Інвалютна ціна в рекламі і договорі

Так можна чи ні?

«Інвалютна» ціна в договорі. По суті, встановлювати у «внутрішньоукраїнських» договорах ціну в іноземній валюті дозволяє ч. 2 ст. 524 ЦКУ: сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Але

Пам’ятайте: валюта платежу і валюта зобов’язання — речі різні. Те, що «внутрішньоукраїнські» контрагенти передбачили інвалюту в договорі як ціну, ще не означає, що вони її використовуватимуть як валюту платежу. До речі, цей висновок підтверджують вищі судові інстанції (постанова ВСУ від 08.02.2017 р. у справі № 6-753/12836/14-ц).

Але, як ми вже говорили (див. детальніше на с. 2 цього номера), є низка норм, які забороняють установлювати інвалютну ціну в договорі без гривневого еквівалента.

Передусім це положення ч. 2 ст. 189 ГКУ і «давньої» постанови № 1998. Вони дозволяють указувати інвалютну ціну тільки в ЗЕД-договорах. До того ж постанова № 1998 прямо забороняє вказувати ціну в іноземній валюті за «внутрішньоукраїнськими» договорами. Кабмін установлює єдиний виняток: визначення витрат у доларовому еквіваленті і тільки в частині імпортної складової структури ціни.

Держоргани ж говорять схвально тільки про еквівалент в інвалюті (див. на с. 2 цього номера). І то не завжди. До того ж дехто «протестує» проти цін в інвалюті без застережень (листи Мінекономіки від 13.06.2000 р. № 27-22/287, Держкомпідприємництва від 28.12.2000 р. № 2-223/5463).

А ось практика вищих судових інстанцій, що «дає добро» на використання в договорі іноземної валюти, наявна*.

* Див. ухвалу ВСУ від 11.11.2016 р. у справі № 686/6355/15-ц, постанови ВЦСУ від 05.11.2016 р. у справі № 923/1866/15, від 01.11.2015 р. у справі № 910/20332/14.

«Інвалютний» цінник. Категорично до питання «участі» інвалюти підходить законодавець у ч. 2 ст. 10 Закону № 5007: ціни на товари, призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, встановлюються виключно у валюті України. Інші правила можуть передбачатися тільки ратифікованими міжнародними угодами України і постановами Кабміну.

Крім того, Закон про РРО вимагає від госпсуб’єктів реалізовувати товари і надавати послуги, тільки якщо є цінник на товар (меню, прейскурант, тариф на послугу, що надається) в грошовій одиниці України.

Про цінник (прейскурант) виключно в гривні також згадують пп. 21, 25 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854, і п. 20 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 218.

«Інвалютна» ціна в рекламі. «Не в захваті» від цін в інвалюті і «рекламне» законодавство. Так, згідно з ч. 8 ст. 8 Закону про рекламу інформація про ціни на товари (тарифи на послуги), наведена в рекламі, яка розміщується або розповсюджується на території України, вказується виключно в гривні.

Що за це буде?

Ціна в договорі (цінник) в інвалюті. Санкції за «неправильні» ціни передусім передбачені ст. 20 Закону № 5007.

Але серед підстав, викладених у цій статті, ви нашої ситуації не знайдете.

У Законі № 5007 ідеться про держрегульовані ціни, надання відповідним контролюючим органам недостовірної інформації, а також про невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод у реалізації ними своїх функцій.

Що ж до адмінвідповідальності, то порушення нормативки в частині формування цін підпадає під дію ст. 165² КпАП (ср. ). Диспозиція статті «гумова», тому під «роздачу» можуть потрапити як держрегульовані, так і вільні ціни. Але варто заглянути глибше в КпАП, і ми зрозуміємо, що не все так просто. Застосування штрафних санкцій за ст. 165² КпАП — це «єпархія» центрального органу виконавчої влади, що реалізує держполітику з контролю за цінами (ст. 244⁵ КпАП). На сьогодні таким центральним органом є Держпродспоживслужба. Але вона може притягнути на підставі ст. 165² КпАП за порушення дисципліни держрегульованих цін (п.п. 2 п. 3, п.п. 11 п. 4 Положення про Держпродспоживслужбу*).

* Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене постановою КМУ від 02.09.2015 р. № 667.

Тому у випадках з вільними цінами

Крім того, справа може «пахнути» визнанням правочину з ціною в інвалюті недійсним.

Річ у тім, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦКУ.

Заглядаємо в ч. 1 ст. 203 ЦКУ, читаємо: зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

А ось у ситуації з «інвалютним» цінником може випливти ст. 155¹ КпАП, оскільки порушується РРО-шне законодавство (див. вище). До речі, раніше Закон про РРО за такі «витівки» передбачав свою, фінансову відповідальність. Але відповідна стаття (ст. 23) була виключена із цього Закону. Проте цілком імовірно «заробити» відповідальність за п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023: штраф у розмірі 30 % вартості роботи/послуги/отриманої для реалізації партії товарів (але не менш ніж 85 грн.), а для тих, хто не веде обов'язковий облік доходів і витрат, — 85 грн.

«Інвалютна» ціна в рекламі. У ситуації з іноземною валютою найімовірніше нарватися на фінансову відповідальність за порушення «рекламного» законодавства за ст. 27 Закону про рекламу**. І те, якщо ви розмістили в рекламі своїх товарів/послуг ціну, наприклад, у доларах США (п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону про рекламу).

** Порядок застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу передбачений постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 693.

Обійдеться вам як рекламодавцеві таке порушення в суму, що дорівнює 5-кратному розміру вартості розповсюдженої реклами. А якщо таку вартість визначити неможливо, то Держпродспоживслужба може застосувати штраф до 300 неоподатковуваних мінімумів (до 5100 грн.). Причому конкретну суму встановлюватиме саме контролюючий орган.

У судовій практиці трапляються подібні неприємні випадки.

Деякі зі своєю «проблемою» доходили навіть до ВАСУ (див. постанову ВАСУ від 06.08.2015 р. у справі № 804/13725/13-а) і всі судові інстанції як один ставали на бік держорганів ☹.

Можна, звичайно, сподіватися на «авось» і встановлювати в договорі/рекламі/на ціннику ціни виключно в інвалюті. Як мовиться, хто не ризикує, той не п’є... ☺. Але ми вам рекомендуємо усвідомлено підійти до ситуації. Упевнені, що наша стаття в цьому допоможе.