Скорочений робочий час: як правильно розподілити для шестиденки

Звичний графік для більшості працівників — 5 днів на тиждень по 8 год з двома вихідними в суботу та неділю. На тиждень виходить 40 год. Це нормальна тривалість робочого часу, встановлена ст. 50 КЗпП.

Водночас ст. 51 КЗпП передбачає скорочену тривалість робочого тижня для:

1) працівників віком від 16 до 18 років — 36 год;

2) осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 год;

3) працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, — не більше 36 год*.

* Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких надає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.

Крім того, скорочений робочий час роботодавець може встановити за рахунок власних коштів для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

Нагадаємо: скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується на певну кількість годин, проте працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки/окладу. Це одна з основних відмінностей скороченого робочого часу від неповного (див. лист Мінсоцполітики від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13).

Скільки днів на тиждень працювати при скороченому робочому тижні? Відповідь — у ст. 52 КЗпП. Так, здебільшого для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При цьому тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності (не забудьте, що графік роботи затверджує роботодавець з обов’язковим узгодженням із профспілкою). Головне при цьому — витримати норму робочого часу, встановлену ст. 50 і 51 КЗпП.

На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовам роботи введення п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Тобто незалежно від того, застосовують нормальний робочий час чи скорочений, кількість робочих днів на тиждень визначається роботодавцем самостійно. Як правило, це 5 днів з двома вихідними. Але якщо необхідно, роботодавець може встановити і шестиденний робочий тиждень, у тому числі й для працівників із скороченою тривалістю робочого часу.

З кількістю робочих днів визначилися. Наступний етап — розрахувати тривалість робочого дня.

При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год при 40-годинній тижневій нормі, 6 год при тижневій нормі 36 год і 4 год при тижневій нормі 24 год.

Але! Щоб правильно скласти графік роботи, слід урахувати ще одну вимогу ч. 2 ст. 53 КЗпП: напередодні вихідних тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 год.

Таким чином, при складанні графіка роботи (і для скороченого робочого часу при шестиденці також) потрібно враховувати вимоги КЗпП (див. рис. 1):

— про загальну тривалість робочого тижня (ст. 50 і 51 КЗпП);

— про тривалість щоденної роботи (ст. 52 КЗпП);

— про тривалість робочого дня напередодні вихідного (ч. 2 ст. 53 КЗпП).

Рис. 1. Вимоги ст. 51, 52 і 53 КЗпП при шестиденці

При шестиденному робочому тижні всі умови, встановлені КЗпП, виконуються:

— для 40-годинної тривалості — 5 днів х 7 год + 1 день х 5 год = 40 год;

— для 24-годинної — 6 днів х 4 год = 24 год.

А ось для 36-годинної — виникають певні труднощі. А саме виконання однієї умови тягне за собою невиконання іншої (див. рис. 2):

Рис. 2. Як виконати вимоги ст. 51, 52, 53 КЗпП для 36-годинного тижня при шестиденці

Так, якщо працювати 6 днів на тиждень по 6 год, ми виконуємо норму про тривалість робочого тижня (36 год), норму про тривалість щоденної роботи (6 год), але не виконуємо умову про тривалість роботи перед вихідним днем (5 год) (варіант 1 на рис. 2). Якщо ж у суботу відпрацювати 5 год, а 1 год роботи «перенести» на інший день тижня (6 + 1 = 7 год), ми порушуємо вимогу про тривалість щоденної роботи (не більше 6 год) (варіант 2 на рис. 2). Залишається останній варіант — 5 днів на тиждень з понеділка по п’ятницю працювати 6 год на день, а в суботу — 5 год. Але тоді ми не виходимо на загальну тривалість робочого тижня (36 год) (варіант 3 на рис. 2).

Схоже, що ситуація зайшла у безвихідь. Виконати всі вимоги КЗпП, нічого при цьому не порушивши, не вийде. Як бути? Роз’яснення спробували надати Держпраці і Мінсоцполітики в листах, що коментуються. Чому «спробували»? Та тому, що Держпраці в листі від 16.11.2017 р. № 10998/4/4.1-ДП-17 просто процитувала норми КЗпП і направила за роз’ясненнями до Мінсоцполітики.

Трудове відомство, у свою чергу, у листах, що коментуються, запропонувало такий вихід із цієї ситуації: 5 днів на тиждень працювати по 6 год, а в суботу — 5 год. У результаті маємо загальну тривалість щотижневої роботи — 35 год.

Чи порушення це? Мінсоцполітики говорить, що суперечностей у наведених вимогах КЗпП немає. Адже в самій ст. 51 йдеться про те, що тривалість скороченого робочого тижня не повинна перевищувати 36 год (тобто може бути і меншою). При цьому тривалість роботи напередодні вихідного дня при шестиденному робочому тижні складе 5 год, що не суперечить вимогам ст. 52 КЗпП, яка забороняє працювати більше 6 год на добу.

Але це справедливо для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці. Для них дійсно ст. 51 КЗпП передбачає, що норма робочого часу на тиждень не повинна перевищувати 36 год. А як бути, скажімо, з працівниками у віці від 16 до 18 років, норма робочого часу для яких суворо регламентована і має дорівнювати 36 год на тиждень?

На жаль, на це запитання в листах відповіді немає. Чи штрафуватимуть на практиці роботодавця, якщо він витримає норму щодо загальної тривалості робочого часу (36 год на тиждень), але графік буде побудований так, що у суботу тривалість робочого дня складе 6 год замість встановленого Кодексом максимуму у 5 год? Не зрозуміло.

Водночас Держпраці у своєму листі нагадало про відповідальність за порушення ч. 2 ст. 52 і ч. 2 ст. 53 КЗпП у вигляді штрафу:

— до посадових осіб суб’єкта господарювання — згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП у розмірі від 510 до 1700 грн.;

— до суб’єкта господарювання — згідно з абзацом восьмим ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі однієї мінімальної зарплати (на сьогодні — 3723 грн.).

Залишається тільки сподіватися, що перевіряючі все ж таки заплющать очі на таке порушення, адже як не верти, порушити доведеться, але виключно через неузгодженість законодавства…