Переплата з податку на прибуток: повернути, не можна втратити

В обраному У обране
Друк
Ольховик Ольга, податковий експерт
Податки та бухгалтерський облік Травень, 2018/№ 39
За 2013 — 2015 рр., коли податок на прибуток підприємства «понаддесятимільйонники» сплачували авансом, сума переплат з цього податку досягла величезних розмірів. Такого «успіху» було досягнуто у тому числі і завдяки «спецоперації» фіскалів з присвоєння авансовим платежам іншого коду бюджетної класифікації. У багатьох платників така «авансова» переплата висить і досі. Чи можна її повернути? І чи не «згорять» ці суми, якщо повернення не буде проведено? Пошукаємо відповіді.

Одразу зауважимо: переплати з податку на прибуток виникали не лише в «авансові» часи, вони з’являються і сьогодні. Адже податківці й досі не гребують проханнями підгодувати бюджет наперед. Та й від банальних помилок при нарахуванні/сплаті податку ніхто не застрахований. Ця стаття буде однаково корисною і платникам, що леліють «авансову» переплату, і «спонсорам»-новачкам. Але для перших це питання нагальніше.

Чи можна повернути переплату?

Право платника на залік чи повернення надміру сплачених/стягнутих сум податків, зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ, забезпечено п.п. 17.1.10 ПКУ. Щоправда, стосовно «прибуткової» переплати є одне обмеження:

переплату, що виникла внаслідок перерахування авансів при виплаті дивідендів, не можна ні повернути, ні зарахувати в рахунок погашення заборгованості з інших податків

Її можна витрачати виключно на погашення поточних нарахувань з податку на прибуток (згідно з абзацом шостим п.п. 57.11.2 ПКУ). Якщо ж причина виникнення переплати — не дивідендна, право платника на її повернення незаперечне. Але пам’ятайте: це право обмежене у часі!

Коли переплату вже не повернути?

Обов’язкова умова для здійснення повернення — наявність відповідної заяви платника, поданої протягом 1095 днів з дня виникнення надміру сплаченої суми. Про це зазначено в п. 43.3 ПКУ.

Вторить йому і п. 102.5 ПКУ, що встановлює: заяви про повернення помилково/надміру сплачених зобов’язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто

щоб повернути переплату, платник має заявити про своє право на повернення, і на це у нього є тільки 1095 днів

Заяву на повернення складають у довільній формі, але обов’язково зазначають суму і вид переплаченого податку та визначають напрям перерахування коштів.

Встановлені три роки може бути продовжено за запитом платника тільки в тому разі, якщо посадова особа підприємства:

— перебувала за межами України, у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі екіпажу цих суден, у місцях позбавлення волі за вироком суду;

— мала обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

— була визнана безвісно відсутньою або перебувала у розшуку

і при цьому підприємство не мало інших посадових осіб, уповноважених згідно із законодавством нараховувати, утримувати і сплачувати податки, а також вести бухоблік, складати та подавати звітність (п. 102.6 , п.п. 102.7.2 ПКУ).

Як бачите, продовжити «повертальний» строк можна тільки за наявності справді крайніх обставин. Та й у зазначених випадках зробити це безпроблемно навряд чи вийде. Адже переплату такого «зниклого» платника після закінчення 1095 днів фіскали, швидше за все, спишуть. А відновити її, напевно, вийде тільки в судовому порядку.

А от у інших платників підстав для продовження «повертального» строку взагалі немає.

Відлічуємо 1095 днів

Тепер про те, «звідколи» починати лічити заповітні три роки.

Зверніть увагу на формулювання пп. 43.3 і 102.5 ПКУ. Перший пропонує вести відлік 1095 днів від дня виникнення переплати, а другий з наступного після здійснення переплати/ отримання права на її відшкодування дня. Отже, формально, навіть якщо припустити, що дата виникнення переплати завжди відповідатиме даті її здійснення або даті отримання права на її відшкодування, то строки, обчислені згідно з зазначеними пунктами, все одно будуть різними (за п. 102.5 ПКУ відлік строку починається і закінчується на один день пізніше).

Так якої ж із норм дотримуватися?

Рішення за вами. Фіскали, скоріш за все, трактуватимуть норми ПКУ буквально і орієнтуватимуться на «скорочуючий» п. 43.3 ПКУ. Тим часом суди для розрахунку податкових строків взагалі застосовують норму ст. 253 ЦКУ, згідно з якою відлік слід починати з наступного дня після настання відповідної події (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 08.06.2017 р. у справі № 820/2011/16, від 15.08.2013 р. у справі № 2а-2741/11/1070*). В нашому ж випадку відлік строку з наступного дня можна обґрунтувати ще й неоднозначністю закону (згідно з п.п. 4.1.4 ПКУ). Хоча якщо цей один день не є критичним, то краще, звичайно, на нього не розраховувати і запустити процедуру повернення якомога раніше. Загалом, далі виходитимемо з того, що наша ситуація — не критична і в розрахунках цей «запасний» день враховувати не будемо.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67035533, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33215274

Коли виникає переплата?

Згідно з п.п. 14.1.115 ПКУ надміру сплаченим грошовим зобов’язанням визнають суму коштів, на певну дату зарахованих до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на дату такого платежу. Зверніть увагу:

під час розрахунку надмірних сум беруть до уваги тільки ті нарахування, граничний строк сплати яких уже настав

Отже, якщо на дату здійснення платежу граничний строк його сплати ще не настав (і простроченої недоплати за цим податком у платника немає), то до настання граничного строку уся сума такого платежу вважатиметься надміру сплаченою. Причому навіть у тому разі, якщо суму, що сплачується достроково, вже задекларовано. Наведемо приклад.

Приклад. Підприємство 20.04.2018 р. подало декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року, у ряд. 17 і 19 якої відобразило 25000 грн. податку до сплати. 23.04.2017 р. було сплачено 30000 грн. податку на прибуток. Прибуткових переплат/недоплат за попередні періоди у підприємства немає.

Переплата в цьому разі виникне 23.04.2018 р. (дата здійснення платежу) у сумі 30000 грн. 20.05.2018 р. (граничний строк сплати зобов’язань за 1 квартал 2018 року) сума переплати зменшиться до 5000 грн.

До речі, саме так — граничним строком сплати зобов’язань — нарахування за податками відображаються в інтегрованій картці платника (ІКП) (п. 2 гл. 4 розд. IV Порядку ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422). Враховуйте це і під час проведення звірки, і при виведенні суми переплати, що підлягає поверненню.

З якої ж дати починати відлік 1095 днів?

У розглянутому прикладі відлічувати їх слід починаючи з 23.04.2018 р. Адже цього дня здійснено платіж і виникла переплата. Причому зверніть увагу: датою виникнення переплати у розмірі 5000 грн., на наш погляд, також слід вважати 23.04.2018 р., а не 20.05.2018 р., коли переплата зменшилася до зазначеної суми.

Врахуйте: якщо переплата набігала поступово, суди дозволяють починати відлік для всієї суми переплати з дати останнього платежу, що її збільшує (див., наприклад, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 р. у справі № 813/145/16*).

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62819151

Щоправда, ми закликаємо: до такого підходу слід вдаватися тільки в крайніх випадках. Набагато безпечніше, якщо усі платежі, що вплинули на переплату, виявляться у межах 1095 днів.

А якщо переплата виникає внаслідок уточнення (зменшення) задекларованих раніше зобов’язань?

Починати відлік все одно потрібно з дати здійснення «надмірного» платежу (див. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 р. у справі № 808/2237/17**).

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72769602#

Хоча, на наш погляд, така позиція не зовсім справедлива. Адже в цьому випадку переплата виникає на дату подання уточнюючої декларації (УД). І тільки на цю дату у платника з’являється право на її відшкодування. Отже, логічно було б починати відлік саме з дати подання УД. З іншого боку, якщо вважати такий підхід можливим, то будь-яку переплату можна тримати у межах 1095 днів нескінченно довго (періодично декларуючи надмірні зобов’язання і перекриваючи ними переплату, що «спливає», а потім уточнюючи їх до правильних меж і утворюючи тим самим переплату оновлену). А це теж не зовсім у дусі ПКУ.

