висновок документа
Суми середнього заробітку, що зберігаються за «солдатом підприємства», не є зарплатою, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, тож вони не включаються до зарплати для забезпечення її мінімального рівня
Приводом для появи цього листа стала ситуація, озвучена нашим читачем. До нього з інспекційним візитом навідалися інспектори праці. Переглянувши трудові документи, вони виявили «солдата підприємства», який вступив на військову службу за контрактом.
Ні-ні, не подумайте поганого! Підприємство не порушувало вимоги ст. 119 КЗпП. Воно зберігало місце роботи, посаду за таким працівником та нараховувало/виплачувало йому середній заробіток за період військової служби. Не було порушено тут і Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Середній заробіток обчислювався виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували вступу на військову службу.
То що ж не сподобалося «трудовикам»? Те, що сума зарплати за місяць для такого працівника була нижчою від мінімальної зарплати! На їхню думку, за такої ситуації підприємство зобов’язане було обчислити та нарахувати працівникові трудову доплату до рівня мінзарплати.
Обґрунтували вони свою позицію тим, що в переліку виплат, які не враховуються при обчисленні зарплати для забезпечення її мінімального розміру (див. ст. 31 Закону про оплату праці*), зазначено тільки: (1) доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я; (2) доплати за роботу в нічний та надурочний час; (3) доплату за роз’їзний характер робіт; (4) премії до святкових і ювілейних дат.
* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
І все! Інші виплати в цьому списку не зазначено. Отже, потрібно було донараховувати!
Чи законні такі вимоги інспекторів праці? Взагалі не законні!
Дивіться самі. Справді, ст. 31 Закону про оплату праці визначено, що «розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати».
При обчисленні суми зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються виплати, які ми перелічили вище.
Якщо ж нарахована зарплата працівника, який виконав місячну (годинну) норму праці, виявилася нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінзарплати.
А тепер увага! При невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінсоцполітики у листі, що коментується, звертає увагу, що суми середнього заробітку, які зберігаються за «солдатами підприємства», не є зарплатою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу. Це виплата за невідпрацьований час (див. п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5).
А якщо працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, то «мінімалка», розрахована пропорційно до виконаної норми праці, дорівнює нулю. Отже, доплата до рівня мінзарплати не проводиться. Працівникові має бути нараховано і виплачено його фактичну зарплату (середній заробіток). ☺
Як бачимо, потрібно читати положення ст. 31 Закону про оплату праці повністю, а не тільки ті, які стосуються «виключених» виплат. Сподіваємося, що для всіх перевіряючих і тих, кого перевіряють, тепер це питання закрите.
