Зарахування зустрічних однорідних вимог як один із способів припинення зобов’язань передбачений ст. 601 ЦКУ. Для його проведення повинні бути дотримані декілька умов*:
* Детальніше про облік операцій із заліку зустрічних однорідних вимог читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 92, с. 34.
— вимоги мають бути зустрічними, тобто такими, які випливають із взаємних зобов’язань між двома особами;
— вимоги мають бути однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій же валюті);
— повинен настати строк виконання зобов’язань за зустрічними вимогами.
Ситуація, описана в запитанні, задовольняє усім перерахованим умовам. Крім того, наш випадок не підпадає під обмеження зарахування, які перераховані в ст. 602 ЦКУ. Це означає, що жодних законодавчих перешкод для проведення зарахування заборгованостей немає.
Схоже, не заперечуватимуть проти такого зарахування і податківці. Принаймні вони не проти припинення зобов’язань шляхом зарахування в подібній ситуації: коли підприємство зараховує заборгованість засновника за наданою йому поворотною фіндопомогою і суми його внеску до статутного капіталу підприємства при його зменшенні (див. ІПК ДФСУ від 27.12.2017 р. № 3167/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).
Зверніть увагу! «Номер» з заліком не вийде лише в акціонерного товариства. Виною тому ч. 1 ст. 30 Закону про АТ, яка вимагає виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами.
У бухобліку зарахування зустрічних однорідних вимог відображається просто. Для цього тільки й потрібно, що «згорнути» дебіторську заборгованість за поставленими вашому контрагенту товарами і кредиторську заборгованість за нарахованими дивідендами. Для цього роблять запис Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» — Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».
На податковоприбутковий облік взаємозалік заборгованостей ніяк не вплине. Дивіться самі.
По-перше, саме зарахування не проходить за рахунками доходів/витрат, а отже, не змінює бухгалтерський фінрезультат, який є базою для розрахунку податку на прибуток.
По-друге, зарахування — це та ж виплата дивідендів, а отже, до цієї операції застосовуються вже відомі вам правила оподаткування (див. статтю на с. 4). Тобто якщо сума ваших дивідендів перевищує значення об’єкта оподаткування за рік, за результатами якого вони виплачуються, то із суми такого перевищення доведеться нарахувати і сплатити дивідендний авансовий внесок з податку на прибуток. Як ви пам’ятаєте, авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів нараховують за ставкою 18 % і вносять до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів. Це означає, що в нашій ситуації сплатити авансовий внесок (за необхідності) доведеться до або в день проведення взаємозаліку заборгованостей.
Ну і, нарешті, що стосується ПДВ. Згідно з п.п. 196.1.6 ПКУ не є об’єктом обкладення ПДВ операції з виплати дивідендів грошовими коштами. У свою чергу, виплата дивідендів ТМЦ розглядається як їх постачання, а отже, така операція обкладається ПДВ. У нашому випадку підприємство мало виплатити дивіденди саме грошовими коштами. При цьому постачання товарів засновникові, у результаті якого виникла погашена зарахуванням дебіторська заборгованість, відбувалося у межах окремої операції, і тоді підприємство вже нарахувало одні ПДВ-зобов’язання. Тому в момент проведення зарахування нараховувати окремі зобов’язання з ПДВ не треба.
