Зарплата на прив’язі в інвалюти: законність, судова практика, оформлення

Можна/не можна і за яким курсом?

Так уже вийшло, що чинне трудове законодавство практично повністю ігнорує питання валюти, в якій роботодавці мають право встановлювати (визначати, вимірювати) зарплату працівників.

При цьому чітко передбачає, що виплата зарплати працівникам-резидентам здійснюється в гривні. Дивіться самі.

Частина 1 ст. 23 Закону про оплату праці закріплює таке правило:

При цьому п. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 визначено, що єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, якщо інше не передбачене цим Декретом або іншими актами валютного законодавства України.

Якщо говорити про трудові відносини, то таке «інше» передбачене тільки для цілей оплати праці працівників-нерезидентів п. 5.1 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200, і п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженій постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Іншими словами,

А як же працівники-резиденти? Адже саме вони герої нашої статті!

На жаль, працівники-резиденти України повинні отримувати зарплату виключно в гривні.

Проте зверніть увагу: в зазначених вище нормативних документах ідеться саме про виплату заробітної плати, а не про визначення (встановлення) її розміру.

Тому доходимо висновку: встановлювати заробітну плату в іноземній валюті можна, у тому числі й працівникам-резидентам.

При цьому Мінсоцполітики в листі від 22.08.2013 р. № 923/13/84-13 рекомендує заздалегідь обумовити порядок проведення перерахунку в гривню іноземної валюти, до якої прив’язана зарплата.

Окремо зупинимося на курсі валюти, який використовують при перерахунку прив’язаної заробітної плати.

Якщо ви нараховуєте зарплату працівникові в інвалюті (наприклад, працівникові-нерезиденту), то перерахунок у гривні для цілей оподаткування слід проводити за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (див. п. 164.4 ПКУ, абзац другий ч. 1 ст. 9 Закону № 2464).

Але, зазвичай, роботодавці нараховують зарплату в гривнях після проведення перерахунку. На який курс тут орієнтуватися?

Для такого варіанта нарахування зарплати законодавець прямо не встановлює жодних спецправил. Мінсоцполітики у своєму листі (див. вище) пропонує використовувати курс НБУ, що діє на момент нарахування зарплати.

Проте, на нашу думку, це може бути:

— курс НБУ на будь-яку дату місяця, за який нараховується зарплата;

— курс будь-якого комерційного банку на певну дату;

— будь-який інший курс гривні до валюти, в якій зафіксована сума зарплати працівника, наприклад, прогнозний курс гривні до долара, який використовувався при формуванні держбюджету України на відповідний рік ☺.

Головне тут — домовленість сторін трудового договору + детальна документальна фіксація порядку проведення перерахунку (щоб уникнути можливих непорозумінь).

Рекомендація. На наш погляд, для роботодавця краще використати курс гривні до інвалюти, встановлений на перше (а не на останнє!) число місяця, за який нараховується зарплата. Це дозволить зняти питання правильності обчислення суми:

— заробітної плати за першу половину місяця (авансу). Адже її розмір не має бути менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (окладу) працівника. Для того щоб обчислити суму авансу, знадобиться курс гривні до інвалюти.

Якщо згідно з колдоговором (трудовим договором) цей курс визначається на перше число місяця — усе гаразд. А ось якщо на останнє — залишається тільки гадати, яким він буде ☹;

— виплат, здійснюваних при проведенні остаточного розрахунку з працівником, тощо.

До речі, а як дивляться суди на можливість прив’язки зарплати до інвалюти?

Судова практика vs «трудове інвалютне застереження»

Категоричне «ні» прив’язці до інвалюти зарплати вітчизняних працівників суди говорять рідко. Причому частенько ідея про незаконність подібної схеми не проходить крізь «фільтри» апеляції і касації (рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26.10.2011 р. у справі № 2-2032/2011*).

* Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46372486#.

У реєстрі судових рішень можна знайти і менш категоричну практику.

Наприклад, в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 05.04.2017 р. у справі № 761/21776/16-ц колегія суддів дійшла висновку, що

Інші суди, аналізуючи «інвалютне застереження» в тексті колективного договору, стверджують: подібні положення не суперечать чинному законодавству, оскільки визначають, що заробітна плата лише встановлюється в іноземній валюті, проте виплачується в національній валюті (рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15.01.2013 р. у справі № 1005/11857/2012).

Крім того, посилаються на все той же п. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 і ст. 524 ЦКУ.

Нагадаємо: згідно зі ст. 524 ЦКУ зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Також трапляються випадки встановлення заробітної плати в іноземній валюті (доларах США) в трудових контрактах. Ситуації, зазвичай, пов’язані з витребуванням у роботодавця невиплаченої заробітної плати при звільненні.

Суди цілком спокійно сприймали подібні «інвалютні» положення (див. ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.11.2017 р. у справі № 356/287/17).

До того ж, наприклад, в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 14.07.2016 р. у справі № 461/7025/15 служителі Феміди посилаються на ч. 3 ст. 21 КЗпП.

Зокрема, вказували на те, що контракт є особливою формою трудового договору. У свою чергу, строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися за згодою сторін.

Але тут не варто забувати: сфера застосування контракту визначається законами України. Простіше кажучи, контракт можна укласти тільки з певними категоріями працівників (наприклад, з директором підприємства згідно з ч. 4 ст. 65 ГКУ).

І ще один момент, на який потрібно звернути увагу.

Який би порядок оплати праці для працівника ви не встановлювали, пам’ятайте про мінімальні державні гарантії, визначені чинним законодавством України.

А чи є ще «підводні камені», про які слід знати, прив’язуючи зарплату до інвалюти? Вважаємо, що так. Про них далі.

Шукаємо підводні камені

На наш погляд, зіграти злий жарт з роботодавцем, що прив’язав зарплату до інвалюти, може ст. 9 КЗпП. Дивіться самі.

Дійсно, трудове законодавство не містить заборони на прив’язку зарплати до інвалюти.

Зазначимо, що, як правило, до валюти прив’язують саме оклади (місячні тарифні ставки) працівників.

Далі, зазвичай при нарахуванні зарплати їх перераховують у гривні на певну дату, встановлену колдоговором (трудовим договором).

Якщо курс гривні до інвалюти виріс — до роботодавця жодних претензій не буде.

Виплата зарплати в більшому розмірі завжди вітається ☺.

А якщо курс упав?

При виконанні однієї і тієї ж місячної (годинної) норми праці працівник отримає меншу суму основної зарплати. У випадку з окладами (місячними тарифними ставками) це неприпустимо!

Адже оклад (місячна тарифна ставка) — це, по суті, обов’язкова до нарахування величина, нижче якої не може бути оплачена праця працівника, що повністю виконав норму праці.

Оклад являє собою свого роду мінімальну гарантію в оплаті праці працівника, зафіксовану в колдоговорі (трудовому договорі) і штатному розписі.

У результаті, є ризик, що на підставі ст. 9 КЗпП положення колективного (трудового) договору, що прив’язують зарплату до інвалюти, можуть бути визнані недійсними. І, як наслідок, працівник зможе через суд стягнути з роботодавця суму, на яку була зменшена його основна зарплата через падіння валютного курсу.

Якщо ж цією ситуацією зацікавиться Держпраці, то роботодавцеві може загрожувати штраф у розмірі однієї мінзарплати (ст. 265 КЗпП (порушення інших вимог трудового законодавства), сьогодні розмір такого штрафу дорівнює 3723 грн.).

Його посадові особи отримають адмінштраф у загальному випадку в сумі від 510 до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 КпАП).

Вчинили порушення повторно? «Образили» неповнолітнього, вагітну жінку, одинокого батька, матір або особу, яка їх замінює та виховує дитину у віці до 14 років (дитину-інваліда)? У цьому випадку посадовим особам може загрожувати штраф вже у розмірі від 1700 до 5100 грн. (ч. 2 ст. 41 КпАП).

