару

Адже саме тоді будуть дотримані ПК-умови з ПКУ. Тому навіть якщо «відвантажувальну» ПН продавець вже зареєстрував, то відображати за нею ПК покупцеві доцільно тільки після отримання товарів і послуг. А тому в цій ситуації ПЗ у продавця випереджатимуть ПК у покупця. Причому така несинхронність відповідає ПКУ, тому нічого страшного в ній немає.

Втім, ще був ліберальний лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 р. № 2094/ІПК/26-15-12-01-18 (ср. 025069200). У нім податківці «датою отримання» товару називали дату початку передачі товару від постачальника безпосередньо покупцеві або перевізникові. І отже (синхронно з відображенням продавцем ПЗ), дозволяли покупцеві відображати ПК на підставі зареєстрованої продавцем ПН (тобто навіть коли товар ще фізично не доїхав). Як бачимо, податківці можуть і в такому ключі трактувати «дату отримання» і погоджуватися з «раннім» ПК у покупця.

У свою чергу зазначимо, що іноді може мати право на існування і цей варіант (тобто у тому випадку, якщо підприємство вже у момент відвантаження вирішить, що це «отримання»). Адже за бухобліковими нормативами про отримання активів можна говорити за умови їх контролю підприємством, достовірності оцінки вартості, а також імовірності отримання в майбутньому економічних вигод від використання (п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5 П(С)БО 9 «Запаси»). Причому судження щодо «контролю» доволі суб’єктивні і в кожному випадку підприємство самостійно вирішує, в який момент воно набуває над активами контролю. Тому якщо підприємство-покупець визнає, що ці умови (у тому числі здійснення контролю) дотримуються вже у момент передачі продавцем товарів перевізникові, то може розцінити товари як отримані і оприбуткувати їх на баланс (вважати їх, наприклад, товарами в дорозі).

Тим паче що на практиці непоодинокі випадки, коли, приміром, підприємства оптової торгівлі займаються так званою «торгівлею з коліс», коли товари на склад підприємства взагалі не надходять. Проте в цьому випадку підприємство, безумовно, визнає їх активами, оприбутковує (визнає отриманими), ну а потім у загальному порядку спише з балансу при продажу. Тож

коли товар вважати отриманим, підприємство-покупець

у кожній ситуації має право вирішувати самостійно

Тому від моменту «отримання» товару залежатиме і момент виникнення у підприємства-покупця права на ПК.

висновки

  • Якщо передоплата — перша подія, то продавець нарахує ПЗ днем зарахування коштів на банківський рахунок. З приводу такої дати ПН не треба хвилюватися покупцеві, якщо з його рахунку гроші пішли, наприклад, днем раніше.
  • Якщо перша подія — відвантаження і ПН продавець вже зареєстрував, то відображати ПК покупцеві спокійніше тільки після фактичного отримання товарів і послуг.
  • Якщо покупець вже у момент відвантаження товару продавцем і передачі перевізникові визнає товар «отриманим», то у нього є підстави відображати ПК.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити