Обов’язковою умовою для держреєстрації ФГ як юридичної особи є оформлення переданого фізособі — засновникові ФГ земельної ділянки (1) у власність або (2) в оренду (ч. 1 ст. 8 Закону про ФГ).
Узагалі ж землі ФГ можуть складатися із земельних ділянок, що (ч. 1 ст. 31 ЗКУ, ч. 1 ст. 12 Закону про ФГ):
1) належать на праві власності ФГ як юридичної особі;
2) належать громадянам — членам ФГ на праві приватної власності;
3) використовуються ФГ на умовах оренди.
Водночас ч. 2 ст. 12 Закону про ФГ встановлює, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ, здійснює ФГ. Тобто для правомірного володіння і користування землею свого засновника та членів ФГ не потрібно додаткових правових підстав, окрім вищезгаданого.
Це означає, що загальні правила про укладення відповідних правочинів (оренди, позички тощо), які б дозволяли ФГ на законних підставах обробляти такі земельні ділянки, тут непридатні через спеціальність ч. 2 ст. 12 Закону про ФГ. Хоча ніхто не забороняє членам ФГ передати ФГ землі за договором оренди (див. лист Держкомзему від 02.03.2006 р. № 6-13-312/157).
Вкотре підкреслимо:
сказане вище стосується тільки землі членів ФГ і його засновника, що є їх приватною власністю
Інша річ, якщо в них самих земля орендована, у тому числі якщо засновник орендує земельну ділянку державної або комунальної власності, яка була надана йому з метою ведення ФГ (ст. 7 Закону про ФГ).
У цьому випадку ФГ як юрособі слід укласти зі «своїми» фізичними особами — засновником та/або членами ФГ договори суборенди землі.
Але податківці щодо засновників ФГ розсудили інакше...
Суборенда з позиції фіскалів
Чи потрібно ФГ укладати зі своїм засновником договір суборенди земділянки, якщо таку землю засновник отримав в оренду в органів місцевого самоврядування для ведення ФГ?
На це запитання відповідь знаходимо в листі ДФСУ від 15.06.2017 р. № 669/6/99-99-12-02-03-15/ІПК. У ньому контролери постановили: ФГ може використовувати землю, яка взята його засновником в оренду для ведення ФГ, без укладення договору суборенди між засновником і самим ФГ.
Пояснюють свою позицію вони тим, що до складу майна ФГ (складеного капіталу) може входити, зокрема, право користування землею, яке передають члени ФГ до його складеного капіталу (ст. 19 Закону про ФГ).
Спираючись на цю норму ст. 19 Закону про ФГ, податківці стверджують: щоб не укладати додатковий договір суборенди, ФГ і його засновникові необхідно належним чином оформити передачу права користування земельними ділянками (права оренди) до складеного капіталу ФГ. Під належним оформленням вони розуміють одночасне виконання двох вимог:
1) наявність у статуті ФГ умови про можливість внесення засновником ФГ до складеного капіталу права користування (права оренди) земділянками;
2) оформлення акта прийому-передачі засновником ФГ права оренди земділянок.
Отже, якщо обидві умови виконані, податківці дозволяють включати такі земділянки до декларації платника ЄП групи 4 без укладення додаткових договорів суборенди із засновником ФГ.
Виходить, головні податківці зовсім не проти, щоб ФГ — платник ЄП зараховувало продукцію, яка вирощена на таких землях, до складу сільськогосподарської продукції свого власного виробництва, а дохід від її продажу включало до розрахунку 75 % сільгоспчастки.
Безумовно, цей висновок контролерів достатньо лояльний. Іноді його не поділяють навіть їх підлеглі — фіскали місцевого рівня (див. лист ГУ ДФС у Полтавській області від 25.11.2016 р. № 6356/10/16-31-12-04-30). Вони наполягають на обов’язковій наявності в сільгосптоваровиробника належним чином оформленого права власності або оренди (суборенди) землі.
На думку місцевих податківців, використання неоформлених земельних ділянок є порушенням норм ст. 125 і ст. 126 ЗКУ. Відповідно, використовувати таку землю у своїй діяльності аграрій не має права. Тобто дохід, отриманий від реалізації врожаю, який зібрано на таких незареєстрованих угіддях, не включається до розрахунку 75 % сільгоспчастки.
Дивлячись на такий «різнобій» у підходах, вважаємо, що ФГ — платнику сільгоспЄП за наявності земельних ділянок, договори оренди на які не зареєстровані у встановленому законодавством порядку, доцільно отримати індивідуальну податкову консультацію з цього приводу.
Якщо ж отримувати таку консультацію ви не збираєтеся, то, щоб уникнути непорозумінь з податківцями, не зайвим буде укласти договір суборенди землі із засновником ФГ. Оскільки
без формального узаконення землекористування і без держреєстрації відповідного речового права на землю ФГ не обійтися
Навіть у тому випадку, коли спецнорма ч. 2 ст. 12 Закону про ФГ дозволяє цього не робити. Інакше сільгоспЄП фермерському господарству, на жаль, не світить.
Хто платить за землю?
За вимогами п. 287.1 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування є за:
— земельним податком — дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ);
— орендною платою — договір оренди земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ).
При цьому будь-яких інших підстав для обчислення плати за землю ПКУ не встановлює.
Хто повинен вносити до бюджету плату за землю за ситуації, коли засновник передав право користування земельними ділянками (право оренди) до складеного капіталу ФГ без укладення договору суборенди? У цьому випадку
платником орендної плати за зазначені земельні ділянки є фізична особа — засновник ФГ
Адже договори оренди земельних ділянок у такому разі оформлені саме на нього.
Такий же підхід застосовуватиметься й тоді, коли засновник ФГ укладе договір суборенди земельної ділянки з ФГ (див. БЗ 112.01 і лист Головного управління ДФС у Чернігівській області від 04.09.2015 р. № 736/Ю/25-01-15-03-23).
Річ у тому, що передача в суборенду орендованих земель не змінює платника орендної плати (принаймні до того часу, поки ФГ не оформить право землекористування відповідно до чинного законодавства на себе). Уклавши такий договір, засновник ФГ може отримати від нього лише компенсацію сплаченої орендної плати за ці землі. При цьому плата за суборенду земділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ПКУ).
Нагадаємо: відповідно до норм п. 281.3 ПКУ фізичні особи — власники та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику ЄП групи 4.
Проте пільга діє тільки щодо передачі земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду (див. лист ДФСУ від 24.04.2018 р. № 1836/Х/99-99-13-03-01-14/ІПК).
До того ж своє право на пільгу податківцям потрібно доводити. Тобто їм доведеться надати заяву довільної форми та документи, що посвідчують право фізичної особи на отримання пільги (див. БЗ 112.05).