Але тут важливо те, що фіскали і самі іноді не проти «стартувати» з «уточнюючої» дати (див. їхню позицію у зазначеному вище судовому рішенні). Отже, якщо з дати здійснення переплати минуло вже більше 1095 днів, але «уточненку» подано у межах цього строку, спробуйте все ж заявити таку переплату до повернення. Раптом фіскали розщедряться і порахують строк саме з дати подання УД.

Обчислюємо строк «авансової» переплати

З нею все інакше. Згадайте, адже суми авансових внесків вважалися узгодженими грошовими зобов’язаннями. Тому

на дату здійснення авансового внеску вважати суму такого платежу переплатою з податку на прибуток не можна

Коли вона набуде «переплатного» статусу? У ПКУ відповіді на це запитання не знайти. Адже жодного механізму заліку сплачених авансових внесків у рахунок майбутніх нарахувань у ньому не було і немає.

На нашу думку, авансові внески за певний період логічно вважати переплаченими на дату настання граничного строку сплати податку за декларацією за такий період (в сумі перевищення авансових внесків над задекларованими зобов`язаннями).

Хоча суди і тут, схоже, дотримуються іншої точки зору: датою виникнення «авансової» переплати вони визнають дату подання податкової декларації (див., наприклад, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 р. у справі № 826/3913/17***).

*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73137120

Отже, строк повернення переплати, що виникла внаслідок сплати авансових внесків за 2015 рік, з урахуванням наведеної позиції суду, спливе у 2019 році — на дату подання декларації за 2015 рік. А ось право на повернення «авансової» переплати за 2013 — 2014 рр. вже втрачено.

Хоча і ці прострочені суми можна спробувати повернути. Адже в ІКП уся «авансова» переплата (у тому числі й за 2013 — 2014 рр.) виникла тільки після 20.07.2015 р. (дата прийняття наказу Мінфіну № 651). А до цього аванси значилися окремо і ніяк не перетиналися з нарахуваннями податку за декларацією (див. лист ДФСУ від 24.04.2014 р. № 6599/6/99-99-19-03-02-15). Тому цілком можливо, що податківці визнають усю суму авансових платежів непростроченою.

При цьому врахуйте: якщо фіскали відмовляться повернути «авансову» переплату за 2013 — 2014 рр. унаслідок спливу строків давності, оскаржити таке рішення в суді навряд чи вийде. Адже суди справедливо вважають, що факт переміщення за ІКП на дату виникнення переплати ніяк не впливає (див. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 р. у справі № 813/145/16*). Врятувати тут може хіба що посилання на «набігаючий» характер переплати, якщо 1095 днів з останнього збільшуючого її платежу на дату подання заяви ще не минули.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62819151

Залік у рахунок інших податків — теж у межах 1095 днів

Переплату можна не тільки повернути, її можна зарахувати в рахунок сплати грошових зобов’язань або податкового боргу з інших платежів (п.п. «б» п. 87.1 ПКУ). Такий залік здійснюють тільки за заявою платника згідно з процедурою повернення, закладеною в ст. 43 ПКУ. Тобто

на те, щоб зарахувати переплату в рахунок інших податків, теж є тільки 1095 днів, і здійснюється цей залік за такою ж «повертальною» заявою платника

От тільки напрям перерахування коштів у такій заяві буде інший:

— на погашення грошового зобов’язання і податкового боргу з інших платежів або

— для подальших розрахунків як авансові платежі або грошова застава (на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення майбутніх митних та інших платежів — субрахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Держказначейства в м. Києві; банківський балансовий субрахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку, — у разі, якщо кошти переплати вносилися готівкою) (п. 43.4 ПКУ, п. 6 Порядку взаємодії територіальних органів ДФС.., затвердженого наказом Мінфіну від 15.12.15 р. № 1146 (далі — Порядок № 1146)).

Повернення/залік переплати та податковий борг

Для того, щоб зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок інших платежів, жодних додаткових умов, крім наявності відповідної заяви, поданої в установлений строк, дотримуватися не потрібно. А от у разі повернення переплати має бути дотримано ще одну умову:

повернення переплати грошима можливе тільки за відсутності податкового боргу

Якщо такий є, повернути її вийде лише після його погашення (п. 43.2 ПКУ). Отже, перед тим, як подавати заяву, доцільно провести звірку взаєморозрахунків за всіма податками.

