* Див. ухвалу ВС від 06.06.2018 р. у справі № 814/2846/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74494400).
Суть спору
Ситуація стандартна — платник податків оскаржив податкове повідомлення-рішення (ППР).
Суд першої інстанції відмовив у скасуванні ППР, а «апеляція» з таким висновком не погодилася і прийняла нове рішення — позов задовольнити.
Податківці із цим, як завжди, не погодилися і подали касаційну скаргу.
Проте проблема була в тому, що представники органів податків і зборів не додали до останньої документ про сплату судового збору.
Вирішення справи судом
Оскільки касаційна скарга не супроводжувалася доказами сплати судового збору, то Верховний Суд залишив її без руху.
При цьому вища судова інстанція керувалася ч. 2 ст. 332, 330 і ст. 169 КАСУ.
Так,
до касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, установлених у ст. 330 КАСУ, застосовуються положення ст. 169 КАСУ
Тобто якщо ви не заплатите судовий збір або не додасте квитанцію про сплату судового збору, то вашу заяву залишать без руху із зазначенням її недоліків, способу і строку для їх усунення.
У свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 330 КАСУ до касаційної скарги обов’язково додається документ про сплату судового збору.
Примітним тут також є розрахунок необхідної суми.
Оскільки позовна заява була подана ще до моменту зміни ставок судового збору, то у випадку зі справою про оскарження ППР рахували збір таким чином.
Відповідно до п.п. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви (нові положення).
Далі судді для розрахунку цих 200 % застосували ставку судового збору згідно із Законом про судовий збір у редакції, діючій на момент звернення до суду з позовом.
При цьому брали прожитковий мінімум на 1 січня року, в якому був поданий позов (2017 рік). Тобто розрахунок здійснювали виходячи з 1600 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII).
Потім звернулися до ст. 4 Закону про судовий збір (знову ж таки в редакції, діючій на момент подання позову).
На той момент за подання до адміністративного суду адмінпозову майнового характеру позивачеві (фізичній особі) необхідно було сплатити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 ПМПО** і не більше 5 ПМПО, що склало 640 грн.
** Прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Таким чином, суди порахували судовий збір так: 640 грн. х 200 % = 1280 грн.
Думка редакції
Ключова думка, яку ми б хотіли донести до вас, це не те, що держоргани такі «нехороші» ☺ і не платять судовий збір.
До речі, ми вважаємо, що це «залишкове» явище проблеми, пов’язаної з незвільненням держорганів від сплати судового збору.
Річ у тому, що з 01.09.2015 р. органи доходів і зборів повинні сплачувати судовий збір. Попросту набрали чинності чергові зміни до Закону про судовий збір.
Тим не менш, податківці (як і більшість інших держорганів, що потрапили під «скорочення» пільг) продовжували не платити судовий збір, посилаючись на відсутність такої статті в їх бюджетах.
Справи з подібними аргументами доходили аж до Верховного Суду України.
Він, утім, нічим вартовим податків і зборів допомогти не зміг.
Вища судова інстанція лише констатувала необхідність сплати встановлених законом платежів і наполягала на тому, що КМУ зобов’язали забезпечити відповідне фінансування (див., наприклад, ухвалу ВСУ від 04.02.2016 р. по справі № 826/17653/14).
Але тут, дорогі читачі, вам варто звернути увагу на такі практичні моменти розрахунку і сплати судового збору для касаційних скарг на рішення судів в адміністративній юрисдикції.
По-перше,
ставка судового збору для «адміністративної» касаційної скарги на сьогодні становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
Наприклад, якщо ви платили судовий збір у першій інстанції, а з часом вимушені подавати касаційну скаргу, то вам потрібно взяти суму судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, і помножити на 200 %.
По-друге, як бачимо, оскарження ППР (воно, до речі, стосувалося сплати транспортного податку відповідно до ст. 267 ПКУ) суд визнав майновою вимогою.
Тут важливо знати основні моменти, які стосуються розрахунку судового збору у суді першої інстанції.
Отже, нагадаємо, що розмір ставки судового збору за подання позову в суді першої інстанції (відштовхуючись від якого потім вираховується збір за подання до Верховного Суду касаційної скарги) залежить від трьох критеріїв:
1) кількості вимог;
2) типу вимоги (майнова/немайнова);
3) статусу позивача («звичайна» фізична особа, ФОП чи юрособа).
Отже, якщо йдеться про вимоги майнового характеру, то судовий збір за подання позову в суді першої інстанції становить:
— для юросіб і суб’єктів владних повноважень — 1,5 % ціни позову, але не менше 1 ПМПО і не більше 350 ПМПО;
— для «звичайних» фізичних осіб і ФОП — 1 % ціни позову, але не менше 0,4 ПМПО і не більше 5 ПМПО.
Якщо ж ми говоримо про вимоги немайнового характеру (наприклад, визнати недійсним рішення про відмову в реєстрації ПН), то судовий збір складе:
— для юридичних осіб, ФОП і суб’єктів владних повноважень — 1 ПМПО;
— для «звичайних» фізичних осіб — 0,4 ПМПО.
Крім того, якщо в позовній заяві є декілька вимог (наприклад, дві немайнові або майнова + немайнова вимога), то оплачувати кожну з них потрібно окремо (ч. 3 ст. 6 Закону про судовий збір). Хоча і тут є свої нюанси в тлумаченні.
По-третє,
подаючи касаційну скаргу, не забувайте додавати до неї оригінал квитанції про сплату судового збору
Тож не беріть приклад з держорганів і сплачуйте судовий збір правильно ☺.
