Про те, що тільки суттєва інформація може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності, виходить зі спільного прочитання п.п. 2.20 Методрекомендацій № 635 і п. 3 розд. ІІІ НП(С)БО 1. Відповідно, несуттєва помилка не позбавляє фінзвітність статусу достовірної. Тобто побічно приходимо до того, що несуттєві огріхи взагалі можна не виправляти. Проте не все так однозначно.
Адже для цілей виправлення бухпомилок П(С)БО 6 не розділяє їх на суттєві і несуттєві. І навіть якщо помилка несуттєва, але вона вплинула на фінрезультат, відкоригувати сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок звітного року все одно доведеться (див. п. 4 П(С)БО 6). Тому, вважаємо, виправляти слід усі неточності, у тому числі й несуттєві.
До речі, насправді, П(С)БО 6 дозволяє тільки не морочитися з повторним оприлюдненням виправленої фінзвітності при виправленні несуттєвих помилок (п. 20.3 П(С)БО 6)*.
* Оприлюднити фінзвітність зобов’язані тільки підприємства, перелічені в ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік.
Ну а із суттєвими помилками все трохи складніше — при їх виправленні підприємствам, які зобов’язані оприлюднювати фінзвітність, доведеться оприлюднити її (виправлену фінзвітність) повторно. Причому роблять це в тому ж порядку, в якому оприлюднили помилкові фінзвіти (див. лист Мінфіну від 28.02.2011 р. № 31-34010-07-25/5584).
Трохи інакше йдуть справи в підприємств, які застосовують міжнародні стандарти бухобліку. Так, МСБО 8 розрізняє суттєві, несуттєві і навмисні помилки. Про навмисну помилку сказано в § 41 МСБО 8. До речі, у вітчизняних П(С)БО про такі помилки немає жодного слова. Та і, за великим рахунком, довести умисел у бухгалтерській помилці достатньо складно.
Проте якщо фінансова звітність містить суттєві або несуттєві помилки, які зроблені навмисно для досягнення особливого представлення фінансового положення, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб’єкта господарювання, то така звітність не відповідає МСФЗ.
Для виправлення суттєвих помилок і навмисних помилок (незалежно від їх суттєвості) застосовують ретроспективний спосіб. Цей спосіб застосовують в усіх випадках, коли не діють «виняткові» правила перспективного способу, описані в § 43 — 48 МСБО 8.
На перший погляд, МСФЗшники несуттєві помилки можуть не виправляти. Проте при системному прочитанні МСБО 8 доходимо до того, що виправляти все-таки потрібно будь-які помилки, у тому числі несуттєві. Тільки несуттєві помилки, допущені ненавмисно, виправляють з використанням перспективного способу перерахунку, тобто в поточному періоді без перерахунку цих попередніх періодів.
Отже, суттєві помилки є основним критерієм, за яким визначається обов’язок оприлюднювати виправлену фінзвітність, а для підприємств, що застосовують МСФЗ, ще і спосіб виправлення.
