Надав банку платіжку? Отже, сплатив єдиний податок!

Позиція податкових органів

На думку фіскалів, податкове повідомлення-рішення є законним. В обґрунтування фіскали посилаються на те, що дата валютування за платежем, яким позивач сплачував єдиний податок, — пізніша за граничні строки сплати єдиного податку.

Вирішення справи судом

Верховний Суд відмовив фіскалам у задоволенні їхньої касаційної скарги і підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд зазначив, що з наданням до установи банку платіжного документа на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов’язок такого платника щодо сплати податку припиняється. Тому днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв до виконання документ на перерахування податку до бюджету. Дата валютування платежу тут жодного значення не має.

Думка редакції

Рішення, що коментується*, стосується обов’язку фізичної особи — підприємця своєчасно сплачувати єдиний податок. Зокрема, ідеться про підприємця-єдиноподатника другої групи (який сплачує фіксований податок згідно з п.п. 2 п. 293.2 ПКУ). Такі підприємці повинні сплачувати єдиний податок помісячно — авансовим внеском і не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ).

* Постанова ВС від 03.04.2018 р. у справі № 809/3851/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73194774).

А якщо підприємець-єдиноподатник пропустить зазначені строки і сплатить єдиний податок пізніше? У такому випадку на нього чекає штраф у сумі 50 % обраної ставки єдиного податку (п. 122.1 ПКУ). Саме на такий штраф і розраховували фіскали, коли складали податкове повідомлення-рішення, яке скасував суд.

Суть спірних правовідносин у справі полягала в тому, що підприємець і фіскали по-різному трактували своєчасність сплати єдиного податку. Підприємець наполягав, що сплатив єдиний податок своєчасно, бо ж саме 20-го числа відповідного місяця банк прийняв до виконання його платіжний документ на сплату єдиного податку за цей місяць. Натомість фіскали «зачепилися» за дату валютування платежу, яка настала вже після 20-го числа.

Сприятливе для платника рішення судів ґрунтується в основному на п. 22.4 Закону про платіжні системи. Згідно із зазначеною нормою

А оскільки банк зобов’язаний виконати переказ за дорученням клієнта саме в той день, коли надійшов розрахунковий документ (п. 8.1 Закону про платіжні системи), суди виходили з того, що податок сплачено в день, коли підприємець надав до банку платіжку.

А що таке «дата валютування», за яку так вправно «учепилися» фіскали? Згідно з п.п. 1.3 ст. 1 Закону про платіжні системи і п. 1.4 Інструкції № 22 це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування ініціатор переказу (платник) може відкликати свої кошти (п. 23.4 Закону про платіжні системи; п. 3.4 Інструкції № 22) і саме на цю дату переказ вважається повністю завершеним (п. 30.2 Закону про платіжні системи; п. 3.3 Інструкції № 22).

Фіскали у своїх домаганнях, вочевидь, виходили з того, що підприємець не може вважати свій обов’язок зі сплати податку виконаним, аж поки бюджет не отримає його гроші. Однак

І п. 122.1 ПКУ визначає відповідальність саме за те, що підприємець не перерахував єдиний податок у встановлені строки, а не за те, що гроші у зазначені строки не надійшли до бюджету.

Саме останніми міркуваннями, імовірно, і керувалися суди, коли проігнорували апеляцію фіскалів до дати валютування. Суди взяли до уваги також ту обставину, що дату валютування банк у спірній ситуації визначив самостійно, а відтак позивач (підприємець) не повинен відповідати за кількаденний «розрив» між датою, коли банк прийняв його платіжку до виконання і датою валютування. Тобто ініціював переказ податку своєчасно — отже, спи спокійно. А те, що твій переказ валютували пізніше, — це вже не твоя провина ☺.

Крім того, слід згадати також про додаткову норму-запобіжник, яка існує наразі у ПКУ для тих ситуацій, коли банк платника не здійснить переказ коштів у той день, коли подано платіжку? Чинним законодавством передбачено, що в такому разі платник податку не повинен платити штраф. Він звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів. А банк ще й сплатить пеню за те, що він порушив Закон про платіжні системи і з його вини сталася затримка у сплаті податкового зобов’язання. Це прямо прописано у п. 129.6 ПКУ.

Рішення, що коментується, — не поодиноке. Крім того, висновок, який Верховний Суд зробив у цьому рішенні, стосується не лише єдиного податку. У найсвіжішій судовій практиці є також інші приклади, коли Верховний Суд доходив висновку: з моменту, коли банк прийняв зобов’язання виконати доручення клієнта на переказ коштів, платник не може нести відповідальності у вигляді штрафу за невчасну сплату. За умови, що такий платних звернувся до банку раніше, ніж сплив граничний строк сплати. Зокрема, такого висновку ВСУ дійшов щодо ЄСВ (див. постанову ВСУ від 22.05.2018 р. у справі № К/9901/19084/18*). Тож цілком обґрунтовано можна сподіватися, що аналогічними будуть висновки судів також і щодо інших податкових платежів.

* Див.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74173329.

Однак ми все ж не радили б сприймати коментоване рішення аж занадто оптимістично. Якщо у ньому суд із розумінням поставився до невідповідності дати валютування даті, коли було ініційовано переказ, не слід узагалі нехтувати датою валютування.

Таке право платникам надає п. 3.2 Інструкції № 22 (див. також додаток 7 до Інструкції № 22). Бо хто ж його знає, як банки визначають дату валютування на власний розсуд. Дійсно, дата валютування — це необов'язковий реквізит платіжки, однак це той самий випадок, коли її краще зазначити. І тоді вже якщо банк прийняв вашу платіжку до виконання не пізніше граничних строків сплати податку і в ній власне платник зазначив дату валютування теж не пізніше цих строків — фіскалам не буде до чого прискіпуватися.