Правила продажу за дорученням
За загальним правилом, банк зобов’язаний здійснювати продаж інвалюти, що належить клієнтові, за його дорученням, окрім тих надходжень в інвалюті на користь клієнта, які згідно з нормативно-правовими актами НБУ підлягають продажу в повній сумі (п. 16 розд. I Положення № 281). Які ж основні правила потрібно знати підприємству про продаж валюти за дорученням?
Правило 1. Строк зарахування інвалюти на поточний валютний рахунок. У загальному випадку, коли інвалюта надходить з-за кордону, то на поточний рахунок підприємства вона зараховується через розподільчий рахунок (п. 5.3 гл. 5 Інструкції № 492).
При цьому банк зобов’язаний зарахувати ці кошти без доручення клієнта на поточний валютний рахунок не пізніше наступного банківського дня
Само собою, що зазначена вимога не поширюється на грошові кошти, які згідно із законодавством України підлягають обов’язковому продажу на МВР (п. 3.1 гл. 3 Правил № 281).
Правило 2. Заява. Доручення банку на продаж інвалюти оформляється відповідною заявою в довільній формі. Реквізити заяви про продаж іноземної валюти визначаються в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом. На підставі заяви банк списує інвалюту з поточного рахунку підприємства.
Правило 3. Строк продажу інвалюти. Банк зобов’язаний здійснити за дорученням клієнта продаж грошових коштів в інвалюті не пізніше п'яти банківських днів, починаючи з дня списання цих коштів з поточного рахунку цього клієнта. Відлік строку продажу іноземної валюти в разі, якщо кошти для продажу перераховуються клієнтом з іншого уповноваженого банку, починається з дня зарахування таких коштів на кореспондентський рахунок уповноваженого банку. Обмеження щодо строку продажу інвалют не поширюється на інвалюти, що не належать до 1-ї групи Класифікатора, і на банківські метали (п. 3.2 гл. 3 Правил № 281).
Правило 4. Банк зобов’язаний зарахувати гривневий еквівалент проданої на МВРУ інвалюти на поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів, починаючи з дня зарахування відповідної суми в гривнях на кореспондентський рахунок цього банку, або на внутрішньобанківський рахунок — за операціями продажу, що здійснюються в межах одного банку (п. 3.3 гл. 3 Правил № 281).
Правило 5. Банк, який обслуговує клієнта, має право за дорученням цього клієнта утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти, без зарахування цієї комісійної винагороди на його поточний рахунок у національній валюті, якщо це передбачено в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів (п. 3.3 гл. 3 Правил № 281).
З основними правилами продажу валюти за дорученням підприємства ознайомилися, тепер можна перейти до відображення такої операції в обліку підприємства.
Відображаємо в обліку
Податковий облік. Відразу скажемо: норми ПКУ жодних коригувань фінансового результату для операцій з продажу інвалюти не передбачають. Тож у податково-прибутковому обліку «тиша та спокій». Тут усі «лаври» віддані лише бухобліку, оскільки саме бухгалтерський фінрезультат, отриманий від операції продажу інвалюти, потрапляє під об’єкт обкладення податком на прибуток.
Бухгалтерський облік. А ось що стосується бухгалтерського обліку, то, за суттю, порядок дій (списання валюти, відображення «класичних» курсових різниць, різниць між курсом продажу валюти (курс МВР) і курсом НБУ тощо) майже повністю ідентичний тому, який використовуємо в ході обов’язкового продажу інвалюти (див. на с. 7 цього номера журналу). Єдина відмінність у тому, що тут має місце триваліший розрив у часі між перерахуванням інвалюти на продаж і зарахуванням гривні на поточний рахунок підприємства. Відповідно можлива поява додаткових курсових різниць «у дорозі». Загалом, тут логічно використовувати проміжний субрахунок 377 або 333. В іншому не повторюватимемося, а відразу покажемо облік операції з продажу валюти на умовному числовому прикладі.
Приклад. Підприємство подає в банк заяву на продаж валюти в сумі 3000 дол. США (обліковується на балансі за курсом НБУ — 27 грн./$). Того ж дня ці кошти списуються з валютного рахунку. Наступного дня банк продає валюту підприємства на МВРУ, а отримані гривні за мінусом комісії банку надходять на поточний рахунок у нацвалюті. Комісія банку умовно склала 500 грн.
Приймемо умовно такі курси валют:
— на дату списання інвалюти з поточного рахунку курс НБУ — 26 грн./$;
— комерційний курс МВР на дату продажу валюти — 28 грн./$ і курс НБУ на цю дату — 26,5 грн./$.
Покажемо в таблиці нижче бухгалтерський облік операції з продажу інвалюти.
Облік продажу іноземної валюти
| № з/п | Зміст операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн. | |
| Дт | Кт | |||
| 1 | Списано для продажу з поточного валютного рахунку іноземну валюту (курс НБУ — 26 грн./$) | 334 | 312 | $3000 78000 |
| 2 | Відображено курсову різницю між курсом НБУ на дату списання інвалюти і курсом НБУ, за яким валюта обліковувалася на балансі ($3000 х (26 - 27) грн./$) | 945 | 312 | 3000 |
| 3 | Відображено продаж валюти ($3000 х 28 грн./$) | 333 (377) | 334 | 84000 |
| 4 | Відображено курсову різницю між курсом НБУ на дату списання інвалюти і курсом НБУ на дату її продажу ($3000 х (26,5 - 26) грн./$) | 334 | 714 | 1500 |
| 5 | Відображаємо дохід від продажу іноземної валюти ($3000 х (28 - 26,5) грн./$) | 334 | 711 | 4500 |
| 6 | Зараховано на поточний рахунок виручку, отриману від продажу інвалюти (за винятком комісії банку) (($3000 х 28 грн./$) - 500 = 84000 - 500 = 83500) | 311 | 333 (377) | 83500 |
| 7 | Відображено суму комісійної винагороди банку | 92 | 685 | 500 |
| 8 | Списано суму комісії банку | 685 | 333 (377) | 500 |
Як бачите, операція з продажу іноземної валюти за дорученням клієнта не становить особливих складнощів. Тому ви легко впораєтеся із цим завданням, а цей матеріал, сподіваємося, вам допоможе.
