* Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 804/3567/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74514555).
Суть спору
Податківці в односторонньому порядку розірвали Договір про визнання електронних документів. Причина прозаїчна: підприємство «не знайшли» за його місцезнаходженням.
Через проблеми з Договором платник податків не зміг зареєструвати 100 податкових накладних (ПН). Після проведення камеральної перевірки цю проблему виявили фіскали і застосували штраф за нереєстрацію ПН на кругленьку суму.
Платник податків не розгубився. Спочатку він звернувся до ДФСУ зі скаргою на незаконне податкове повідомлення-рішення (ППР). А коли отримав відмову — подав позов до суду і відбив штрафні санкції, скасувавши спірне повідомлення-рішення.
Позиція платника податків
Підприємство наполягало на тому, що у зв’язку з незаконним розірванням Договору податківці заблокували доступ до ЄРПН. Це призвело до нереєстрації ПН, але не з вини платника податків, що, у свою чергу, має виключити застосування штрафних санкцій до порушника.
Як доказ своєї позиції представник підприємства надав ряд квитанцій № 1 із зазначенням як причини нереєстрації ПН: «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності», «невірний підпис — необхідно підтвердити право підпису — особа...». Також додав відповідь ДФСУ на запит з вимогою пояснити причини всієї цієї «вакханалії».
Крім того, як докази безпідставного одностороннього розірвання Договору платник податків надав витяги з ЄДР**, які підтверджують, що підприємство не змінювало місцезнаходження в «проблемний» період. Також до позову додали інформацію про те, що реєстратор не вносив до ЄДР запис «Відомості не підтверджено»***.
** Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
*** Увага! На сьогодні подання будь-яких заяв держреєстраторові для підтвердження відомостей про юридичну особу скасоване! Обговорювана нами ситуація виникла ще до такого скасування.
Позиція податківців
Головне управління ДФС у касаційній скарзі посилалося на необґрунтованість спірних судових рішень і необ’єктивний аналіз обставин справи. На їх думку, судді першої й апеляційної інстанцій не врахували положень ст. 201 ПКУ, а також того, що підприємство не оскаржувало дії «місцевої» інспекції (!) з приводу припинення договору і безпідставної відмови в реєстрації ПН у ЄРПН відповідно до порядку, встановленого в ст. 56 ПКУ.
Вирішення справи судом
Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги податківців і став на бік платника податків.
При цьому судді всіх трьох інстанцій, оцінюючи обставини одностороннього розірвання Договору, звернули увагу на те, що підстав для одностороннього розірвання лише дві (п. 4 розд. 6 додатка 1 до Інструкції № 233):
1) зміна місця реєстрації платника податків;
2) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованого.
В усіх інших випадках розривати Договір про визнання електронної звітності в односторонньому порядку було не можна! Платник податків же довів, що не змінював місцезнаходження (див. вище) і сертифікати в нього були дійсні.
А оскільки розірвання Договору незаконне, то й про несвоєчасну реєстрацію ПН у ЄРПН говорити нічого. Відповідно і ППР протиправне.
Тому Верховний Суд залишив чинним рішення суду першої й апеляційної інстанцій з приводу часткового скасування ППР стосовно ПН, які не були зареєстровані в період незаконного розірвання Договору.
Думка редакції
Висновки Верховного Суду в цій справі будуть украй корисні платникам податків, які сьогодні, в умовах роботи СЕАМКОР, опинилися в подібній ситуації.
Звичайно, тут необхідно зробити декілька застережень. Вони, на нашу думку, зіграють на руку платникові податків сьогодні.
Отже, по-перше, розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588, був виключений з 20.03.2017 р. Він якраз стосувався процедури «незнаходження» за зареєстрованим місцезнаходженням.
Хоча в обговорюваній справі цей розділ (зокрема, пп. 12.2, 12.3 і 12.4 цього Порядку) не дуже допоміг фіскалам. Адже Верховний Суд звернув увагу на те, що в п. 4 розд. 6 додатка 1 до Інструкції № 233 (втратила чинність 15.11.2017 р.)
немає такої підстави для одностороннього розірвання Договору, як «відсутність за зареєстрованим
місцезнаходженням»
До того ж пріоритет мають дані з ЄДР. Суд послався тут на положення ст. 10 «реєстраційного» Закону № 755: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, то такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, туди не внесені, то вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Виняток становлять випадки, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
А оскільки позивач довів, що місцезнаходження він не змінював, шляхом надання відомостей з ЄДР (див. вище), то й податківцям тут ловити нічого.
По-друге, незважаючи на те, що Інструкція № 233, як ми сказали, втратила чинність, такої підстави для одностороннього розірвання Договору, як «відсутність за місцезнаходженням», не з’явилося.
Замість цього відповідно до п. 14 Порядку обміну електронними документами, що діє на сьогодні, дія Договору припиняється за ініціативою підписанта заяви про приєднання до Договору (керівника) або за наявності однієї з таких підстав:
— отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;
— отримання інформації з ЄДР про зміну керівника;
— отримання інформації з ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи;
— наявність у Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків у контролюючих органах;
— наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків (простіше кажучи, ідентифікаційного коду ☺) підписувача заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв’язку з його смертю.
По-третє, також знімається питання з приводу статусів «відсутній за місцезнаходженням» і «відсутні дані про підтвердження відомостей про юридичну особу» в ЄДР. З 01.01.2016 р. Закон № 755 не передбачає подібних «опцій».
По-четверте, Верховний Суд у цій справі звернув увагу на те, що вини платника податків у нереєстрації накладних не було. Адже незаконне розірвання Договору позбавило підприємство єдиної можливості зареєструвати податкові накладні. Тобто до відповідальності притягнути його не можна.
Отже, податківці на сьогодні не мають права розривати в односторонньому порядку Договори про визнання електронних документів у зв’язку з «втратою» підприємства за місцезнаходженням.
Відповідно, з урахуванням позиції Верховного Суду в рішенні, що коментується, доходимо висновку: штрафні санкції за нереєстрацію ПН на період розірвання Договору внаслідок того, що податківці вас «загубили», можна відбити.
До того ж у такій ситуації вже точно провини платника податків не буде.
Сподіваємося, що Феміда і далі буде на боці платника податків і підтримуватиме таку позицію.
