Давайте разом поміркуємо. На якій підставі у підприємства можуть виникнути різниці у зв’язку із зазначеними платежами Антимонопольному комітету (далі — АМКУ)? Імовірно, читача цікавить різниця, що її передбачено п.п. 140.5.11 ПКУ. Згідно із зазначеною нормою, високодохідники повинні збільшувати фінрезультат на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь: (1) юросіб, що не є платниками податку на прибуток; (2) прибутківців-«нульовиків» (п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ).
Тепер давайте з’ясуємо, чим за своєю суттю і правовою природою є згаданий читачем платіж за подачу скарги до АМКУ. Ми побачимо, що такий платіж справляється для відшкодування витрат, пов’язаних із розглядом заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання, висновків. Цей платіж зараховується до доходів спеціального фонду держбюджету, не підлягає вилученню та використовується за цільовим призначенням на фінансування діяльності АМКУ та його територіальних відділень (ч. 4 ст. 28 Закону про АМКУ)*. Підтвердження цього платежу є однією з обов’язкових умов для того, аби відповідний орган АМКУ почав розглядати скаргу**.
* Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. № 3659-XII.
** Див.: http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/publish/article/87468.
Чи є такий платіж санкцією і чи розповсюджується на нього дія п.п. 140.5.11 ПКУ? Аж ніяк! Принаймні з двох причин.
По-перше, санкцією для «податкових» цілей є плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 14.1.265 ПКУ). Натомість платіж, про який ми говоримо, не є платою за порушення законодавства. Це всього лише обов’язковий платіж до спецфонду держбюджету, який справляється за послугу, що надає АМКУ. І у ст. 28 Закону про АМКУ прямо сказано, що мета зазначеного платежу — компенсувати АМКУ витрати, пов’язані з розглядом скарги.
По-друге, п.п. 140.5.11 ПКУ стосується винятково санкцій, що накладені відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів. Ясна річ, що АМКУ як державний орган зі спеціальним статусом не перебуває з підприємством у цивільно-правових відносинах. Тож навіть якби АМКУ наклав на ваше підприємство санкцію (наприклад, штраф за порушення законодавства про конкуренцію) — зазначені санкції не спричинили б коригування фінрезультату на різницю, визначену згідно з п.п. 140.5.11 ПКУ.
Фіскали неодноразово наголошували, що зазначена різниця стосується тільки санкцій, накладених відповідно до цивільного законодавства. А от якщо штрафні санкції нараховані невідповідно до цивільно-правових договорів, укладених з іншими суб’єктами господарювання згідно з нормами цивільного законодавства, то «санкційна» різниця не виникає (див. лист ДФСУ від 13.02.2018 р. № 607/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Зокрема, не виникає така різниця за штрафними санкціями, що призначені державними органами за порушення вимог іншого законодавства, крім цивільного (див. листи ДФСУ від 03.10.2017 р. № 2115/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і від 02.03.2017 р. № 4347/6/99-99-15-02-02-15).
Тож платежі за подання скарги на розгляд АМКУ не збільшують у високодохідника фінерзультат до оподаткування. Вони враховуються у бухобліковому фінрезультаті як звичайні витрати.
