Теми статей
Обрати теми

Застосовуємо піраміду Ділтса: усуваємо професійні та особисті труднощі

Зімовін Олексій, практикуючий психолог, канд. психол. наук
Що таке піраміда Ділтса? Проста і наочна модель того, як влаштована жива система. Ми можемо використовувати її для аналізу окремої людини, групи людей, відділу організації, всієї організації, сім’ї тощо. Кожен рівень призначений для обробки певної інформації.

Власне саму модель ви бачите на рисунку внизу.

img 1

Оточення. Рівень оточення відображає ті умови, в яких існує жива система. Для опису цього рівня ми повинні відповісти на запитання: що?; де?; коли? Наприклад, якщо ми говоримо про людину: в якій квартирі вона живе, що їсть, з ким спілкується, де буває тощо. Про організацію: від яких інших організацій залежить, кому підпорядковується, в яких економічних, соціальних умовах існує.

Поведінка. Що робить жива система? Як вона поводиться? Описуючи поведінку співробітника організації, ми можемо назвати його завдання: розмовляє по телефону, складає звіт, проводить нараду, бере участь у конференції тощо.

Здібності. Що може жива система? Які ресурси має? Що в ній обумовлює саме таку поведінку, а не іншу? Якщо на рівні поведінки йдеться про конкретні дії, на рівні здібностей ми говоримо про саму стратегію дій, відповідаємо не на запитання «що робить система?», але на запитання «як вона це робить?». Наприклад, людина може швидко вчитися новому, вирішувати нетривіальні завдання, мати виражений музичний слух.

Переконання/цінності. Що важливе, значиме для живої системи? Чим вона пояснює свою поведінку? «Я намагаюся брати нові завдання, тому що розвиток дуже важливий для мене», — може говорити людина.

Ідентичність. На цьому рівні зберігаються результати самопізнання живої системи. Яка я людина? Яка вона — наша організація? Хто я взагалі? Людина може грати дуже різні ролі: батька, чоловіка, коханця, професіонала, жартівника тощо. Головне — чітко розуміти свою роль, адже тоді можна її змінити.

Місія. Навіщо я існую? Це запитання для людини. Навіщо ми існуємо? Запитання для організації. Місія визначає сенс існування і багато в чому ідентичність живої системи. Вона пов’язує живу систему із системами більш високого порядку. Так людина може намагатися зробити щось заради близьких, сім’ї, стражденних, суспільства в цілому. Організація теж може бути пов’язана з різними суперсистемами: освіта, виробництво, ремонт.

Отже, ми розглянули основні логічні, або нейрологічні рівні, на яких обробляється інформація про живу систему. Але навіщо це знання нам потрібне? По-перше, ми отримуємо певну модель аналізу самого себе і інших. Але це тільки одна сторона. Важливіше те, що, по-друге, використовуючи цю модель, можна не лише краще зрозуміти проблему, але і значно наблизитися до її вирішення. Як?

А. Енштейн говорив: «Жодну проблему не можна розв’язати на тому рівні, на якому вона виникла». І ось у нас у руках простий принцип подолання організаційних і особистих труднощів: визначте, до якого нейрологічного рівня належить проблема. Її вирішення завжди слід шукати на більш високому рівні.

У піраміді Ділтса більш високий рівень завжди є керівним по відношенню до нижчого: так, поведінка дозволяє змінити оточення, розвиваючи здібності, можна змінити поведінку, розбираючись з переконаннями і цінностями — актуалізувати здібності, розуміючи ідентичність — змінити цінності, а усвідомлюючи місію — навіть перебудувати уявлення про себе. Саме тому рішення утруднення ми завжди шукатимемо на більш високому нейрологічному рівні.

А тепер давайте повправляємося в застосуванні моделі Ділтса на практиці. Розглянемо декілька ситуацій.

Репутація організації залишає бажати кращого. У місті про неї розповідають всякі гидкості, залишають гнівні відгуки на сайтах і форумах, пишуть скарги у відповідні органи. На якому рівні розташовується ця проблема? Правильно, на рівні оточення. Щоб змінити ці умови, необхідно змінити поведінку: попросити співробітників поводитися ввічливіше з відвідувачами, розповідати тільки позитивні відомості про організацію, адже найчастіше негативні чутки поширюють саме працівники, моніторити відгуки про організацію і реагувати на них, вирішуючи заявлені проблеми тощо. Тільки змінивши свою поведінку, можна розв’язати проблему на рівні оточення.

Чоловік приділяє менше уваги, ніж необхідно? Дивимося з точки зору тієї живої системи, по відношенню до якої він це робить, тобто з точки зору дружини — по відношенню до неї проблема розташовується на рівні оточення. Де рішення? На рівні поведінки. Треба якось так змінити власні дії, щоб усе-таки відвернути чоловічка від лежання на дивані в обнімку з комп’ютером. Та хоча б кульку повітряну в його присутності підірвати, нехай пожахається.

Корисно подивитися на проблему й очима самої аналізованої живої системи, тобто чоловіка. Він лежить на дивані і не приділяє уваги — проблема на рівні поведінки. Тоді рішення на рівні здібностей. Подаємо йому приклад, самі звертаємося до нього з усією можливою ніжністю. А може, він просто не вміє говорити про своє кохання або соромиться? Тобто тепер уже проблема на рівні здібностей. Для вирішення переміщаємося на рівень цінностей — повідомляємо про те, як це для нас важливо, підкреслюємо, що в цьому немає абсолютно нічого страшного. І так далі, і так далі...

Боїтеся виступати публічно? Так, виступати — проблема взагалі-то поведінкова. Отже, розвиваємо здібності — скоромовки товкмачимо, навички планування виступу освоюємо, перед дзеркалом жести відпрацьовуємо. Здається, що взагалі красиво говорити не вміємо? Ліземо до цінностей — а що для вас краса виступу, навіщо вам виступати взагалі, що хочете отримати в результаті? Навіть і не знаєте, чого хочете і навіщо вам усе це потрібно. Пальпуємо ідентичність — а я хто взагалі? Я ж керівник, мені належить управляти людьми, захоплювати їх, надихати, а для цього і виступати доведеться. А може, я і не керівник зовсім? Для чого все це? Закинути б до чортової бабусі і пожити спокійно! Виявлена проблема на рівні ідентичності, згадуємо про місію — а для чого я все це робив? Чи влади я хотів, чи більше людям допомагати, чи ще щось. У будь-якому випадку на верхньому рівні рішення знайдеться, треба тільки пошукати.

Хотілося написати, нехай проблем у вас не буде, але це вже якась наївна позиція, професійному психологові не личить. Тому напишемо так — нехай проблем буде поменше і нехай вони будуть простішими. А взагалі даєш таке майже комуністичне, але доки не заборонене гасло: «Кожній проблемі по рішенню»! ☺

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі