Розподілити «старий» прибуток і виплатити дивіденди в ситуації, що склалася, можна. І ось чому.
По-перше, законодавець не обмежує учасників ТОВ у виборі періоду, в якому був отриманий прибуток, для його подальшого розподілу.
Виняток становлять тільки товариства, що працюють на підставі Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою КМУ від 16.11.2011 р. № 1182. Зокрема, причина в тому, що п. 30 цього документа передбачає виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, що настає за звітним.
Хоча вирішення проблеми несвоєчасного розподілу і виплати дивідендів у цьому випадку лягає практично «на плечі» підприємства та учасників.
Увесь фокус у тому, що ані суд, ані держоргани не можуть змусити загальні збори учасників ТОВ прийняти рішення про розподіл прибутку, оскільки це виключна компетенція найвищого органу управління товариства. Про це нам говорять положення ч. 1 ст. 59 у поєднанні з п. «д» частини п’ятої ст. 41 Закону про госптовариства. Підтверджує цей висновок і судова практика (див. постанову ВС від 28.02.2018 р. у справі № 923/1106/16).
По-друге, на сьогодні
виплата дивідендів не пов’язана з формуванням статутного капіталу ТОВ
По суті, головні критерії для здійснення виплат — це наявність прибутку, відповідне рішення найвищого органу управління товариства і членство конкретного учасника в товаристві.
До речі, добре, що ваші учасники усе ж внесли свої частки до статутного капіталу. Зробили б це на декілька місяців пізніше (коли набере чинності Закон про ТОВ) — і ви вже не змогли б виплатити дивіденди своїм учасникам*.
* Детальніше про дивіденди «по-новому» — на с. 32 цього номера.
По-третє, визнати в цьому випадку рішення загальних зборів учасників недійсним неможливо. До того ж на момент прийняття рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів у вас статутний капітал буде сформований. Хіба що ви допустили інші порушення, які будуть безумовною підставою для визнання рішення недійсним.
Що це може бути? Наприклад, у постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 як такі безумовні підстави Верховний Суд називає прийняття загальними зборами:
— рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або прийняття рішення;
— рішення з питань, не включених до порядку денного зборів;
— рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання учасникам відповідної інформації.
Крім того, до задоволення позову, на погляд Верховного Суду, суддів можуть «підштовхнути»:
— порушення вимог закону та/або статутних документів під час скликання і проведення загальних зборів товариства;
— позбавлення учасника товариства можливості брати участь у загальних зборах.
І найголовніше під час розгляду справи щодо визнання рішення загальних зборів недійсним (включаючи рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів). Суд обов’язково повинен перевірити, яким чином «неправильне» рішення впливає на права учасника товариства, що подав позов. Тобто чи дійсно ці невідповідності порушують права позивача. Інакше в задоволенні позову просто відмовлять.
Тож сміливо виплачуйте дивіденди! Удачі!
