Власне, жодних «спеціальних» дій вживати не потрібно. У рамках чинного законодавства підприємство має право самостійно встановлювати, з якою періодичністю йому виплачувати дивіденди. Тут слід пам’ятати, що виплачувати дивіденди раз на рік повинні:
1) акціонерні товариства (ч. 2 ст. 30 Закону про АТ);
2) ТОВ, які працюють на підставі Модельного статуту (п. 30 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого Постановою КМУ від 16.11.2011 р. № 1182).
Якщо ви не належите до вищеназваних суб’єктів господарювання — у рішенні виплачувати дивіденди щоквартально немає жодних порушень. Більше того, після того як набуде чинності Закон про ТОВ, у ТОВ з’явиться додатковий аргумент. Адже буде прописано, що дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом (ч. 3 ст. 26 Закону про ТОВ).
Зрозуміло, при будь-якій виплаті дивідендів (і при щоквартальній теж) повинен нараховуватися та сплачуватися до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток (п.п. 57.11.2 ПКУ). Ще одна умова, яку висуває ПКУ, — якщо рішення про виплату дивідендів прийнято, їх треба виплачувати незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ (п.п. 57.11.1 ПКУ). І це цілком слушно, адже дивіденди виплачуються з «бухгалтерського», а не з «податкового» прибутку. Тож рішення виплачувати дивіденди, наприклад, за підсумками трьох кварталів, вже тоді, коли видно, що у IV кварталі «вилазить» збиток — не тільки законне, воно цілком відповідає вищенаведеній нормі ПКУ. Тим більше, що повертати виплачені дивіденди у зв’язку з тим, що такий збиток «виліз» — немає підстав.
У випадку коли дивіденди виплачуються за поточний рік (а не за попередній), значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за рік, за який виплачуються дивіденди, ще не відоме. Відтак, авансовий внесок має обчислюватися з усієї суми дивідендів, а не за правилом «перевищення». Якщо ви так і робили — отже, ви все робили правильно ☺.
А що ж робити в тому випадку, якщо протягом трьох кварталів підприємство мало прибуток, а у IV кварталі йому «бахнули» такі збитки, які «перекрили» весь попередній прибуток і за підсумком року увігнали підприємство в «мінус»? Та, власне, нічого. Жодних уточнюючих декларацій подавати не потрібно. Адже жодних помилок не було допущено. За підсумками кварталів, у яких підприємство було прибутковим, воно цілком законно нараховувало і виплачувало дивіденди.
Та обставина, що підприємство за підсумками року отримало збиток, свідчить тільки про одне. Це підприємство зможе за рахунок авансового внеску зменшити податок на прибуток за наступні роки (а не за поточний). Це — єдиний шлях використати «переплачений» авансовий внесок. Повернути його ніяк не вийде, адже це прямо заборонено в абзаці шостому п.п. 57.11.2 ПКУ.
Що ж буде із «переплаченим» авансовим внеском? Це також передбачено ПКУ. Якщо підприємство виплатило «дивідендний» авансовий внесок, а за підсумками року отримало від’ємне значення об’єкта оподаткування, «переплата» не пропаде. Вона піде на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного її погашення (абзац п’ятий п.п. 57.11.2 ПКУ). Фіскали наразі також не заперечують проти цього (див. лист ДФСУ від 31.01.2018 р. № 370/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Тож авансовий внесок, сплачений підприємством при виплаті дивідендів за прибуткові квартали року, який загалом виявився збитковим, нікуди не подінеться. Його можна буде врахувати у зменшення податку на прибуток у наступні роки (через механізм, передбачений у рядках 16.3 і 16.4 додатка ЗП).
