30.07.2018
Нещодавно податківці видали «на-гора» ще цілу купу фіскальних роз’яснень на цю тему. З останніх див., наприклад, листи ДФСУ від 17.07.2018 р. № 3151/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 16.07.2018 р. № 3136/6/99-99-15-02-01-15/ІПК, від 04.07.2018 р. № 2949/6/99-99-13-02-03-15/ІПК від 03.07.2018 р. № 2943/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 26.06.2018 р. № 2846/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 18.06.2018 р. № 2699/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 07.06.2018 р. № 2511/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.
Усе це свідчить про розгортання ДФСУ фіскальної кампанії з незаконного збору ПДФО і ВЗ. А у зв’язку з тим, що мало хто з підприємств не має на практиці кредитового підзвіту, — тобто з великою вірогідністю зіткнеться з претензіями фіскалів при перевірках, важливе значення має пов’язана з цією проблемою судова практика. Вона потрохи почала з’являтися.
Сьогодні приділимо увагу позитивній постанові Харківського апеляційного адмінсуду від 12.07.2018 р. у справі № 816/909/18*. Про скасування судом першої інстанції незаконної ІПК, що дає фіскальне роз’яснення, ви вже знаєте (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 43, с. 2, № 44, с. 31). Тепер же це скасування схвалено й апеляційним судом!
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75325645.
Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати індивідуальну податкову консультацію (ІПК), надану згаданим вище листом (далі — ІПК № 765). Рішенням Полтавського окружного адмінсуду від 02.05.2018 р. у справі № 816/909/18** позов був задоволений: ІПК № 765 визнана судом незаконною і скасована. Фіскали з рішенням суду не погодилися і подали апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції скаргу не задовольнив і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
** http://reyestr.court.gov.ua/Review/73733567.
Мотивація податківців абсолютно нехитра, формальна і незаконна. Трактуючи п. 170.9 ПКУ буквально (там сказано про неоподаткування виданих працівникові коштів на відрядження або під звіт) і скориставшись відсутністю чіткого визначення терміна «дохід» для цілей застосування ПДФОшного розділу IV ПКУ, фіскали стверджують: якщо працівник за власні кошти придбав товари для потреб юрособи (тобто заздалегідь кошти під звіт йому не видавали), то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається в його загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід як інші доходи і оподатковується ПДФО і ВЗ.
На щастя, суди першої й апеляційної інстанцій підійшли до цієї проблеми із законного і неформального боку і стали на бік платників.
У постанові апеляційної інстанції, що коментується, судді не пішли на поводі у фіскалів, а самостійно проаналізували, що являє собою загальний оподатковуваний дохід для цілей розд. IV ПКУ. Для цього вони за аналогією використали П(С)БО 15 «Дохід» і зазначили, що визначальною ознакою доходу платника податку як об’єкта і бази оподаткування ПДФО, у тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податків (аналогічний висновок викладений, наприклад, у постанові ВС від 13.03.2018 р. у справі № 826/2226/15***).
*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/72721598.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що
у разі виплати працівникові суми витрат, здійснених ним під час виконання трудових обов’язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярських товарів, пального або конвертів) такий працівник не отримує доходу
а тому об’єкт оподаткування ПДФО відсутній.
Отже, такі виплати, що пов’язані з виробничою діяльністю, і які не мають за економічну мету задоволення особистих потреб фізособи і по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема — витрати на оплату послуг зв’язку****), не підпадають під оподаткування ПДФО, ВЗ, і на них не нараховується ЄСВ.
**** Про це, нібито, платник не запитував, хоча те, що у висновку судді згадали і такі витрати, зайвим не буде.
У результаті колегія суддів апеляційного суду визнала вірним висновок суду першої інстанції, що IПК № 765 в частині, що стосується ПДФО, не відповідає змісту цього податку.
Крім того, зазначимо, що при винесенні ухвали суд першої інстанції наголосив, що фіскали повинні були при наданні відповіді виконувати норми «конфліктно-інтересного» п. 56.21 ПКУ і трактувати норми ПКУ на користь платника.
Ми повністю підтримуємо підхід суддів до вирішення цього спору. Вважаємо, що в ситуаціях з погашенням боргів за кредитовими підзвітами жодних оподатковуваних доходів у фізичних осіб апріорі виникати не може.
У «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 33, с. 27 ми згадували ряд роз’яснень НБУ й інших органів, що прямо або побічно підтверджують відсутність у такій ситуації у працівників оподатковуваних доходів.
Згадали навіть одну з консультацій фіскалів із БЗ 103.02, де йдеться про неоподаткування суми, компенсованої згідно з авансовим звітом працівникові, що витратив власні кошти для проведення представницьких витрат юрособи (подібну консультацію — про неоподаткування суми компенсації працівникові його власних коштів, витрачених у відрядженні, див. у БЗ 103.04).
Зауважимо, що жодних істотних та/або несуттєвих змін у ПКУ, які дали б підставу податківцям до такої «жвавої» зміни позиції відносно оподаткування кредитових підзвітів, останніми роками не сталося.
Ну і ще раз нагадаємо: як досить вагомий аргумент сюди ж можна додати висновок, викладений в ухвалі ВАСУ від 21.10.2015 р. № К/9991/46477/12, де, зокрема, зазначено, що
витрачені працівником кошти, що відшкодовуються йому, не можуть вважатися додатковим благом (доходом) працівника, оскільки носять компенсаційний характер
Ну а для тих, хто не готовий судитися з фіскалами, нагадаємо, що «прикрити тили» в цьому питанні (уникнути кредитового підзвіту) допоможе договір безвідсоткової позики. Позика буде «отримана» в касу і відразу ж «видана» потрібному працівникові під звіт, а потім (після надання авансового звіту) вже погашатиметься не заборгованість за авансовим звітом, а сума позики.
При цьому пам’ятайте про 50-тисячне готівкове обмеження в розрахунках з однією фізособою на день (і про те, що воно діє «в обидві сторони»).
На завершення відмітимо, що з урахуванням такої «завзятої» непохитності фіскалів в цьому питанні, швидше за все, за цим слід чекати касаційної скарги від податківців, і крапку в цьому питанні поставить лише Верховний Суд. Дуже сподіваємося, що його рішення буде позитивним і це фіскальне свавілля нарешті припиниться…