При цьому, зверніть увагу, що ці штрафи також стосуються фізичних осіб — підприємців.

Так, наприклад, у колективному (трудовому) договорі в розділі «Оплата праці» можна вказати, що «оклади (тарифні ставки) встановлюються в (найменування інвалюти, до якої прив’язана зарплата) і виплачуються в національній валюті України з перерахунком за курсом (найменування банку і день, на який проводиться перерахунок) місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, за яким виплачувалася заробітна плата за попередній місяць»*.

* Див. роз’яснення фахівця Мінсоцполітики на с. 31.

Також у цьому випадку у вас не буде проблем зі ст. 32 КЗпП. Адже розмір оплати праці є істотною умовою праці.

Його зміна в бік зменшення в односторонньому порядку за ініціативою роботодавця можлива виключно у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці не раніше ніж через два місяці після повідомлення працівника.

Що ж, давайте розглянемо, як це працює.

Приклад. Працівник прийнятий на роботу з 2 січня 2018 року.

У трудовому договорі, укладеному з працівником, указано, що його оклад складає 500 $ США. При цьому нарахування і виплата зарплати здійснюється в національній валюті України з перерахунком за курсом НБУ на перший день місяця, за який вона виплачується, але не нижче курсу, за яким виплачувалася заробітна плата за попередній місяць.

Доплат, надбавок, премій немає.

Працівник відпрацював усі робочі дні січня 2018 року, встановлені за графіком роботи підприємства.

Згідно з НБУ курс гривні до долара США на 1 січня 2018 року склав 28,067223 грн./$.

Таким чином, працівникові буде нарахована основна зарплата в сумі:

500 х 28,067223 = 14033,61 (грн.).

Припустимо, що лютий 2018 року також повністю відпрацьований працівником.

Курс гривні до долара США, встановлений НБУ на 1 лютого 2018 року, — 27,843493 грн./$. Він нижчий того, що діяв на 1 січня 2018 року.

Отже, працівникові буде нарахована основна зарплата за лютий 2018 року виходячи з курсу, за яким розраховувалася січнева зарплата.

Тобто за лютий працівникові буде нарахована основна зарплата в сумі 14033,61 грн.

Заповнюємо штатний розпис

А як бути зі штатним розписом? Тут виходимо з того, що форму штатного розпису госпрозрахункові підприємства розробляють самостійно. Отже, ніхто не забороняє роботодавцеві проставити в ньому оклади в інвалюті. При цьому у виносці або в примітці вказати, що за цією професією (посадою, роботою) оклад (тарифна ставка) встановлена в інвалюті, і навести порядок перерахунку в гривню.

Ще один варіант для роботодавців, які проводять перерахунок гривні в інвалюту за курсом, установленим на перше число місяця. У цьому випадку вважаємо, що роботодавець може графу з окладами (тарифними ставками) розділити на дві графи. В одній з них указати оклади (тарифні ставки) в інвалюті, в другій — у гривні. При цьому у виносці або в примітці також указати курс, відповідно до якого проведений перерахунок. Мінус цього варіанта — необхідність практично щомісячно перезатверджувати штатний розпис у зв’язку з коливаннями курсу.

А чи можна вказати в штатному розписі тільки перераховані в гривню оклади?

На наш погляд, це не дуже вдалий варіант. Річ у тому, що найменування посади працівника і його оклад (тарифну ставку) в трудовому договорі (наказі про прийняття на роботу) вказують відповідно до штатного розпису.

Якщо в штатному розписі оклад (тарифна ставка) працівника вказаний у гривнях, а в труддоговорі/наказі про прийняття на роботу в інвалюті, то наявна невідповідність у документальному оформленні трудових відносин.

Як бачите, нічого архіскладного в прив’язці зарплати до інвалюти немає. Давайте підіб’ємо підсумки?