Що буде з простроченою переплатою?

Переплату, не заявлену до повернення протягом 1095 днів, можна використовувати тільки на погашення поточних нарахувань з податку на прибуток. Причому таке її використання здійснюється автоматично — без заяви платника (абзац третій п. 87.1 ПКУ) та без обмеження будь-якими строками — до повного погашення.

Зверніть увагу: списати переплату тільки на підставі того, що платник не подав «повертальної» заяви, фіскали не мають права.

Списання переплати можливе лише в разі, якщо виконано дві умови: відсутня заява на повернення і переплата висить в ІКП понад 1095 днів без руху (відсутні зменшення і нарахування зобов’язань (у тому числі нульові) та сплата)

Відповідні обмеження містить останній абзац п. 4 ч. 2 розд. III Порядку ведення органами ДФС оперативного обліку податків і зборів.., затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422. І судова практика це підтверджує (див., наприклад, постанову ВАСУ від 27.03.2008 р. у справі № К-20779/06*).

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1882729

Процедура повернення

Передусім, зауважте: фіскали повинні підготувати висновок на повернення навіть у тому разі, якщо зазначена в заяві сума не відповідає сумі переплати згідно з даними ІКП (п. 8 Порядку № 1146).

Якщо сума, заявлена платником до повернення, менша від переплати за ІКП, у висновку зазначають заявлену суму. Якщо більша — суму переплати за ІКП. А ось відмовити в поверненні переплати унаслідок такої невідповідності податківці не мають права. Тільки якщо переплата в ІКП відсутня в повному обсязі, вони готують письмову відмову з пропозицією про проведення звірення за відповідним платежем (п. 15 Порядку № 1146).

На підготовку висновку/відмови у фіскалів є не більше 15 днів

У зазначений строк висновок на повернення має бути передано до органу Казначейства, який:

— за наявності поточних надходжень — протягом п’яти робочих днів перераховує кошти (одноразово або частковими сумами);

— у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках — у цей же строк надсилає звернення для підкріплення відповідними коштами до Казначейства України та до відповідного місцевого фінансового органу (п. 12 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. № 787). А ті протягом п’яти робочих днів або надають підкріплення, або письмово інформують про причини невиконання звернення (п. 13 цього Порядку).

Якщо податкова відмовила

На жаль, навіть якщо платник вчасно ініціював процедуру повернення/зарахування, бажаного результату він може й не досягти. Як показує практика, податківці частенько не виконують вимоги закону, вдаючись при цьому до різноманітних відмовок. То повернути переплату вони вважають за можливе тільки після проведення перевірки, то заявляють про недостатність коштів у бюджеті, то просто переводять стрілки на «вищих» податківців.

У такому разі повернути свої кровні вийде лише через оскарження рішення фіскалів у судовому порядку. Складнощів тут бути не повинно. Суди в таких ситуаціях на боці платника (див., наприклад, постанову ВС від 22.03.2018 р. у справі № 802/815/17, постанову ВСУ від 24.11.2015 р. у справі № 816/1229//14, ухвали ВАСУ від 01.11.2016 р. у справі № 805/337/16-а, від 12.04.2016 р. у справі № 806/1485/15, від 23.03.2016 р. у справі № 826/12953/14**).

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72965343#, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54163750#, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62469272, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57310675, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56722945

висновки

  • Платник має право повернути переплату з податку на прибуток та зарахувати її в рахунок заборгованості з інших платежів (за винятком «дивідендної» переплати) шляхом подання відповідної заяви протягом 1095 днів з дня виникнення переплати.
  • Переплату, не заявлену до повернення протягом 1095 днів, надалі можна використовувати виключно на погашення поточних нарахувань з податку на прибуток.
  • Списати переплату податківці мають право тільки за умови, що стосовно такої переплати не подано заяву про повернення і вона обліковується в ІКП більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення і нарахування зобов’язань (у тому числі нульові) та сплата).
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити