Єдиний податок перерахували не туди

В обраному У обране
Друк
Павленко Олексій, податковий експерт
Податки та бухгалтерський облік Березень, 2018/№ 19-20
Фізособа-підприємець, що працював на єдиному податку в групі 2, на початку минулого року один раз сплатив його не на той рахунок. Податківці наприкінці 2017 року не просто нарахували йому штраф, а ще й з 01.01.2018 р. анулювали реєстрацію платника єдиного податку. Крім того, вони заявили, що він не зможе тепер перейти на ЄП протягом цілого року. Чи є законними такі дії фіскалів?

Щоб оцінити законність дій фіскалів, давайте розберемося з ситуацією трохи докладніше.

Спершу зауважимо, що сплата нашим ФОП єдиного податку (ЄП) не на той рахунок після закінчення граничного строку сплати ЄП за такий місяць призвела до виникнення у нього податкового боргу (недоїмки) за ЄП. І внаслідок того, що він про цей факт не знав (або ж махнув на нього рукою), цей податковий борг, судячи із запитання, «провисів» у нього понад два послідовні квартали.

«Каральні» норми

Платник ЄП зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (тобто зі спрощеної — на загальну систему оподаткування), за наявності у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталівв останній день другого з двох послідовних кварталів (п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Зауважимо, що, на думку податківців, причина виникнення податкового боргу (у нашому випадку — той факт, що ФОП-єдинник все-таки вчасно сплачував ЄП, але при цьому «промазав» з рахунком) для цілей застосування цієї норми жодного значення не має.

А оскільки наш ФОП не виконав вимогу п.п. 298.2.3 ПКУ і добровільно не перейшов на загальну систему (йому необхідно було це зробити з 31 грудня 2017 року*), то фіскали вдалися до примусового способу.

* За такої ситуації потрібно було заздалегідь — можливо, за 10 днів до закінчення другого з двох згаданих у п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ кварталів подати заяву про добровільний перехід на загальну систему.

Право контролюючого органу анулювати в такій ситуації за власним рішенням реєстрацію платника ЄП прописано в п.п. 3 п. 299.10 ПКУ. І, як вони написали в БЗ 107.09, зробити це їм треба останнім днем календарного місяця, в якому сплив граничний строк погашення податкового боргу.

Зазначимо, що в цій консультації йдеться про граничний строк погашення податкового боргу (а не податкового зобов’язання!) за ЄП.

Інакше кажучи, хоча в ній і згадується «місяць», але мається на увазі останній день другого з двох послідовних кварталів, протягом яких у платника «провисів» податковий борг (див. також лист № 10841**).

** Лист ДФСУ від 19.11.2015 р. № 10841/З/99-99-10-03-02-14.

Проблема «останнього дня»

Як бачите, для погашення податкового боргу законодавець надав платнику ЄП два повні квартали. Але, схоже, — за винятком останнього дня другого з цих кварталів, оскільки згідно з листом № 10841 та консультацією фіскали в цей останній день другого кварталу «провисання» податкового боргу вже повинні анулювати реєстрацію платникові ЄП.

Цей висновок, можливо, податківці логічно «витягають» із п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ, де зазначено, що платник мусить перейти на загальну систему в останній день одного з двох послідовних кварталів.

Але, водночас, такий висновок не надто стикується з п. 299.11 ПКУ, де сказано, що у разі виявлення податківцями під час проведення перевірок порушень платником ЄП груп 1 — 3 вимог, установлених гл. 1 розд. ХIV ПКУ (у тому числі і п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ), анулювання реєстрації платника ЄП проводиться

за рішенням фіскального органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення

Тобто якщо читати ці норми буквально, то єдинник у такій ситуації повинен добровільно перейти на загальну систему в останній день «двоквартального» періоду, а от примусово фіскали повинні його «анулювати» з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

До речі, п. 299. 11 ПКУ прописаний таким чином, що фіскали можуть анулювати реєстрацію платника ЄП і заднім числом, а це може спричинити додаткові податкові неприємності. А в БЗ 107.09 вони зазначають, що Кодекс не встановлює строк, у який фіскали зобов’язані прийняти рішення про анулювання реєстрації (чим, схоже, вони явно виправдовують випадки анулювання заднім числом).

Крім того, тут постає запитання: що для цілей застосування п. 299.11 ПКУ в нашому випадку розуміти під «порушенням» — першу несплату ЄП у встановлений строк чи наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів? Ми вважаємо, що друге. Тому якщо сплата не на той рахунок відбулася в одному з місяців другого (ну, тобто, четвертого) кварталу-2017, то згідно з п. 299.11 ПКУ фіскали повинні анулювати свідоцтво ЄП з першого числа першого кварталу-2018. А от якби не на той рахунок ФОП-єдинник сплатив у будь-якому з місяців першого кварталу-2017, то фіскали «анулювали» б його вже з 1 жовтня 2017 року.

Але, як бачимо з листа № 10841 та БЗ, податківці щодо зняття з реєстрації унаслідок «понаддвоквартального» податкового боргу віддають перевагу аналогії з п.п. 298.2.3 ПКУ і говорять про анулювання свідоцтва в останній день другого з кварталів.

Отже, в цей останній день податковий борг гасити вже буде пізно — навряд чи помилують.

Але тут виникає ще таке «пікантне» запитання:

чи потрібно вважати, що у такому разі платник цей один день пропрацював на загальній системі?

Формально виходить, що так. Тобто такому ФОП за цей один день необхідно буде відзвітувати як ФОП-загальносистемнику. І якщо в цей останній день відбулися якісь реалізаційні госпоперації, то вони вже повинні оподатковуватися у нього як у загальносистемника!

Утім, на практиці місцеві фіскали не завжди дотримуються згаданих роз’яснень і в таких ситуаціях анулюють реєстрацію саме з першого числа наступного кварталу, тим самим знімаючи проблему «останнього дня».

А от у разі, коли платник переходитиме на загальну систему добровільно, то через недоладне формулювання у п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ проблема «останнього дня» може «означитися» набагато сильніше…

«Оновлення» боргу

Принагідно згадаємо тут ще один момент. У п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ йдеться про наявність у платника ЄП податкового боргу протягом двох кварталів. Звертаємо вашу увагу, що це не обов’язково має бути борг за одним і тим самим платежем. Наприклад, у цій ситуації податок було сплачено не на той рахунок за квітень 2017 року.

Тобто спочатку виник податковий борг за квітень-2017. Під час надходження оплати (вже на «той» рахунок) за травень фіскали в особовому рахунку спочатку закриють цим платежем борг за квітень, і тоді виникне ніби новий податковий борг — за травень і т. д.

Тобто хоча податковий борг «висітиме» за різні періоди, але він буде на перше число кожного з місяців цих двох послідовних («граничних») кварталів.

Таким чином, факт щомісячного «оновлення» податкового боргу від потрапляння під п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ платника не врятує. ☹

«Тайм-аут» щодо ЄП

Тепер про заяву фіскалів щодо неможливості повернутися на ЄП протягом року. На жаль, такі твердження мають певне підґрунтя, бо із цього приводу в п. 299.11 ПКУ прописано, що суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування

тільки після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом

Тобто в цьому випадку, якщо рішення щодо анулювання реєстрації було прийняте в четвертому кварталі 2017 року, то наш ФОП зможе перейти на сплату ЄП не раніше ніж із 1 кварталу 2019 року. У разі ж якщо рішення приймалося в першому кварталі 2018 року, то боїмося, що «тайм-аут» щодо ЄП має бути продовжено аж до 2 кварталу 2019 року (адже лише тоді закінчаться «чотири послідовні квартали») ☹.

Плюс штрафи і пеня?

Одним анулюванням реєстрації у цій ситуації справа може не обмежитися.

Адже у разі погашення ФОП цього податкового боргу програма йому автоматично «намалює» штраф за ст. 126 ПКУ. З погляду згаданого вище щомісячного «оновлення» податкового боргу, сподіваємося, що цей штраф буде 10 % (а не 20 %). І з цієї ж причини («оновлення» боргу), можливо, минеться без нарахування пені (адже для нарахування пені податковий борг повинен «провисіти» 90 днів). Утім, не факт, що з пенею усе пройде гладко…

«Не варто прогинатися»?

А чи справді в цій ситуації усе так нерадісно, як малюють фіскали? І чи «був хлопчик» (тобто — каране порушення) взагалі? Ми свідомо не брали вище слова «податковий борг» у лапки, щоб читачів передчасно не збивати з пантелику / не обнадіювати.

Але тут — не все так сумно. Адже в нашому випадку податок до бюджету все-таки було сплачено, хіба що тільки не на той рахунок бюджетної класифікації, тобто кошти однаково потрапили до бюджету. Шкода тільки, що платник не виявив це вчасно і не повідомив податківців і казначейство про сплату ЄП не на той рахунок — наприклад, з проханням перекинути ці кошти на правильний рахунок (або повернути їх йому на поточний).

Це б, можливо, згладило (а то й зовсім виключило б) згадані негативні наслідки…

Але і в такій ситуації ще не все втрачено — якщо платник оскаржить рішення податківців у суді.

Адже існує позитивна судова практика — рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2018 р. у справі № 826/17141/16* за позовом ФОП щодо визнання неправомірним рішення районної податкової інспекції про анулювання реєстрації платника ЄП унаслідок сплати ним ЄП не на той рахунок бюджетної класифікації.

* http://reyestr.court.gov.ua/Review/71515373.

Зокрема, в цьому рішенні судді зробили важливий висновок:

допущення помилки ФОП-єдинником під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання без порушення строків його сплати не може бути підставою для відповідальності, у тому числі у вигляді анулювання реєстрації платником ЄП

Особливо — з урахуванням того, що податок визнається сплаченим з моменту надходження його на єдиний казначейський рахунок незалежно від того, до якого бюджету (місцевого чи державного) він підлягає сплаті.

Це рішення, судячи з усього, виносилося за аналогією з ухвалою ВАСУ від 04.08.2015 р. № К/800/19861/15**, де розглядалася подібна ситуація (із скасуванням реєстрації унаслідок сплати ЄП не за належними реквізитами)***. У цій ухвалі ВАСУ є ще такий важливий момент: здійснення помилки під час перерахування ЄП до бюджету у встановлений законодавством строк має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених законодавцем.

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48544010.

*** Тим, хто в такій ситуації вирішить судитися з податківцями, корисною буде і постанова ВСУ від 16.06.2015 р. у справі № 21-377а15.

Проте звертаємо вашу увагу, що «малою кров’ю» тут не обійтися. Тобто йти шляхом адміністративного оскарження рішення місцевих фіскалів, швидше за все, безперспективно. Надія тут тільки на суд.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити