Почнемо наш «розбір польотів» з «трудової» доплати до «мінімалки». Статтею 31 Закону про оплату праці встановлено: розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної зарплати. Тобто якщо, наприклад, на підприємстві встановлена почасова форма оплати праці та працівник, якому встановлено:
— оклад (тарифну ставку), виконав місячну норму праці, то його зарплата за такий місяць 2018 року не може бути нижчою за 3723,00 грн.;
— годинну тарифну ставку, виконав годинну норму праці, то його зарплата за місяць 2018 року, на який була встановлена така норма, не може бути нижчою за величину, яку знаходять розрахунково, помножуючи мінімальну зарплату у погодинному розмірі 22,41 грн. на годинну норму праці, встановлену працівнику на такий місць.
Оплата відпусток віднесена Інструкцією № 5 до виплат за невідпрацьований час (див. п.п. 2.2.12). Тому
відпускні не включаються в зарплату для забезпечення її мінімального рівня
Такий висновок узгоджується з положеннями ст. 31 Закону про оплату праці. Згодне з ним і Мінсоцполітики (див. листи від 13.02.2017 р. № 322/0/101-17/282 і від 21.03.2017 р. № 791/0/101-17/282).
Отже, у ситуації, що розглядається, керуємося положеннями абзацу п’ятого ст. 31 Закону про відпустки. Оскільки працівник не виконав у повному обсязі місячну норму праці, бо перебував у відпустці, його зарплату, нараховану за фактично відпрацьовані дні, порівнюємо з «мінімалкою», розрахованою пропорційно відпрацьований дням.
А ось середній заробіток і дні відпустки, за які вона нарахована, «відкидаємо».
Використовуючи умови запитання читача, припустимо, що працівнику з інвалідністю (повна зайнятість) установлено оклад 3730 грн. Він буде перебувати у щорічній відпустці з 3 по 28 лютого 2018 року. Сума відпускних склала 3296,80 грн. Сума оплати за фактично відпрацьований час (відпрацьовані 2 з 20 робочих днів), розрахована виходячи з окладу працівника, — 373,00 грн. Загальна сума зарплати з урахуванням відпускних — 3669,80 грн.
У порівняльних розрахунках бере участь тільки зарплата за фактично відпрацьований час. Відпускні відкидаємо.
«Мінзарплатна межа», розрахована пропорційно відпрацьованим дням за працівником, складе:
3723,00 грн. : 20 роб. дн. х 2 роб. дн. = 372,30 грн.
Зарплата працівника за фактично відпрацьований час (373,00 грн.) вища за «мінзарплату межу». Тому «трудову» доплату працівнику не нараховуємо.
Переходимо до вимоги про сплату ЄСВ з фактичної зарплати, але не нижче «мінімалки». Роботодавці — фізособи-підприємці нараховують ЄСВ за зарплату працівників з інвалідністю за ставкою 22 %. Тому якщо для працівника-відпускника місце роботи в цього ФОП є основним, то роботодавець зобов’язаний сплатити за такого працівника ЄСВ у розмірі не нижче мінімального страхового внеску.
Тобто якщо, наприклад, загальна база нарахування ЄСВ визначена ФОП за працівником з інвалідністю, менша за мінімальну суму зарплати (3723 грн.) і дорівнює 3669,80 грн., то на різницю між цими двома величинами роботодавець-ФОП повинен донарахувати ЄСВ.
